<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" version="2.0"><channel><title>Новини та статті СПЖ</title><link>https://spzh.eu/</link><description>Статті та новини про Православ'я, УПЦ та християнство</description><language></language><lastBuildDate>Sun, 04 Oct 2026 12:16:23 +0300</lastBuildDate><atom:link href="https://spzh.eu/ua/rss" rel="self" type="application/rss+xml"/><item><title><![CDATA[Таємне джерело сили]]></title><link>https://spzh.eu/ua/blogs/a96227-tajnyj-istochnik-sily</link><description><![CDATA[​У критичних обставинах у людині відкриваються невидимі ресурси. ]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 23:26:00 +0300</pubDate><category>Блоги</category><content:encoded><![CDATA[​Не в усіх і не завжди у стресовій ситуації з'являється надсила. Більшість опускає руки. Надсила, як це не парадоксально, з'являється не тоді, коли людина заради свого порятунку докладає якихось надзусиль, а, навпаки, у тому випадку, коли людина смиряється, тобто всю свою надію покладає не на себе, не на свої сили, не на зв'язки з іншими потрібними людьми, а на Бога Всемогутнього, на Христа.Вона приходить до храму, щиро молиться і кається у своїх гріхах. Саме в такі моменти вона діє найрішучіше, хоча комусь збоку це може здаватися слабкістю і бездіяльністю. Але для такого смирення потрібно мати міцну віру. Якщо віра слабка, то людина лише опускає руки, занепадає духом, багато хто, особливо молоді люди, починає пиячити. І це відбувається навіть тоді, коли ситуація не така вже й критична.Зараз, на жаль, дуже багато таких людей. Найсумніше, коли людина в подібній ситуації заради збереження чи здобуття хоча б незначного комфорту готова на зраду Церкви, інших людей. Так бувало й раніше. Саме такими людьми заповнені всі секти й розколи.​У Церкві залишаються (так було в усі часи, і ми особливо це спостерігаємо зараз) люди духовно сильні й мужні. Хоча зі свого смирення вони себе такими не вважають. Невипадково під час Таїнства Хрещення співається прокімен: «Господь просвітлення моє і Спаситель мій, кого убоюся». Це заклик до мужньої й безкомпромісної боротьби із самим собою, зі своїми слабкостями. Адже доля всіх боязких, як сказано в книзі Апокаліпсис, у геєні вогненній.Усі ми люди, загалом, однакові. Супергерої існують лише в телесеріалах. Різниця може бути у фізичній силі чи інтелектуальному розвитку, а це, як правило, результат наполегливості й праці. Просто так нічого нікому не дається.Хто думає про якісь свої приховані резерви і при цьому нічого не робить, зрештою залишається ні з чим. Доля тисяч людей без визначеного місця проживання, які ночують на вокзалах чи де доведеться, у більшості випадків є не стільки результатом якоїсь несправедливості щодо них, а ось такої грішної мрійливості.Надприродні здібності святих, коли вони зцілювали тяжкохворих, воскрешали мертвих і творили багато інших див, свідчать не про якісь їхні приховані резерви, а про очищення себе від пристрастей, визволення від влади лукавого і накопичення благодаті Божої.Але ніхто зі святих анітрохи не прагнув бути чудотворцем. Це часто здійснювалося поза їхньою волею, у міру їхнього смирення, силою Божою. Вони були лише провідниками цієї сили.Кожен священник, особливо якщо він не байдуже ставиться до молитви і Таїнств, також є провідником такої божественної енергії. Особливо це проявляється, коли під час Таїнства Євхаристії хліб і вино божественною силою перетворюються на Тіло і Кров Христові. Або коли за його молитвою злий і нерозсудливий чоловік стає добрим, скупий — щедрим, понурий — радісним, розпусний — цнотливим.Ревні священники є постійними свідками таких див, розкриття таких «прихованих резервів». А маловіри замість посиленої молитви намагаються реформувати богослужіння, полегшити церковний статут, захоплюються політичними пристрастями, підштовхують до відходу в розкол. Але тоді, як у казці Пушкіна, вони залишаються край розбитого корита. По-людськи їх просто шкода.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/blogs/a96227-tajnyj-istochnik-sily</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/27_main.webp" length="41922" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Голгофа посеред погрому]]></title><link>https://spzh.eu/ua/istorija-i-kulytrua/96226-holhofa-posered-pohromu</link><description><![CDATA[Восени 1938 року єврейський художник Марк Шагал написав розп'ятого Христа. Навколо хреста горять синагоги й біжать біженці, а сам Розп'ятий вкритий молитовним покривалом.]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 23:06:00 +0300</pubDate><category>Історія і культура</category><content:encoded><![CDATA[Ми звикли, що розп'яття на світських картинах оточене золотом і пурпуром, скорботними жінками та плачучими ангелами. Тут нічого цього немає. Перед нами полотно, майже цілком біле. Згори навскоси падає широкий промінь холодного світла, і в його ореолі, на хресті, висить Христос. Замість звичної набедреної пов'язки на Ньому таліт – смугасте молитовне покривало, яке іудеї одягають у синагозі. Над головою напис івритом. А навколо пожежа.
    
    
        По темі
        Людина перед лицем стихії
        ​Самотня постать на березі здається нікчемно малою перед водною стихією, але саме вона постає перед Творцем.
        25.09.2026, 15:12
    
Картина називається «Біле розп'яття». Шагал написав її в Парижі наприкінці 1938 року, невдовзі після Кришталевої ночі, коли по всій Німеччині горіли синагоги й громили єврейські доми та крамниці.Картина, яку возили як злочинцяЩо таке цькування, Шагал знав з власного досвіду. У 1933 році його картину «Нюшка тютюну», яку ще називають «Рабин», забрали з музею в Мангаймі й виставили на нацистській виставці «Картини культурного більшовизму». За повідомленнями сучасників, полотно возили містом у візку, як злочинця на страту, і вішали у вітринах з принизливими підписами. Картину публічно ганьбили, наче живу людину.У 1937 році роботи Шагала вилучили з німецьких музеїв, а три з них показали на виставці «Дегенеративне мистецтво». Того ж року художник нарешті отримав французьке громадянство, у якому йому раніше відмовляли. Він жив у Парижі, але розумів, що біда, яка повзе Європою, рано чи пізно дістанеться й до нього.Коли надійшли вісті про Кришталеву ніч, Шагал узяв пензель. І написав Голгофу.Христос у талітіПридивімося до полотна уважніше. Край таліта, як хустка, вкриває голову Христа – там, де ми звикли бачити терновий вінець. На хресті замість латинської абревіатури INRI написано івритом: «Єшуа Га-Ноцрі Мелех га-Єгудім» – «Ісус Назарянин, Цар Юдейський».Там, де зазвичай стоять скорботні, Шагал помістив сцени погрому. Горить синагога, з неї на вулицю викинуто священні книги. Палають міські будинки, наступають солдати з червоними прапорами. Пливе човен, переповнений біженцями. Бреде старий з мішком за плечима – вічний мандрівник, якого ганяють з місця на місце. Біжить мати, пригортаючи до себе дитину. А над хрестом, у небі, ширяють єврейські старці й оплакують усе, що бачать унизу.
  


Марк Шагал. Картина "Біле Розп'яття". Джерело: Вікіпедія

Спочатку на картині були й нацистські символи: свастика на пов'язці солдата, який підпалює синагогу, і табличка «Ich bin Jude» – «Я єврей» – на шиї чоловіка ліворуч. Пізніше Шагал їх закрасив, щоб образ став більш універсальним. Відтоді картина говорить уже не про конкретних катів, а про страждання невинних у будь-яку епоху.Навіщо єврейському художнику хрест?Питання закономірне. Шагал виріс у хасидській родині у Вітебську, хреститися не збирався. Приписи Закону він суворо не дотримувався, але своїй онучці казав: «Коли я малюю, я молюся». Так навіщо йому образ, який для багатьох євреїв був символом чужої, а часом і ворожої віри?
    
        Сам художник пояснював це так: «Для мене Христос завжди символізував істинний тип єврейського мученика».
    
За його словами, таким він побачив Христа ще в 1908 році, коли вперше звернувся до цього образу під враженням від погромів. Перше велике розп'яття Шагал написав у 1912 році – за 26 років до «Білого». А в 1947 році, виступаючи в Нью-Йорку, він говорив, що «розп'яття» на вулицях Вітебська та інших міст «набувають трагічного вигляду самого розп'ятого Христа».Шагал заговорив мовою, яку християнський глядач не міг не зрозуміти. Європа бачила, як горять синагоги, і художник ніби питав її: бачите, кого ви знову розпинаєте? Адже Христос теж був євреєм.Промінь над пожежеюЗа всієї трагічності картина не безнадійна. Її головний колір – білий. Світло ллється згори прямо на Розп'ятого. У підніжжя хреста, за описами, горить менора, а світло від сувою Тори здіймається сходами до хреста.Папа Римський Франциск називав «Біле розп'яття» своєю улюбленою картиною. У 2013 році він сказав про неї: «Ця картина не жорстока, а сповнена надії. Біль тут зображено зі спокоєм». І справді: посеред хаосу Христос нерухомий і тихий. Навколо все горить і руйнується, а Він спокійний посеред чужого болю.Картину сприйняли по-різному.
    
        Під час війни та невдовзі після неї багато євреїв бачили в розп'ятті Шагала символ мучеництва, без жодного месіанського сенсу. Пізніше християнські мотиви в його роботах почали викликати суперечки: дехто навіть звинувачував художника у відреченні від іудаїзму. Частина християн, у свою чергу, вважала таке поводження зі священним символом наївним.
    
З 1946 року полотно належить Чиказькому інституту мистецтв. Його не раз привозили до Європи: у 2015 році – до Флоренції та у Ватикан, у 2024-му – до Риму.Що бачить тут християнин?Для Шагала розп'ятий Христос – насамперед єврейський мученик. Християнин дивиться на Хрест інакше: на ньому висить Бог, що став людиною.
    
        За плоттю Христос справді належав до єврейського народу. І Він співчуває кожному невинно гнаному, бо Сам пройшов шлях гнаного до кінця.
    
Тільки Шагал зупиняє хід часу на Голгофі. Біле світло падає на хрест, але що буде далі – невідомо. Християнин же знає продовження цієї історії: після темряви Страсної П'ятниці настає ранок Світлого Воскресіння. Тому для нас світло, що ллється на цей хрест, – уже відблиск прийдешньої Пасхи. 
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/istorija-i-kulytrua/96226-holhofa-posered-pohromu</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/26_main.jpg" length="164945" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Пентархія з Римом: повернення до витоків чи новий розкол?]]></title><link>https://spzh.eu/ua/zashhita-very/96225-pentarkhija-z-rimom-povernennja-do-vitokiv-chi-novij-rozkol</link><description><![CDATA[Патріарх Варфоломій хоче відродити колегію з п'яти патріархатів, включаючи Рим. Як виглядатиме об'єднання з католиками і яку роль відведуть іншим Церквам?]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 21:33:00 +0300</pubDate><category>Захист віри</category><content:encoded><![CDATA[На початку вересня 2026 року в Будапешті Константинопольський Патріарх Варфоломій виступив на XXVII Міжнародному конгресі Товариства права Східних Церков, присвяченому місцю єпископа Рима в католицькій та православній традиціях. У своїй промові він заговорив про значення давньої пентархії, тобто системи управління Церквою п'ятьма престолами (Рим, Константинополь, Александрія, Антіохія та Єрусалим), яка існувала приблизно від VI до середини XI століття – загалом близько 500 років із 2000-літньої історії Церкви. Він назвав ці п'ять престолів «п'ятиструнною лірою» Вселенської Церкви, яка має знову зазвучати в повноті своєї давньої гармонії.Для цього він запросив предстоятелів Александрійського, Антіохійського та Єрусалимського патріархатів на зустріч 30 листопада на Фанарі.Про п'ятий престол (або, краще сказати, перший) він заявив так: «Ми чаємо  відновлення повного спілкування з Римською Церквою  щоб Пентархія знову стала цілою».З яким Римом збирається об'єднуватися Патріарх Варфоломій?Як відомо, розрив із Римською Церквою прийнято датувати 1054 роком. На той момент у західному християнстві утвердилися два вчення, які в Православ'ї вважаються єретичними: сходження Святого Духа від Отця і Сина (філіокве) та верховенство римського понтифіка над усіма християнами. Причому це верховенство в першому тисячолітті досить істотно відрізнялося від нинішнього або, принаймні, інакше розумілося.У своїй промові в Будапешті Патріарх Варфоломій представив першість Рима як служіння всередині п'яти престолів, а римського папу – як першого серед рівних. Іншими словами, Патріарх, судячи з його риторики, пропонує повернутися до устрою Церкви першого тисячоліття. Однак повертатиметься не Рим першого тисячоліття, а сучасний. А нинішня католицька церква вже зовсім не та, що була тисячу років тому. За минулі віки вона сформулювала цілий ряд догматів і віровчительних положень, які не можуть бути прийняті Православ'ям.Найочевидніший приклад – влада папи. Чинний Кодекс канонічного права католицької церкви наділяє римського понтифіка зовсім не першістю серед рівних, а владою «верховною, повною, безпосередньою та універсальною» (канон 331). До цього додається догмат про папську непогрішимість у питаннях віри та моральності.Католицизм не має наміру відмовлятися ні від догмату про владу папи, ні від інших: про непорочне зачаття Богородиці, про чистилище та решту.Повне євхаристійне спілкування передбачає єдність віри. Католики від своєї віри відступати не збираються. Чи готовий Патріарх Варфоломій відступити від своєї? Або він пропонує просто заплющити очі на все це?Відповіді він поки що не дав.Але не лише догмати розділяють сьогодні католиків і православних. На Сході та Заході сформувалися багато в чому різні духовні культури.Характерний приклад – розуміння спасіння. У католицтві це юридична модель, сформульована в XI столітті Ансельмом Кентерберійським: гріх – це образа Божої честі, що вимагає задоволення (satisfaction). З цією логікою пов'язана й практика індульгенцій, яка настільки дискредитувала християнство в пізнє Середньовіччя. І хоча тодішніх зловживань сьогодні на практиці вже немає, сучасний католицький катехизм і досі визначає індульгенцію як звільнення від «тимчасового покарання» за вже прощені гріхи та говорить про «скарбницю задоволень Христа і святих».
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Бог як прокурор: про головну помилку католиків, про яку мовчать
    
Різниться і сама культура благочестя. На Заході у другому тисячолітті з'явилися культи Найсвятішого Серця Ісуса та Божого Милосердя, особливе захоплення стигматами, приватними одкровеннями та вельми емоційною містикою цілого ряду святих. Наприклад, у 2024 році папа Франциск присвятив культу Серця Ісуса цілу енцикліку «Dilexit nos». У ній він докладно цитує видіння Маргарити Марії Алакок (XVII століття): Христос являє їй Своє палаюче серце і занурює в нього її власне – так, що воно стає «як маленький атом, поглинений вогненною піччю».Православна містична традиція, навпаки, закликає до тверезості, критичного сприйняття видінь і уважного огородження себе від прелесті.Тому об'єднати католиків і православних набагато складніше, ніж просто знову поставити римського єпископа на перше місце давнього диптиха.Пентархія як продукт СередньовіччяЦя система управління Церквою сформувалася досить пізно, приблизно у VI столітті, на тлі геополітичних умов, що склалися тоді. Християни перших століть її ще не знали.У документі «Соборність і першість у першому тисячолітті», ухваленому Міжнародною змішаною комісією з богословського діалогу між Католицькою та Православною Церквами у вересні 2016 року, прямо сказано: «Між IV і VII століттями здобув визнання порядок п'яти патріарших престолів».Формально пентархія закінчилася в 1054 році, після розриву стосунків між Римом і Константинополем. Але ще раніше, приблизно у VII столітті, після мусульманських завоювань Палестини, Сирії, Єгипту та Північної Африки, вона дуже сильно видозмінилася. Християнські громади під владою мусульман збідніли й помітно скоротилися. Життя християн, а надто ієрархів, у мусульманському середовищі стало небезпечним.У наступні епохи патріархи Антіохійської, Єрусалимської та Александрійської Церков часто подовгу проживали в Константинополі, критично залежали від Константинопольського патріарха та візантійського імператора (а після 1453 року — від турецького султана), ними ж призначалися й перебували на їхньому утриманні. Своїми церковними структурами вони часто керували лише номінально. Вже тоді пентархія перетворилася, по суті, на декорацію. Після того як 1589 року Московська церква стала патріархатом, виникла ідея свого роду нової пентархії, де місце п'ятого східного престолу посіла Москва. Однак відновленням давньої пентархії в прямому сенсі ця конструкція так і не стала.Особливо показовим є пояснення того, чому серед цих п'яти патріарших престолів опинився Константинополь. Правила II та IV Вселенських Соборів пояснюють це переважно політичними чинниками: місто є «новим Римом» і «градом царя та синкліту», тобто столицею імперії, де перебувають імператор і сенат. Сьогодні, як ми знаємо, немає ні імперії, ні імператора, Константинополь давно не столиця, називається зовсім по-іншому — Стамбул, а християн там майже не залишилося. Але всупереч досить чіткій мотивації правил Вселенських Соборів глава Константинопольського Патріархату претендує на те, щоб бути «першим без рівних» у всьому Православ'ї.Чи є в церковних ієрархів розуміння, що намагатися відродити ті форми управління Церквою, які існували тисячу років тому, — означає перетворити сьогоднішню Церкву на пам'ятник Середньовіччю?Вочевидь, так, таке розуміння є, але висловлюється воно дуже дипломатично.Навіть православно-католицький діалог не пропонує механічно відтворити давню систему. У червні 2023 року на XV пленарному засіданні тієї ж Міжнародної комісії в Александрії було ухвалено документ «Соборність і першість у другому тисячолітті та сьогодні», в якому йдеться: «За нових обставин потрібне нове й належне застосування того самого основоположного принципу».Проте головне питання при відродженні давньої пентархії в іншому: чи мають решта Помісних Церков стати Церквами другого gatunku? Беззастережно приймати рішення п'яти престолів? Чи на них чекає щось інше?Куди подіти решту Помісних Церков?Патріарх Варфоломій уже намагався заговорити про відродження пентархії. Ще 1–3 вересня 2011 року він збирав на Фанарі предстоятелів давніх патріархатів: Александрії, Єрусалима та Антіохії (Антіохійського патріарха представляв єпископ Ісаак Апамейський). Учасником зустрічі був також предстоятель Кіпрської Церкви. СПЖ згодом прямо називав тодішній формат спробою відродження «неопентархії».
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Пентархія давніх, або Суд над Руською Церквою
    
Однак результат тієї зустрічі надзвичайно показовий. Після обговорення її учасники запропонували Варфоломію скликати «Синаксис Патріархів і Предстоятелів Православних Автокефальних Церков». Тобто вони не взяли на себе відповідальність говорити за все Православ'я.Такий Синаксис предстоятелів відбувся 6–9 березня 2014 року і був заявлений як важливий етап підготовки Собору на Криті, який патріарх Варфоломій замислював як всеправославний. Цей Собор відбувся у 2016 році, але оскільки чотири Помісні Церкви відмовилися брати в ньому участь, всеправославним він фактично не був.На Синаксисі 2014 року з вуст патріарха Варфоломія лунали зовсім інші промови. Він позитивно оцінював існування системи автокефальних Помісних Церков і заявляв, що вона дозволяє уникнути чужої православній екклезіології ідеї «універсальної влади» однієї Помісної Церкви або її предстоятеля. За його словами, «Православна Церква являє собою спілкування автокефальних і самоврядних Православних Церков».А говорячи про майбутній Собор на Криті (всеправославний – у розумінні Фанара), Патріарх Варфоломій нагадав про давню пентархію, але одразу зробив висновок: оскільки у другому тисячолітті з'явилися нові патріархати й автокефалії, «усі визнані автокефальні Церкви повинні бути представлені».Виходить цікава картина: у 2011 році патріарх Варфоломій обстоював відродження пентархії, у 2014-му – говорив про важливість усіх Помісних Церков, а у 2026-му – знову закликає до звучання «п'ятиструнної ліри» пентархії. Але куди подіти решту струн?Звичайно, ніхто не збирається скасовувати автокефалію Сербської, Румунської чи Грузинської Церков. Але якщо лише п'ять Церков несуть «особливу відповідальність за долі Православ'я», то що мають робити решта? Адже в такому разі вони опиняються відстороненими від ухвалення найважливіших рішень. А виконувати ці рішення їм пропонується, просто поклавшись на «мудрість» членів пентархії, а доки об'єднання з католиками немає – чотирьох патріархатів.Але наскільки вони мудріші за решту? Звичайно, у нас немає приладу, що вимірює «мудрість» церковних престолів. Проте ось трохи статистики: чотири патріархати налічують у сумі, за різними підрахунками, від 5 до 8 тисяч парафій, тоді як решта Помісних Церков – від 70 до 76 тисяч. Тобто в кращому разі чотири патріархати представляють лише 10 % усіх православних громад. Монастирів у чотирьох патріархатах від 300 до 350, в усіх решті Церков – від 2200 до 2600. Духовних навчальних закладів у чотирьох патріархатах від 10 до 15, у решті Церков – від 110 до 130.Іншими словами, нам пропонується, щоб найважливіші рішення за всю Церкву ухвалювала лише десята її частина. А якщо уважно подивитися на сьогоднішнє становище цих чотирьох патріархатів, картина стає ще більш неоднозначною.Сучасне становище чотирьох давніх патріархатівДовготривалі та міцні стосунки Константинопольського патріархату з Держдепартаментом США і взагалі з американським істеблішментом – це загальновідомий факт. На сайті СПЖ є кілька публікацій з аналізом цих стосунків.Блок - по темі (Тактика двойных стандартов: как США вмешиваются в жизнь Православной Церкви)До якого рівня сягають ці відносини, можна судити за висловлюваннями покійного патріарха Афінагора (Спіру), якого нині дуже шанують і іменем якого названо престижну премію, що її вручають архонти Константинопольського патріархату.Наприклад, у 1948 році він заявив кореспонденту американської газети Evening Independent: «Я завжди просуватиму Америку й американські інтереси, житиму американськими ідеалами та проповідуватиму їх». А в 1957 році він сказав американському генконсулу Роберту Майнеру, що «він і його відомство (Константинопольський Патріархат – Ред.) завжди перебувають у розпорядженні Державного департаменту для сприяння будь-яким можливим чином зовнішньополітичним цілям уряду США».Єрусалимський патріархат зазнає величезного тиску з боку сіоністських груп, а також фінансових труднощів. Нещодавно йому вдалося отримати від уряду Греції фінансування на реставраційні та дослідницькі роботи.Причому Єрусалимський Патріархат не єдиний, кому допомагає Греція. Александрійський Патріархат отримує звідти ще суттєвішу й систематичнішу підтримку. Греція взагалі фінансує штатні посади, зарплати, страхування та пенсійне забезпечення частини духовенства давніх патріархатів, а офіційні представники Афін прямо називають цю допомогу засобом забезпечення стійкості патріархатів і збереження їхнього греко-православного характеру.Антіохійський Патріархат перебуває, мабуть, у найважчому становищі з-поміж давніх східних кафедр. Його канонічна територія – це переважно Сирія та Ліван, які переживають війну, економічну кризу й політичну нестабільність. Від початку сирійської війни чисельність християн у країні, за оцінками, скоротилася приблизно на 80 %, а після зміни влади в грудні 2024 року патріархату доводиться заново вибудовувати відносини з новим керівництвом Сирії та домагатися гарантій безпеки й рівноправності християн.Тобто особливу відповідальність за долі Православ'я пропонується покласти на Помісні Церкви, які перебувають у сильній залежності від світських урядів, а у випадку з Антіохійським та Константинопольським патріархатами – від влади країн з мусульманською більшістю.ВисновкиПрагнення до єдності християн саме по собі, безумовно, добра справа. Тисячолітній розрив між Сходом і Заходом – це трагедія, яку всі хотіли б подолати. Але єдність Церков має ґрунтуватися на єдності віри, а не на домовленостях церковних дипломатів. Тим часом саме віра опиняється на периферії обговорень. У центрі – питання першості, ніби їх не розв'язав Сам Христос: «...хто хоче бути першим, будь із усіх останнім і всім слугою» (Мк. 9, 35).Від того, що римський папа посяде своє місце в пентархії, нікуди не подінуться ані католицькі догмати, сформульовані в другому тисячолітті, ані відмінності в богословських і духовних традиціях.Не менш дивною виглядає спроба відновити адміністративну конструкцію християнської імперії в зовсім іншому світі. Кілька століть пентархія була важливою формою життя давньої Церкви. Загалом вона відповідала тогочасним геополітичним умовам: імперія, монархія, станове суспільство тощо. Без повернення цих умов відродження пентархії виглядатиме як комічний анахронізм.Сьогодні патріарх Варфоломій мріє про те, щоб знову зазвучала «п'ятиструнна ліра». Образ гарний, але за півтори тисячі років у Православ'я з'явилися й інші струни. І якщо заради давніх «п'яти струн» їм запропонують замовкнути чи звучати півголосом, пентархія стане не інструментом церковної єдності, а ще однією причиною розділення.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/zashhita-very/96225-pentarkhija-z-rimom-povernennja-do-vitokiv-chi-novij-rozkol</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/25_main.jpg" length="125000" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Володимир-Волинська єпархія УПЦ святкує 30-річчя відродження кафедри]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96224-volodimir-volinska-jeparkhija-upts-svjatkuje-30-richchja-vidrodzhennja-kafedri</link><description><![CDATA[У Ковелі зустріли ікону «Всецариця» та мощі князя Володимира: святині відвідають храми Володимир-Волинської єпархії до 30-річчя відродження єпископської кафедри.]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 19:49:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[До 30-річчя відродження єпископської кафедри в храми Володимир-Волинської єпархії УПЦ привезуть ікону Пресвятої Богородиці «Всецариця», ковчег із часткою мощей святого рівноапостольного князя Володимира. Про це повідомляє сторінка Володимир-Волинської єпархії у Facebook.Першою святині зустріла громада храмового комплексу Почаївської ікони Божої Матері в Ковелі.Під час урочистого вечірнього богослужіння священнослужителі пройшли з іконами та святими мощами хресним ходом навколо храмового комплексу. Потім святині встановили перед вівтарем храму преподобного Сергія Радонезького для поклоніння віруючих.За благословенням керуючого єпархією митрополита Володимира святині побувають у всіх благочиннях (церковних округах) єпархії. Поки вони перебувають у комплексі, перед ними звершуватимуть молебні та акафісти.Для Ковельського, Голобського, Ковельсько-Воскресенського та Ковельсько-Введенського благочинь графік уже відомий. З 3 по 4 жовтня святині будуть у Хрестовоздвиженському храмі селища Люблинець, потім у храмі Воскресіння Словущого, храмі преподобного Серафима Саровського в селі Вербка та Свято-Георгіївському храмі селища Голоби. Далі вони відвідають Воскресенський собор, Введенський та Михайлівський храми, а перебування за цим переліком завершиться вранці 10 жовтня. Графік для решти благочинь єпархія обіцяє опублікувати пізніше.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        У Рівненській єпархії вшанували чудотворний образ Богородиці «Всецариця»
    
Як повідомляла СПЖ, до Ковеля привезли мощі святого князя Володимира та великомучениць Варвари і Катерини. Ікона «Всецариця» (грец. Παντάνασσα – Пантанасса) – один із відомих чудотворних образів Богородиці. Найвідоміший образ, що належить до XVII століття, знаходиться у Ватопедському монастирі на Святій Горі Афон. Перед іконою моляться про зцілення від тяжких хвороб, у тому числі онкологічних, про здоров'я дітей і близьких, про визволення від згубних залежностей.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96224-volodimir-volinska-jeparkhija-upts-svjatkuje-30-richchja-vidrodzhennja-kafedri</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/24_main.jpg" length="87781" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[У Софії зустріли останки царя Самуїла, привезені з Греції]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96223-u-sofiji-zustrili-ostanki-tsarja-samujila-privezeni-z-hretsiji</link><description><![CDATA[Патріарх Болгарський Даниїл відслужив панахиду за царем Самуїлом у базиліці Святої Софії, де поховали його останки, які передали з Греції.]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 19:38:02 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Патріарх Болгарський Даниїл відслужив панахиду за царем Самуїлом 3 жовтня 2026 року в базиліці Святої Софії. Про це повідомила болгарська редакція СПЖ. Після служби ковчег із останками правителя помістили в мармуровий саркофаг.Останки привезли з Греції військово-транспортним літаком. Раніше цього дня їх передали Болгарії на церемонії в Музеї візантійської культури в Салоніках. У Софії відбулася державна церемонія з 21 артилерійським залпом і ходою до храму. За даними редакції, борт супроводжували винищувачі ВПС. Саркофаг виготовили у Велинграді. Його довжина близько 2,3 метра, вага – близько двох з половиною тонн.У проповіді Патріарх назвав останки «святинею державної, церковної та народної пам'яті». За його словами, цар Самуїл повернувся в Болгарію, для якої віддав життя. Предстоятель наголосив на вірності Самуїла законній царській владі: той двадцять років служив воєначальником за царя Романа і прийняв престол після його смерті.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Болгарський Патріарх розповів про підсумки відвідин Єрусалима
    
Відповідаючи журналістам, Патріарх повідомив, що питання про можливу канонізацію потребує ретельного вивчення. Він пояснив, що патріотизм і державні заслуги відрізняються від підстав для визнання святості, які пов'язані з чистотою серця й любов'ю до Бога. Предстоятель подякував професору Нікаосу Муцопулосу, який ідентифікував останки, а також болгарським і грецьким представникам, що сприяли їх поверненню.Останки правителя знайшли в 1969 році в базиліці святого Ахілла на озері Мала Преспа. За угодою між Софією та Афінами Болгарія має передати Греції 48 церковних реліквій.Як повідомляв СПЖ, Греція поверне 48 реліквій із Болгарії. Самуїл правив у 997–1014 роках і вважається одним із останніх значних правителів Першого Болгарського царства. 
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96223-u-sofiji-zustrili-ostanki-tsarja-samujila-privezeni-z-hretsiji</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/23_main.jpg" length="36486" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Буковинські віруючі привезли гуманітарну допомогу для жителів Херсонщини]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96222-bukovinski-virujuchi-privezli-humanitarnu-dopomohu-dlja-zhiteliv-khersonshchini</link><description><![CDATA[З Чернівецької єпархії УПЦ доставили продукти харчування до Свято-Духівського собору Херсона.]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 18:32:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Продукти харчування для жителів прифронтових населених пунктів доставили до Свято-Духівського кафедрального собору Херсонської єпархії в Херсоні. Про це повідомляє Telegram-канал єпархії. Вантаж прибув 2 жовтня 2026 року за благословінням митрополита Чернівецького і Буковинського Мелетія.Як сказано в повідомленні, продукти привезли трудами архієпископа Хотинського Веніаміна. Їх передадуть жителям прифронтових населених пунктів Херсонщини.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Свято-Духівський собор УПЦ у Херсоні постраждав від удару дрона
    
Як повідомляв СПЖ, парафія Миколаївського храму Дніпра передала допомогу жителям Херсонщини. Православні громади з різних регіонів України неодноразово надсилали продукти та інші необхідні речі до областей, розташованих близько до лінії фронту.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96222-bukovinski-virujuchi-privezli-humanitarnu-dopomohu-dlja-zhiteliv-khersonshchini</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/22_main.jpg" length="96114" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Патріарх Шіо розповів, як християнство вплинуло на ідентичність Грузії]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96221-patriarkh-shio-rozpoviv-jak-khristijanstvo-vplinulo-na-identichnist-hruziji</link><description><![CDATA[Католикос-Патріарх Шіо III назвав християнство основою національної самобутності грузинів і закликав берегти родину та традиційні цінності.]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 17:46:23 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Патріарх Грузинський Шіо III виступив 2 жовтня 2026 року в Тбілісі на міжнародній конференції «Основи європейської цивілізації та 1700 років християнства в Грузії». Про це повідомляє грузинська редакція СПЖ. Предстоятель Грузинської Православної Церкви привітав учасників з ювілеєм: цього року Грузія відзначає 1700-річчя проголошення християнства державною релігією.Патріарх привітав духовенство з різних країн, представників парламентських делегацій, керівників християнських церков Європи та міжнародних церковних організацій. За його словами, конференція не лише нагадує про історичну подію, а й допомагає осмислити багатовіковий християнський шлях грузинського народу та його духовну й державну спадщину.Патріарх Шіо III нагадав про витоки християнства в Грузії: про Ризу Господню (хітон Христа), що зберігається в країні, про жереб Богородиці, проповідь апостолів Андрія Первозванного, Симона Зилота та Матфія, а також про подвиг рівноапостольної Ніни. Він зазначив, що християнство сформувало світогляд, культуру, писемність і національну ідентичність грузинів. За його словами, попри важкі періоди історії, народ зберіг віру, мову та Батьківщину.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        У Грузії Патріарх Шіо прийняв делегацію РПЦ
    
Говорячи про сучасність, Предстоятель вказав на війни, чвари та спокуси, які намагаються витіснити віру та моральні цінності. Він назвав незмінними любов до Бога і ближнього, милосердя, відповідальність, справедливість, терпимість і прагнення миру.Значну частину виступу Патріарх присвятив інституту родини. Він подякував президентові Грузії за акцент на цих цінностях і підкреслив, що родина – основа моральності та національної ідентичності, а її міцність визначає силу держави. Він також закликав Церкву, суспільство та державні інституції обговорювати такі теми на основі взаємної поваги.Як повідомляла СПЖ, у Грузії пройшла конференція до 1700-річчя прийняття християнства. Ювілейні заходи з нагоди 1700-річчя християнства в країні розпочалися влітку й завершаться 14 жовтня.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96221-patriarkh-shio-rozpoviv-jak-khristijanstvo-vplinulo-na-identichnist-hruziji</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/21_main.jpg" length="83283" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Україна повинна мати свою віру: у «Євросолідарності» озвучили умови миру]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96215-ukrajina-povinna-mati-svoju-viru-u-jevrosolidarnosti-ozvuchili-umovi-miru</link><description><![CDATA[У партії Порошенка назвали питання церковної політики суверенітетом країни та заявили про неприпустимість компромісів у цій сфері.]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 14:14:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[У партії Петра Порошенка «Європейська Солідарність» за підсумками засідання своєї фракції заявили, що питання віросповідання та церковної політики не можуть бути предметом компромісів або предметних домовленостей на міжнародних переговорах.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Ганебна хроніка одного тижня: як народжувалася ПЦУ
    
У політичній силі наголосили, що концепція «Армія. Мова. Віра.» залишається фундаментальною основою української державності. За заявою депутатів, свобода віросповідання та духовний простір є питаннями суверенітету країни. «Вони не можуть бути розмінною монетою ні внутрішньої політики, ні міжнародних переговорів, ні будь-яких домовленостей з державою-агресором».Представники партії заявили, що мирні угоди не повинні перетворитися на «капітуляцію ідентичності», а країна після війни має залишитися «зі своєю Армією, зі своєю Мовою, зі своєю Вірою». У фракції також підтримали право держави на втручання та протидію структурам, які в політсилі оголошують «підконтрольними Кремлю».Раніше СПЖ писав, що нардеп від «Європейської Солідарності» Олексій Гончаренко закликав задля досягнення миру послабити тиск на УПЦ, додавши, що саме такий підхід є втіленням гасла Порошенка «Армія, Мова, Віра!».
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96215-ukrajina-povinna-mati-svoju-viru-u-jevrosolidarnosti-ozvuchili-umovi-miru</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/15_main.jpg" length="46095" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[В Україні через війну постраждали 432 храми УПЦ, - звіт]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96214-v-ukrajini-cherez-vijnu-postrazhdali-432-khrami-upts-zvit</link><description><![CDATA[За даними проєкту «Релігія у вогні», в Україні внаслідок військових дій постраждали або знищені 807 культових споруд.]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 12:45:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[З 24 лютого 2022 року по 21 вересня 2026 року в Україні внаслідок військових дій отримали пошкодження або повністю зруйновані щонайменше 432 храми Української Православної Церкви. Про це повідомляє «Майстерня Академічного Релігієзнавства».
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Припинення війни – головна умова виживання української нації, – аналітик
    
Загалом станом на кінець вересня 2026 року наявна інформація про 807 постраждалих релігійних споруд різних конфесій.Близько 80 культових будівель були повністю знищені, а ще понад 135 зазнали важких пошкоджень і не підлягають відновленню. При цьому багато споруд уражалися повторно, внаслідок чого деякі з них були остаточно зруйновані.Храми УПЦ становлять найбільшу частину серед усіх постраждалих релігійних споруд у країні. У звіті також наведена статистика щодо інших конфесій: 207 протестантських об'єктів, 83 храми ПЦУ, 37 греко- та римо-католицьких храмів, 24 іудейські об'єкти, 13 духовних навчальних закладів, 8 мусульманських споруд і 16 будівель інших релігій.Раніше СПЖ писала, що Зеленська відвідала в Парижі виставку про зруйновані храми України.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96214-v-ukrajini-cherez-vijnu-postrazhdali-432-khrami-upts-zvit</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/14_main.jpg" length="78165" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Чиновник ДЕСС назвав кількість заброньованих священнослужителів в Україні]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96213-chinovnik-dess-nazvav-kilkist-zabronovanikh-svjashchennosluzhiteliv-v-ukrajini</link><description><![CDATA[Представник ДЕСС зазначив, що реальна кількість заброньованих суттєво нижча за кількість визнаних критично важливими структур.]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 12:01:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Начальник відділу у справах релігій ДЕСС В'ячеслав Горшков в ефірі програми «Кабінет експертів» заявив, що на сьогодні в країні заброньовано 7 907 священнослужителів.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Баумейстер: Мобілізація священників – це винахід України
    
За словами чиновника, на сьогодні в країні заброньовано 7 907 священнослужителів. До списку критично важливих структур відомство включило 11 220 релігійних організацій, проте реальна кількість заброньованих клириків суттєво нижча. «Жодного разу не було так, щоб кількість заброньованих дорівнювала кількості визнаних критичними релігійних організацій. Завжди це набагато менше... Ми навіть на десять тисяч заброньованих не вийдемо», - зазначив Горшков.Чиновник повідомив, що право на бронювання сьогодні поширюється на три категорії: керівників релігійних організацій, офіційно працевлаштованих клириків, зарахованих до штату не пізніше 17 листопада 2025 року, а також священнослужителів, яких скеровують у тривалі закордонні відрядження.Представник ДЕСС наголосив, що новостворені громади або організації, зареєстровані після 17 листопада 2025 року, не отримають статусу критично важливих і не зможуть бронювати своїх працівників.Водночас Горшков визнав, що критерії, встановлені державою для внесення до списку критично важливих об'єктів, не дозволяють громадам Української Православної Церкви бронювати своє духовенство. У відомстві пояснюють такі обмеження звинуваченнями в афілійованості з РПЦ.Раніше СПЖ писав, що ДЕСС оновила список релігійних організацій із бронюванням, до якого увійшли 61 громада УАПЦ, що фактично припинила існування, 19 язичницьких організацій та громади Руської Православної Церкви Закордоном.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96213-chinovnik-dess-nazvav-kilkist-zabronovanikh-svjashchennosluzhiteliv-v-ukrajini</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/13_main.jpg" length="46163" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Кабмін зберіг чинні ціни на газ для релігійних організацій]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96212-kabmin-zberih-chinni-tsini-na-haz-dlja-relihijnikh-orhanizatsij</link><description><![CDATA[Кабмін зафіксував вартість газу для релігійних організацій до кінця опалювального сезону у 2027 році.]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 11:26:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Уряд України ухвалив рішення зберегти чинні ціни на природний газ для опалення храмів та інших потреб релігійних організацій до кінця опалювального сезону.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Прем'єр обговорила зі ВРЦіРО перехід до партнерства влади та Церкви
    
Фіксована вартість газу для релігійних громад з 1 вересня 2022 року до 31 березня 2027 року включно становить 16 390 гривень з урахуванням ПДВ за 1000 кубічних метрів. До зазначеної суми додатково додається тариф на послуги з транспортування природного газу.Єдиним постачальником природного газу для релігійних організацій на території країни в межах дії спеціальних обов'язків до кінця березня 2027 року визначено компанію ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Оформити або продовжити договори на постачання палива керівники релігійних громад можуть на офіційному сайті компанії.Раніше СПЖ писала, що члени ВРЦіРО обговорили з Мінфіном зміни до податкового законодавства.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96212-kabmin-zberih-chinni-tsini-na-haz-dlja-relihijnikh-orhanizatsij</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/12_main.jpg" length="88636" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[У Чехії будують католицький храм за допомогою 3D-принтера]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96210-u-chekhiji-budujut-katolitskij-khram-za-dopomohoju-3d-printera</link><description><![CDATA[У Нератовіце будують храм із деталей, заздалегідь надрукованих на 3D-принтері, які зберуть уже на місці.]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 10:59:02 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[У місті Нератовіце Середньочеського краю будують новий римо-католицький костел Пресвятої Трійці з використанням технології 3D-друку бетону. Про це повідомляє СПЖ у Чехії та Словаччині.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Архітектори представили проєкт футуристичного собору ПЦУ в Рівному
    
На цей час будівельники повністю завершили перший підземний поверх, включно з фундаментними конструкціями та частиною вежі. Зараз фахівці готують спорудження головного храмового нефа, зовнішні та внутрішні стіни якого сформують із бетонних деталей, надрукованих на 3D-принтері. Використання технології дозволить реалізувати складні вигнуті форми, задумані автором архітектурного проєкту Зденеком Франеком.Технологію 3D-друку застосують також під час будівництва вежі та будівлі парафіяльного будинку. При цьому елементи головного нефа виготовлять заздалегідь і зберуть на місці, а стіни парафіяльного будинку будівельний робот надрукує безпосередньо на будівельному майданчику.Будівництво розбито на два етапи: завершити спорудження чорнової конструкції основної частини храму планують до середини 2027 року, а повне відкриття комплексу будівель намічено на кінець 2028 року. Загальна вартість проєкту оцінюється більш ніж у 10 мільйонів євро. Інвестором виступає Фонд Нератовіцького комьюніті-центру, заснований Празькою архієпархією РКЦ.Раніше СПЖ писав, що у Закарпатській області створять 3D-моделі дерев'яних храмів XV–XIX століть.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96210-u-chekhiji-budujut-katolitskij-khram-za-dopomohoju-3d-printera</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/10_main.jpg" length="34566" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[В захопленому кафедральному соборі Черкас влаштували концерт]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96209-v-zakhoplenomu-kafedralnomu-sobori-cherkas-vlashtuvali-kontsert</link><description><![CDATA[У ПЦУ подякували музичному ансамблю за вибір кафедрального собору Черкас для проведення концерту барокової музики.]]></description><pubDate>Sat, 03 Oct 2026 10:20:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[У захопленому в Української Православної Церкви Михайлівському кафедральному соборі Черкас організували концерт барокової музики ансамблю «Noire».
    
        
            
        
    
    
        По темі
        За благословенням Думенка в Лаврі провели симфонічний концерт
    
Музичний захід організували під склепіннями собору, якому прихильники ПЦУ та влада надали статус «гарнізонного храму». Посеред собору облаштували оркестр і підготували сидячі місця для слухачів. До програми концерту увійшли фрагменти творів Антоніо Вівальді, Йоганна Себастьяна Баха, а також твори Генрі Перселла.Організатори зазначили, що в день Покрови, який у ПЦУ відзначають 1 жовтня, «ця музика особливо спонукала замислитися про материнську любов, страждання та надію — почуття, близькі багатьом українським родинам». У ПЦУ подякували ансамблю за вибір кафедрального собору та зазначили, що такі заходи — «ще одна можливість побути разом, знайти час для роздумів і підтримати одне одного».До рейдерського захоплення 17 жовтня 2024 року Михайлівський собор був головним кафедральним храмом Черкаської єпархії УПЦ, у якому перебувають мощі преподобномученика Макарія Канівського, що постраждав за православну віру в XVII столітті.Раніше СПЖ писав, що Черкаська прокуратура вимагала від міської влади передати собор у комунальну власність.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96209-v-zakhoplenomu-kafedralnomu-sobori-cherkas-vlashtuvali-kontsert</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/9_main.jpg" length="100207" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Урок від безсловесної ослиці]]></title><link>https://spzh.eu/ua/chelovek-i-cerkovy/96208-urok-vid-bezslovesnoji-oslitsi</link><description><![CDATA[Знаменитий віщун тричі бив свою ослицю за те, що вона не йшла вперед. А вона в цей час рятувала йому життя і бачила те, чого він не помічав.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 23:43:00 +0300</pubDate><category>Людина і Церква</category><content:encoded><![CDATA[Дорога на Моав звивається між виноградниками. По обидва боки тягнуться кам'яні огорожі, за ними зріють лози. Місце вузьке: двом не розминутися, возові не розвернутися. Цією дорогою їде верхи на ослиці чоловік на ім'я Валаам. Його знають далеко за межами рідних країв. Сам моавітський цар вірить, що кого Валаам благословить, той благословенний, а кого прокляне, той проклятий.Їде він не просто так. Його покликав Балак, цар Моаву. Біля кордонів його землі став величезний народ, що вийшов з Єгипту, і цар злякався. Йому потрібна була людина, яка прокляне Ізраїль. За таку роботу він був готовий добре заплатити.
    
    
        По темі
        Пророк Єлисей і загадка вефільських ведмедиць
        ​Історія про пророка Єлисея і двох ведмедиць здається найсуворішою в Біблії. Але насправді в ній є глибокий богословський сенс.
        25.09.2026, 15:38
    
До речі, Валаам відомий не лише з Біблії. У 1967 році в Йорданії, у Дейр-Аллі, археологи знайшли на штукатурці стародавнього святилища напис, де згадується «Валаам, син Беорів, боговидець». Його датують приблизно IX–VIII століттями до Різдва Христового. Виходить, про віщуна пам'ятали й сусідні народи.Правильні слова і неправильна дорогаПочинається все цілком побожно. Старійшини Моаву приходять до Валаама «з дарунками в руках за ворожіння» (Чис. 22:7). Пророк не поспішає і питає Бога. Бог забороняє, і Валаам відмовляє послам.Цар не здається і присилає нових, знатніших за попередніх. Валаам відповідає їм суворо: «хоч би Балак давав мені повний свій дім срібла і золота, не можу переступити веління Господа» (Чис. 22:18).Гарно сказано, правда? Тільки ось після цих слів він чомусь просить послів залишитися на ніч – раптом Господь скаже щось іще. Але ж відповідь уже отримано. Навіщо питати знову?Цього разу Бог, на подив, дозволяє: «іди з ними» (Чис. 22:20). А за два вірші читаємо: «запалав гнів Божий за те, що він пішов» (Чис. 22:22). Як так? Сам дозволив – і сам гнівається?
    
        Тлумачі відповідають по-різному. Одні бачать тут застереження: пам'ятай головну умову і говори лише те, що скаже Господь. Інші вважають, що слова Валаама розходилися з його справжніми намірами.
    
Книга Чисел про користолюбство пророка прямо не говорить. Зате апостол Петро багато століть потому називає речі своїми іменами: Валаам «полюбив плату неправедну» (2 Пет. 2:15).Три удари киємА далі починається одночасно і смішна, і сумна сцена. На дорозі стає Ангел Господній з оголеним мечем. Ослиця його бачить, а знаменитий боговидець – ні.Спочатку ослиця звертає в поле. Валаам б'є її, щоб повернути на дорогу. Потім Ангел стає «на вузькій дорозі між виноградниками, де з одного боку стіна і з другого стіна» (Чис. 22:24). Ослиця тулиться до огорожі й притискає господареві ногу до каменю. Знову удар. Утретє Ангел стає «у тісному місці, де ніде звернути» (Чис. 22:26). Подітися нікуди, і ослиця просто лягає під вершником. Валаам у люті хапається за києк.Тричі вона побачила небезпеку. Тричі її за це побили. А господар, який славився умінням бачити невидиме, так нічого й не помітив.Меч у чужій руціІ тут Господь відкрив уста ослиці. Вона питає господаря, за що він б'є її вже втретє. Що робить Валаам? Лякається? Падає на коліна? Нічого подібного. Він сперечається з ослицею, як із сусідом на базарі, і кричить: «якби в мене в руці був меч, то я зараз же вбив би тебе» (Чис. 22:29).Меч і справді був поруч. Тільки він у руці іншого. Лише після цієї розмови Господь відкриває Валааму очі, і той бачить Ангела з оголеним мечем. Ангел пояснює: «якби вона не звернула від Мене, то Я вбив би тебе, а її залишив би живою» (Чис. 22:33).Пророк був готовий убити тварину, яка щойно тричі врятувала йому життя. Навіщо Богові говорюча ослиця?Можна, звісно, поставитися до цієї історії як до кумедного біблійного курйозу. Але святі отці бачили в ній серйозний урок. Блаженний Феодорит Кирський пояснював, що Бог «лякає надприродною мовою ослиці та баченням Ангела, щоб дізнався Валаам, яке піклування має Бог про народ ізраїльський».
    
        Господь не послав до віщуна ні пророка, ні царя. Він заговорив через найпростішу й безсловесну істоту, яка опинилася поруч. І великому мудрецеві довелося вислухати урок від власної ослиці.
    
Хто нас зупиняє?Нам теж часом дуже хочеться їхати далі обраною дорогою – особливо якщо попереду обіцяють нагороду. Ми говоримо правильні слова про вірність Богові, а в думках уже підраховуємо вигоду. І перепитуємо Господа знову і знову, сподіваючись нарешті почути зручну відповідь.А потім щось починає заважати. Обставини звертають нас зі шляху, притискають до стіни, а то й просто кладуть на землю. Або близька людина впирається і не дає зробити крок. Ми дратуємося і готові «побити» того, хто нас зупинив.А може, варто спочатку озирнутися? Раптом наш опонент бачить те, чого не бачимо ми? Бог уміє говорити через найпростіших і непомітних людей. Головне – вчасно це зрозуміти, поки на дорозі не блиснув Його меч.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/chelovek-i-cerkovy/96208-urok-vid-bezslovesnoji-oslitsi</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/8_main.jpg" length="140676" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[У Європарламенті обговорили християнські цінності та свободу віросповідання]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96206-u-jevroparlamenti-obhovorili-khristijanski-tsinnosti-ta-svobodu-virospovidannja</link><description><![CDATA[На заході Європарламенту обговорили зв'язок релігійної свободи та верховенства права.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 22:30:33 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Тема християнства в Європі прозвучала 30 вересня 2026 року на заході в Європарламенті, який пройшов у рамках статті 17 Договору про функціонування Європейського союзу. Як повідомляє сайт vema.com.au, стаття передбачає діалог інституцій ЄС із релігійними організаціями.Організатором виступив депутат Європарламенту Дімітріс Ціодрас спільно з Міжпарламентською асамблеєю з Православ'я (МАП) та міжфракційною групою Європарламенту зі свободи релігії, переконань і совісті.У вступному слові архімандрит Еміліанос Хаджівасіліу, генеральний секретар Представництва Православної Церкви при Євросоюзі (Константинопольський Патріархат), заявив, що християнські цінності – не лише історична пам'ять, вони залишаються значущими для спільного майбутнього Європи. Він відзначив внесок християнства в європейську цивілізацію: солідарність, відкритість і повагу до людської гідності.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Європарламент засудив гоніння на християн у Нігерії та Пакистані
    
Єпископ Танагрський Апостолос (Елладська Православна Церква), директор Представництва Церкви Греції при ЄС розповів про зв'язок релігійної свободи та верховенства права. Єпископ наголосив на важливості діалогу, який враховує як історичну ідентичність Європи, так і ідентичність інших народів, і сприяє мирному співіснуванню.Учасників також привітала віцепрезидент Європарламенту Антонелла Сберна, яка відповідає за реалізацію статті 17. Обговорення стосувалося внеску християнських традицій в європейську цивілізацію, а також міжрелігійного діалогу, свободи віросповідання та взаємної поваги в сучасній Європі.Як повідомляв СПЖ, прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зажадав від Євросоюзу захистити християнську спадщину Європи. Стаття 17 Договору про функціонування ЄС закріплює, що Євросоюз поважає статус церков і релігійних об'єднань у державах-членах і підтримує з ними відкритий та регулярний діалог.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96206-u-jevroparlamenti-obhovorili-khristijanski-tsinnosti-ta-svobodu-virospovidannja</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/6_main.jpg" length="99532" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Активіст ПЦУ зізнався у зламі храму УПЦ у Слов'янську]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96205-aktivist-ptsu-ziznavsja-u-zlami-khramu-upts-u-slovjansku</link><description><![CDATA[Олександр Онищенко заявив про першу «службу» ПЦУ в Серафимівському храмі, до якого раніше проникли, зламавши замки та двері.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 22:17:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Активіст ПЦУ та ініціатор переведення громад УПЦ у Слов'янську Олександр Онищенко на відео заявив про першу «службу» в Серафимівському храмі УПЦ на Черезківці. Про це повідомляє Telegram-канал «Дозор».У записі, знятому з дзвіниці церкви, яку Онищенко називає «нещодавно звільненою від москвинів», він заявляє, що тепер святиня належить ПЦУ.Онищенко стверджує, що раніше в підвалах храму нібито зберігалася зброя, а «московські терористи» там сповідалися та причащалися. Звісно, доказів у відео він не наводить.У «Дозорі» наголошують, що цим виступом активіст фактично взяв на себе відповідальність за проникнення до святині напередодні.
    
    
        
            
        
    
    
        По темі
        У Слов'янську ще два приходи перереєстрували в ПЦУ
    
Як повідомляла СПЖ, у Слов'янську невідомі виламали двері у двох храмах УПЦ. Правоохоронці відкрили справу про незаконне проникнення.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96205-aktivist-ptsu-ziznavsja-u-zlami-khramu-upts-u-slovjansku</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/5_main.jpg" length="65589" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Патріарх Феофіл призначив тимчасового ігумена монастиря в Єрихоні]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96204-patriarkh-feofil-priznachiv-timchasovoho-ihumena-monastirja-v-jerikhoni</link><description><![CDATA[Ієромонах Досифей очолив обитель авви Герасима в Йорданській долині після кончини старця Хризостома.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 21:18:40 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Патріарх Єрусалимський Феофіл III тимчасово призначив ієромонаха Досифея ігуменом монастиря авви Герасима (Дейр-Хаджла) в Йорданській долині, в Єрихоні. Про це повідомляє грецька редакція СПЖ.За даними джерела, Єрусалимський Предстоятель ухвалив рішення, щоб зберегти монастир, продовжити його релігійне служіння та подбати про справи обителі.Ієромонах Досифей є духовним керівником монастиря Закка в місті Єрихон. Він відомий православним парафіянам Єрихону та Йорданської долини. За повідомленням Патріархату, найближчим часом він стане виконувачем обов'язків ігумена.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Патріарх Феофіл відвідав монастир в Єрихоні після чуток про закриття
    
30 вересня 2026 року Патріарх Феофіл особисто ознайомився з роботою монастиря після кончини старця Хризостома. Предстоятеля також поінформували про ремонтні та реставраційні роботи, що ведуться в обителі.Старець Хризостом, який довгі роки очолював монастир, відійшов до Господа 6 вересня в Афінах.Як повідомляла СПЖ, в Єрусалимській Церкві спростували чутки про закриття монастиря в Єрихоні. Монастир Герасима Йорданського належить до найстаріших греко-православних обителей Святої Землі й розташований на Західному березі, на схід від Єрихону.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96204-patriarkh-feofil-priznachiv-timchasovoho-ihumena-monastirja-v-jerikhoni</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/4_main.jpg" length="89908" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[В Йорданії помер багаторічний хранитель Криниці Якова архімандрит Юстин]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96203-v-jordaniji-pomer-bahatorichnij-khranitel-krinitsi-jakova-arkhimandrit-justin</link><description><![CDATA[Архімандрит Юстин (Маммалос), хранитель Криниці Якова в Наблусі, помер після тривалої хвороби.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 21:10:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[У Наблусі на Західному березі річки Йордан помер архімандрит Юстин (Маммалос), який багато років був хранителем святині Криниця Якова. Як повідомляє американська редакція СПЖ, він спочив 1 жовтня 2026 року після тривалої хвороби.Архімандрит Юстин належав до Братства Гробу Господнього (чернечої громади, яка служить при святинях Єрусалимської Церкви). Він оновив святиню Криниця Якова й заснував на її території храм святої Фотинії Самарянки. Життя і багаторічне служіння архімандрита були тісно пов'язані з повним відновленням і благоустроєм монастиря.Спочилий присвятив відновленню, оздобленню та збереженню обителі свої сили і значну частину життя. Він залишив по собі спадщину, яка збереже пам'ять про його працю.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        В Єрусалимській Церкві спростували чутки про закриття монастиря в Єрихоні
    
Єрусалимський Патріархат і Братство Гробу Господнього висловили співчуття у зв'язку з його кончиною. Наразі розглядають, як доставити тіло архімандрита до Святої Землі для відспівування й поховання.Служіння отця Юстина продовжило працю святого Филумена, який був убитий 1979 року, коли був хранителем Криниці Якова.Криниця Якова вважається місцем євангельської бесіди Христа із самарянкою. Її пам'ять Церква шанує як святу Фотинію Самарянку.Як повідомляла СПЖ, натовп палестинців осквернив гробницю Йосипа в Наблусі.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96203-v-jordaniji-pomer-bahatorichnij-khranitel-krinitsi-jakova-arkhimandrit-justin</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/3_main.jpg" length="50353" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[У Грузинській Церкві розповіли про результати зустрічі з делегацією РПЦ]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96202-u-hruzinskij-tserkvi-rozpovili-pro-rezultati-zustrichi-z-delehatsijeju-rpts</link><description><![CDATA[Керівник служби зі зв'язків із громадськістю Грузинської Патріархії заявив, що зустріч із Московським Патріархатом дала надію на вирішення болючих питань.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 20:51:24 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Керівник служби зі зв'язків із громадськістю Патріархії Грузинської Православної Церкви протоієрей Андрія Джагмаїдзе розповів про результати зустрічі з делегацією Московського Патріархату, повідомляє грузинська редакція СПЖ.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        У Грузії Патріарх Шіо прийняв делегацію РПЦ
    
30 вересня 2026 року Католикос-Патріарх всієї Грузії Шіо III прийняв делегацію на чолі з митрополитом Волоколамським Антонієм.За словами отця Андрії, головним підсумком зустрічі стала надія, що в майбутньому вдасться знайти кроки та шляхи для позитивних змін щодо болючих питань. Він пояснив, що розмова здебільшого стосувалася проблем, з якими стикається Церква Грузії на територіях, які в країні вважають окупованими, — в Абхазії та Цхінвальському регіоні.Протоієрей назвав цю ситуацію «незагойною раною» для Церкви та всієї Грузії. Він зазначив, що на зустрічі говорили про негативний вплив цих проблем на відносини двох народів. Учасники наголосили на важливості пошуку шляхів, які допоможуть їх подолати.На думку учасників зустрічі, існує певний ресурс для роботи над питаннями впорядкування церковного життя в обох регіонах. Також на зустрічі згадали служіння і труди Католикоса-Патріарха Іллі II.Як повідомляла СПЖ, у Грузії відбулася конференція до 1700-річчя прийняття християнства.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96202-u-hruzinskij-tserkvi-rozpovili-pro-rezultati-zustrichi-z-delehatsijeju-rpts</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/2_main.jpg" length="53820" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[У Пентагоні створили управління у справах релігії]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96201-u-pentahoni-stvorili-upravlinnja-u-spravakh-relihiji</link><description><![CDATA[Нове відомство безпосередньо підпорядковуватиметься главі Пентагону та представлятиме інтереси військових капеланів на найвищому рівні міністерства.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 20:36:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Міністр війни США Піт Хегсет оголосив про створення в Пентагоні управління у справах релігії. Як повідомляє AP, про це він заявив 30 вересня 2026 року у щорічному зверненні до військовослужбовців на базі морської піхоти в Квантіко (штат Віргінія).За словами Хегсета, нове відомство забезпечуватиме військових «першокласною релігійною підтримкою» та безпосередньо підпорядковуватиметься йому. «Наше відомство, можна сказати, зодягається в повну Божу зброю, бо, поки ми ведемо фізичну війну, ми всі знаємо, що справжня битва є духовною», – сказав міністр.Згідно з меморандумом, управління представлятиме інтереси військових капеланів та релігійної підтримки «на найвищому рівні міністерства». У Пентагоні заявили, що відомство не примушуватиме військових до участі в релігійній діяльності, надавати перевагу одній релігії чи обмежувати права людей будь-якої віри та невіруючих.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Військові капелани США привітали православних з Різдвом 7 січня
    
У меморандумі також згадуються духовні ініціативи для зниження рівня самогубств та релігійна підтримка сімей військовослужбовців. Звертаючись до капеланів, Хегсет сказав: «Йдіть за своїм покликанням. Стійте твердо. Проповідуйте істину. Служіть пастві». Керівника нового управління поки не назвали.Рішення розкритикувала організація «Американці за відокремлення Церкви від держави». Її голова Рейчел Лейзер заявила, що ініціатива ще більше возвеличує християнство у військовій політиці США.Як повідомляла СПЖ, Пентагон виключив 180 конфесій зі списку визнаних релігій. Тоді кількість офіційно визнаних релігійних категорій скоротили з понад 200 до 31.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96201-u-pentahoni-stvorili-upravlinnja-u-spravakh-relihiji</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/1_main.webp" length="14738" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Болгарський Патріарх розповів про підсумки відвідин Єрусалима]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96200-bolharskij-patriarkh-rozpoviv-pro-pidsumki-vidvidin-jerusalima</link><description><![CDATA[Патріарх Даниїл у храмі Покрови в Софії передав благословення Єрусалимського Патріарха та розповів про християн Святої землі та Йорданії.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 20:20:42 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Патріарх Болгарський Даниїл 1 жовтня 2026 року звершив святкову літургію в софійському храмі Покрови Пресвятої Богородиці. Як повідомляє редакція СПЖ у Болгарії, у проповіді після богослужіння Предстоятель передав болгарським вірним благословення Єрусалимського Патріарха Феофіла. Патріарх Даниїл розповів про нещодавню першу мирну поїздку до Святої землі. За словами Патріарха Феофіла, на свято Воздвиження Хреста Господнього там уперше з початку бойових дій зібралося так багато людей.«Ситуація там зовсім не проста», – зазначив Патріарх Даниїл. Християни Єрусалима та Віфлеєма живуть у тривозі, але прочани побачили живі парафії. Предстоятель також розповів про масштабні реставраційні роботи: оновлюють храм Воскресіння Христового та базиліку у Віфлеємі, збудовану на місці Різдва Христового.За словами Патріарха, Святу землю неможливо по-справжньому пізнати лише з новин. Особисті зустрічі з людьми та дотик до святинь, підкреслив він, роблять людину більш співчутливою.Блок - по темі (Єрусалимський і Болгарський Предстоятелі відвідали святині Йорданії)Окремо Патріарх Даниїл розповів про Йорданію, яка стала останньою зупинкою візиту. Єрусалимський Патріархат утримує там 24 школи, де працюють понад 800 осіб, серед них християни та мусульмани. Православних у країні близько 100 тисяч, це приблизно 1% населення. Багато хто з них, за словами Предстоятеля, працює в уряді та місцевій адміністрації.Як повідомляла СПЖ, Єрусалимський і Болгарський Патріархи співслужили в Храмі Гробу Господнього. Патріарх нагадав, що для болгарських предків прочанство до Святої землі було подвигом. Люди були відсутні місяцями, збирали гроші на дорогу, а повернувшись, розповідали землякам про побачене.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96200-bolharskij-patriarkh-rozpoviv-pro-pidsumki-vidvidin-jerusalima</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/962/0_main.jpg" length="123171" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Прочани група Київської духовної семінарії прибула на Афон]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96199-palomnitska-hrupa-kijivskoji-dukhovnoji-seminariji-pribula-na-afon</link><description><![CDATA[Вихованці КДС звершують паломництво до святинь Румунії, Греції, Афону та Італії.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 20:13:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Вихованці третього класу бакалаврату Київської духовної семінарії прибули на Афон під час паломницької поїздки до святинь Румунії, Греції та Італії. Про це 2 жовтня 2026 року повідомила сторінка Київської духовної академії та семінарії у Facebook.Поїздка триває з 27 вересня по 7 жовтня 2026 року за благословенням ректора Київської духовної академії та семінарії (КДАіС) архієпископа Білогородського Сильвестра. Групу супроводжують проректор з виховної роботи КДАіС архієпископ Згурівський Амвросій, викладач семінарії ієромонах Павло (Вітрюк), а також священнослужителі та співробітники духовної школи.28 вересня прочани прибули до Румунії. У районі Сучави вони відвідали православні монастирі Буковини, а в Бухаресті побували в Патріаршому соборі святих рівноапостольних Костянтина і Олени та вклонилися мощам преподобного Димитрія Нового, шанованого небесним покровителем румунської столиці.Також вихованці відвідали Національний собор Румунії на честь апостола Андрія Первозваного.30 вересня група паломників прибула на Афон, де відвідала низку монастирів і скитів Святої Гори. В обителях Афону вихованці вклонилися святиням, взяли участь у богослужіннях та мали можливість познайомитися з багатовіковою традицією афонського чернецтва.Особливе місце в програмі паломництва посіли духовні бесіди з ігуменами та насельниками афонських обителей, а також знайомство з устроєм і статутом чернечого життя.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        У Хіландарі на Афоні освятили плоди найстарішої виноградної лози у світі
    
2 жовтня прочани вирушили до Салонік. Там вони відвідали базиліку великомученика Димитрія Солунського та кафедральний храм, де знаходяться мощі святителя Григорія Палами. У програмі також передбачено відвідання монастиря святого апостола Івана Богослова в Суроті, пов'язаного з преподобним Паїсієм Святогорцем.Як повідомляла СПЖ, православні та католицькі єпископи спільно відвідали Афон.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96199-palomnitska-hrupa-kijivskoji-dukhovnoji-seminariji-pribula-na-afon</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/961/99_main.jpg" length="97140" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Розповіді про давню Церкву. Рівень управління: патріарх]]></title><link>https://spzh.eu/ua/istorija-i-kulytrua/96198-rozpovidi-pro-davnju-tserkvu-riven-upravlinnja-patriarkh</link><description><![CDATA[Як кілька єпископських кафедр піднеслися над рештою, чому церковна карта почала повторювати карту імперії та чи є патріаршество священною формою устрою Церкви?]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 19:59:00 +0300</pubDate><category>Історія і культура</category><content:encoded><![CDATA[​У попередніх публікаціях ми розглянули, як структура церковного управління розвивалася та ускладнювалася. Як окрема християнська громада на чолі з єпископом поступово перетворилася на єпархію, а потім із кількох єпархій виникла митрополія.Але Церква продовжувала зростати й розвиватися. З часом почали виникати питання, які виходили вже за межі однієї митрополії. Потрібно було розв'язувати суперечки між самими митрополитами, розглядати апеляції, затверджувати догмати. До того ж вплив окремих кафедр настільки зріс, що рамки митрополичого статусу стали для них надто тісними. Так поступово виникає ще один рівень управління – патріарший.​Першість давніх церковних кафедрВ актах I Вселенського собору 325 року в Нікеї слова «патріарх» ще немає. Але 6-те правило вже фіксує владу окремих кафедр, що виходила за межі однієї церковної області, тобто митрополії: «Нехай мають силу давні звичаї, прийняті в Єгипті, Лівії та Пентаполі, щоб Олександрійський єпископ мав владу над усіма ними, оскільки це в звичаї і в Римського єпископа. Подібно й в Антіохії, й в інших областях хай зберігаються привілеї Церков».Нікейський собор не створює патріархати, але фіксує вже сформовані особливі права найавторитетніших кафедр.​Традиційно словом «патріарх» називали родоначальника або главу роду. Наприклад, у Біблії так називалися дванадцять синів Якова, що поклали початок дванадцяти колінам ізраїльським. У християнському середовищі це слово довго залишалося почесним іменуванням без будь-якого адміністративного наповнення.У V столітті ми вже зустрічаємо термін «патріарх», але його зміст і далі не стільки адміністративний, скільки почесний. Наприклад, в актах IV Вселенського собору 451 року в Халкидоні Лев Римський уже іменується «архієпископом і патріархом великого Рима», але самі канони Собору й надалі говорять переважно про єпископів і архієпископів.
    
    
        По темі
        Розповіді про давню Церкву. Рівень управління: митрополит
        ​Розвиток адміністративної системи давньої Церкви створив інститут митрополій. У чому полягає баланс між соборною свободою та владою першого архієрея?
        19.08.2026, 20:15
    
​Лише у VI столітті титул «патріарх» стає усталеним позначенням предстоятелів п'яти найбільших кафедр. У Новелі 123 імператора Юстиніана від 1 травня 546 року прямо перелічуються «архієпископи й патріархи» давнього Рима, Константинополя, Олександрії, Антіохії та Єрусалима.​Межі повноважень вищої владиЧим практично патріарх відрізнявся від митрополита? Єдиного переліку його повноважень у IV–V століттях ще не існувало, але поступово вимальовувалася така картина.Митрополит очолював одну церковну провінцію. Він головував на обласному соборі, брав участь у поставленні єпископів і розглядав разом з ними суперечки всередині своєї області. 4-те правило Нікейського собору (325 р.) вимагало, щоб поставлення нового єпископа отримувало затвердження митрополита, а 9-те правило Антіохійського собору (341 р.) покладало на нього «піклування про всю область».​Патріарх стояв уже над кількома митрополіями. Зокрема, 28-ме правило Халкидонського собору (451 р.) надало Константинопольському архієпископу право поставляти митрополитів Понту, Азії та Фракії. При цьому звичайних єпископів і надалі поставляли митрополит та єпископи відповідної провінції.Ще важливішою була судова функція. Суперечку між єпископами розглядав обласний собор на чолі з митрополитом.
    
        Але якщо скарга стосувалася самого митрополита, з'являлася наступна інстанція – патріарх.
    
У VI столітті законодавство Юстиніана вже прямо встановлює: справи єпископів розглядає митрополит, а скарги на митрополита й апеляції на його рішення – патріарх.Отже, відмінність була передусім у масштабі влади. Митрополит координував єпископів однієї області; патріарх – митрополитів кількох областей і ставав для них вищою судовою інстанцією. Однак він не перетворювався на безпосереднього керівника кожної єпархії. Єпископ зберігав владу у своїй єпархії, митрополит – у своїй провінції, а патріарх мав діяти в межах своєї ширшої юрисдикції та, як правило, соборно.Вплив політики на авторитетНі Христос, ні апостоли не створювали патріархатів і тим паче не складали перелік майбутніх патріархатів і не розставляли їх по місцях у Диптиху. П'ять відомих нам престолів підносилися поступово й з різних причин, як релігійного, так і цілком життєвого характеру.
    
        Серед релігійних чинників можна назвати давність громади, апостольське походження, богословський авторитет, місіонерську діяльність. Але чи не більше значення мав політико-адміністративний чинник.
    
Церковна структура пізньої Римської імперії багато в чому повторювала цивільну. Єпископ головного міста провінції ставав митрополитом, а кафедри найбільших адміністративних центрів поступово набували впливу вже над групами митрополій.Це цілком пояснювано. У столицях провінцій перебували державні установи, суди, школи, великі фінансові ресурси. Туди сходилися дороги й торговельні шляхи, туди приїздили чиновники та прохачі. Єпископ такого міста мав значно більші можливості, ніж єпископ невеликого провінційного містечка. При цьому, якщо піднесення кафедри вимагала політична доцільність, релігійними чинниками, як правило, нехтували.У цьому відношенні показове порівняння Єрусалима та Константинополя. Єрусалим – місто Розп'яття й Воскресіння Христа, місто апостолів і першої християнської громади. Але через те, що він став малонаселеним провінційним містечком, яке пережило кілька воєн і майже повне руйнування, християнська громада цього міста увійшла до складу митрополії політично важливішої Кесарії.​Константинополь становить зворотний випадок. Його кафедра не могла зрівнятися за давністю з Римом, Антіохією чи Ефесом. Найімовірніше, вона не мала апостольського походження. Легенда про заснування Візантійської кафедри апостолом Андрієм Первозваним з'являється лише наприкінці VII – на початку VIII століття. Але коли місто стало східною столицею імперії, статус його єпископа дуже швидко піднісся майже до рівня єпископа Рима.Церковне визнання Нового РимаУ 381 році II Вселенський собор у Константинополі постановляє: «Константинопольський єпископ нехай має першість честі після Римського єпископа, бо це місто є Новий Рим». Причину піднесення позначено гранично ясно: політичне становище міста.Через сімдесят років 28-ме правило IV Вселенського собору в Халкидоні повторює ту саму логіку: права Константинопольської кафедри зумовлені тим, що це «місто царя і синклиту». Тобто зміна політичного статусу міста потягла за собою зміну його місця в церковній ієрархії.До того ж цей механізм діяв не лише щодо столиці, а й щодо інших, менш значущих міст. Церква розуміла небезпеку такого механізму.
    
        12-те правило того самого Халкидонського собору повідомляє, що деякі єпископи зверталися до світської влади, домагалися імператорськими указами поділу однієї області на дві й таким шляхом намагалися отримати митрополичий статус. Собор заборонив подібну практику.
    
​Але 17-те правило Халкидонського собору (451 р.) закріпило принцип, відповідно до якого церковне управління має враховувати цивільний устрій. А 38-ме правило Трулльського собору (691–692 рр.) сформулювало цей принцип ще чіткіше: «Розподіл церковних справ має наслідувати цивільні та державні постанови».Жорстке суперництво великих кафедр​Не слід думати, що взаємини патріархатів будувалися в дусі любові та євангельського смирення. І піднесення конкретних кафедр, і формування їхніх канонічних територій часом відбувалися в жорсткому протистоянні.Характерний приклад – багаторічне суперництво Олександрійської та Константинопольської кафедр. Піднесення Константинополя після перенесення туди столиці імперії сильно зачепило почуття Олександрії, яка звикла першенствувати на Сході. На початку V століття їхнє протистояння перейшло в жорстку фазу. У 403 році Феофіл Олександрійський вигнав групу єгипетських ченців. Ченці прийшли до Константинополя, де знайшли притулок в Іоанна Золотоустого, а також подали скаргу імператору на дії Феофіла. Зауважимо, до речі, що внутрішньоцерковний конфлікт передається на розв'язання світському правителю. Викликаний для відповіді на звинувачення Феофіл прибув до столиці з тридцятьма єпископами та чималими коштами на підношення імператорським чиновникам. Підношення зробили свою справу, і ось уже Феофіл із обвинуваченого перетворився на обвинувача, а сумнозвісний Собор під Дубом скинув не його, а Іоанна Золотоустого.Наступник Феофіла на Олександрійській кафедрі, Кирил, використав аналогічні методи для боротьби з Константинопольським архієпископом Несторієм. Історик А. Карташов характеризує це протистояння так: «І його дядько Феофіл, і він (Кирил – ред.) правили обидва загалом близько 60 років, увесь час ведучи війну з Константинополем, витрачаючи на це величезні кошти».Не менш показове багаторічне протистояння Єрусалима й Антіохії. У 431 році Єрусалимський єпископ Ювеналій, формально ще підпорядкований митрополиту Кесарії, уже претендував на владу над усіма трьома палестинськими провінціями Римської імперії, а також над Фінікією та Аравією – областями Антіохійської кафедри. У 449 році на сумнозвісному «Розбійницькому соборі» він підтримав Діоскора Олександрійського, брав участь у скиненні Константинопольського архієпископа Флавіана та Антіохійського єпископа Домна, якого звинуватив у втручанні у справи Фінікії. Пізніше єпископ Тира Фотій заявив, що підписав постанову про передачу Фінікії Єрусалимській кафедрі під тиском.Однак уже через два роки, на Халкидонському соборі (451 р.), Ювеналій змінив позицію й виступив проти Діоскора, якого раніше підтримував.
    
        Там само завершилася й його багаторічна суперечка з Антіохією: за угодою з її єпископом Максимом Єрусалим отримав усі три Палестини, відмовившись від претензій на Фінікію та Аравію. Так сформувалася територія майбутнього Єрусалимського патріархату.
    
​Це лише деякі приклади. Історія свідчить, що система патріархатів не була одного разу заснована в готовому вигляді й не з'явилася в атмосфері братньої любові. Вона складалася поступово через звичаї, рішення соборів та імператорів, компроміси й конфлікти між самими кафедрами, які, до речі, тривають і донині.Незалежні давні церковні областіПоступово в IV–VII століттях склалася пентархія, під якою розумілося особливе становище п'яти найбільших патріарших престолів. При цьому не існувало якоїсь «ради п'яти» чи подібного органу, якому б надавалися владні повноваження. Хронологію створення пентархії в стислому вигляді можна подати так:
у 325 році Нікейський собор згадує особливі права Рима, Олександрії та Антіохії й особливу честь Єрусалима;
​у 381 році Константинополь отримує друге місце за честю після Рима;
​у 451 році він набуває вже конкретних надмитрополичих повноважень, а Єрусалим отримує три палестинські провінції;
​у VI столітті законодавство Юстиніана вже прямо виокремлює п'ять патріарших престолів;
​наприкінці VII століття 36-те правило Трулльського собору закріплює у східній канонічній традиції їхню послідовність: Рим, Константинополь, Олександрія, Антіохія, Єрусалим.
Однак сама Церква пентархією не вичерпувалася. Найочевидніший приклад – Кіпрська Церква, над утворенням якої трудилися апостоли Варнава, Павло та Іоанн-Марко (Діян. 13:4–12; 15:39). До IV століття тут уже існувало кілька єпископських кафедр, які самостійно обирали свого митрополита. У 367 році таким став знаменитий богослов Єпифаній Кіпрський. Однак у V столітті Антіохійська кафедра спробувала підпорядкувати собі Кіпрську на підставі того, що територія Кіпру увійшла до складу імперської дієцезії Схід із центром в Антіохії. Ця історія також рясніє інтригами із залученням сильних світу цього, але киприотам усе ж удалося відстояти свою незалежність. III Вселенський собор (431 р.) підтвердив самостійність Кіпрської Церкви й закріпив у 8-му правилі загальну заборону на захоплення чужих церковних областей, щоб «під приводом священнодійства не проникала пихатість світської влади». При цьому Кіпрська Церква не отримала статусу патріархату, але й не увійшла до складу однієї з п'яти «головних».Ще один приклад – Грузія. Наприкінці V століття в Картлі був власний католикосат і самоврядування, хоча історики ще сперечаються, чи можна Грузинську Церкву того часу назвати повністю автокефальною.
    
        Найцікавіший і досить екзотичний приклад – це незалежна архієпископія Юстініани Прими.
    
Вона була створена на Балканах у 535 році за розпорядженням імператора Юстиніана, у місті, заснованому ним самим і такому, що носить його ім'я. Пояснення, чому вона виникла й чому не входила до жодного патріархату, а користувалася незалежністю, вражаюче: в 11-й Новелі свого знаменитого Кодексу Юстиніан написав, що просто хоче піднести свою рідну область.Існують і інші приклади існування незалежних церковних структур, які не входили до жодного з п'яти патріархатів.Людський чинник церковної історії​Патріаршу систему як окремий надмитрополичий рівень управління доволі пізня, не має апостольського походження, сформувалася під впливом не лише релігійних чинників, а й політичних та адміністративних. У певні періоди історії та в певних ситуаціях патріарша форма допомагала долати конфлікти й формулювати загальноприйняте віровчення. Але не можна заплющувати очі й на негативні моменти, пов'язані з патріархатами: боротьба за владу, суперечка за території, з'ясування, чия кафедра головніша, і так далі.
    
        Але головна небезпека для Церкви, на наш погляд, виникає тоді, коли патріаршу владу, систему пентархії чи конкретні патріархати починають сакралізувати, коли історично сформованим формам адміністрування починають надавати священного характеру.
    
Наприклад, в XI столітті Антіохійський патріарх Петро III писав: «Божественною благодаттю встановлено бути в усьому всесвіті п'яти патріархам». П'ять патріарших престолів він уподібнював п'яти почуттям людського тіла: як не може бути шостого почуття, так, на його думку, не повинно бути й шостого патріарха.У різні періоди люди створювали сакральний ореол навколо конкретних патріархатів, обґрунтовуючи цим їхні претензії на загальну владу чи вселенські повноваження. Нерідко визнання над собою влади конкретного патріарха виставляли критерієм належності до Церкви Христової. Особливо це помітно на прикладі Римської та Константинопольської Церков. У наступних публікаціях про давню Церкву ми розглянемо детальніше історію та становище цих кафедр.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/istorija-i-kulytrua/96198-rozpovidi-pro-davnju-tserkvu-riven-upravlinnja-patriarkh</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/961/98_main.jpg" length="170556" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Літопис без автора]]></title><link>https://spzh.eu/ua/istorija-i-kulytrua/96197-litopis-bez-avtora</link><description><![CDATA[«Повість временних літ» ми звикли називати працею преподобного Нестора. Але підпис на ній залишив інший монах, а сам літопис передавали з рук у руки.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 19:40:00 +0300</pubDate><category>Історія і культура</category><content:encoded><![CDATA[20 березня 1377 року монах Лаврентій відклав перо. Два місяці, починаючи з 14 січня, він переписував «зі старого літописця» велику книгу для суздальсько-нижньогородського князя Дмитра Костянтиновича. Робота була копіткою. Закінчивши її, він залишив на останній сторінці запис, суть якого така: купець радіє вигідній угоді, стерничий – тихій гавані, мандрівник – поверненню додому, а переписувач радіє останньому рядку своєї праці. 
    
    
        По темі
        Будні та праця лаврської братії
        Ми звикли бачити Печерський монастир таким, яким він постає на парадних листівках. Архівні справи XIX століття повертають нас до земної прози чернечого побуту.
        16.09.2026, 09:08
    
Того ж року Нижній Новгород, де трудився Лаврентій, захопили й спалили татари. Книга, слава Богу, вціліла. Сьогодні ми називаємо її Лаврентіївським літописом, і саме в ньому зберігся найдавніший із дійшовших до нас списків «Повісті временних літ».Цей короткий запис пояснює, що літопис створював не самотній геній. Над ним трудилося кілька поколінь монахів. Кожен приймав роботу від попередника, доповнював її та передавав далі.Загадка преподобного НестораЗі шкільної лави ми пам'ятаємо: «Повість временних літ» написав преподобний Нестор Літописець, інок Києво-Печерського монастиря. Церква вшановує його пам'ять, а його ім'я стало символом давньоруського літописання. Проте в Лаврентіївському літописі в заголовку Повісті імені автора немає. В Іпатіївському списку початку XV століття автором названо «чорноризця Феодосієва манастиря Печерського», тобто ченця Печерського монастиря, без імені. Ім'я прп. Нестора вперше з'являється лише в пізньому Хлєбніковському списку середини XVI століття. Дехто з учених навіть вважає його пізнішою вставкою.Чи означає це, що переказ помиляється? Аж ніяк.
    
        За переказом і на думку більшості дослідників, саме Нестор близько 1113 року склав першу редакцію Повісті. Щоправда, сама ця редакція до нас не дійшла. Як окрема книга «Повість временних літ» взагалі не збереглася: ми читаємо її лише у складі пізніших літописних звідів.
    
Є припущення, що й у Нестора були попередники. За однією з гіпотез, ще в XI столітті було складено так званий Початковий звід. Не всі вчені з цим згодні, але логіка зрозуміла: кожне покоління літописців спиралося на працю попереднього. Один із редакторів Повісті під 1114 роком зауважує, що сам побував у Ладозі й розпитував місцевих жителів. Із цього ми дізнаємося, що літописець був не лише переписувачем, а й дослідником.Підпис ігуменаЯкщо імені Нестора в Повісті немає, то чиє ж там є? Відповідь знайдеться наприкінці, у Лаврентіївському списку. Там стоїть запис 1116 року – єдиний авторський підпис у всій Повісті. Якщо переказати його по-сучасному, він звучить так: «я, ігумен Сильвестр зі монастиря святого Михаїла, написав цю книгу, сподіваючись отримати милість від Бога, коли в Києві княжив Володимир, а я був ігуменом, у 6624 році від створення світу. Хто читатиме цю книгу, згадайте мене в молитвах».Сильвестр очолював Видубицький Михайлівський монастир під Києвом, родову обитель князя Володимира Мономаха. Пізніше він став єпископом Переяславським. Що саме він зробив із літописом? Більшість учених вважають його переписувачем або автором другої редакції Повісті. Є й дослідники, які бачать у Сильвестрі єдиного автора книги. 
    
        Зверніть увагу на останні слова запису. Ігумен не просить слави, він просить лише молитви читача. Мабуть, це найкраще пояснення того, чому давньоруські літописці так рідко підписували свою працю.
    
Безіменні й названі авториПрийнято вважати, що літописи створювали безіменні монахи. Почасти це правда. Серед усіх літописців XI–XIV століть на ім'я відомі лише четверо: Нестор, Сильвестр, Лаврентій і новгородський паламар Тимофій. До того ж останній був навіть не ченцем, а парафіяльним клириком, який переписував богослужбові книги на замовлення й служив секретарем архієпископа.Лаврентіївський літопис, як ми вже знаємо, анонімним не є: Лаврентій назвав себе як автора, а разом із ним над книгою трудилися ще двоє писців. А ось укладачів Іпатіївського літопису ми справді на ім'я не знаємо. Його частину, Київський літопис, дослідники пов'язують із видубицьким ігуменом Мойсеєм, але це лише припущення.Цікаво, що свою назву Іпатіївський літопис отримав від Іпатіївського монастиря в Костромі, де його знайшли, хоча до Костроми він жодного стосунку не має. У ньому збереглися південноруські, київські та галицько-волинські відомості, тоді як Лаврентіївський розповідає насамперед про північно-східну Русь. Разом ці книги доповнюють одна одну.Чому монастирі стали центрами літописання?Здавалося б, відповідь очевидна: у монастирях були грамотні люди й бібліотеки. Це правда, але лише почасти. Не менш важливо, що літописи замовляли й зберігали митрополити, єпископи, князі та, ймовірно, ігумени. Нерідко літопис існував в єдиному примірнику, і його берегли як коштовність.До того ж літопис був і юридичним документом. У 1432 році князь Юрій Дмитрович в Орді доводив свої права на велике князювання старими літописами й заповітом батька. Літописний запис міг вирішити долю престолу.
    
        Результат багаторічної літописної естафети вражає. Академік Д. С. Лихачов писав про «Повість временних літ»: «ніколи ні раніше, ні пізніше, аж до XVI ст., російська історична думка не піднімалася на таку висоту вченої допитливості та літературної майстерності».
    
Літопис створила ціла плеяда ченців, і більшість із них так і залишилися безіменними. Кожен трудився, сподіваючись на милість Божу й на молитви майбутнього читача. І, мабуть, найкраще, що ми можемо зробити сьогодні, відкриваючи їхні праці, – виконати це скромне прохання давніх авторів.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/istorija-i-kulytrua/96197-litopis-bez-avtora</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/961/97_main.jpg" length="137262" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[У Тернополі відзначили престольне свято кафедрального собору УПЦ]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96196-u-ternopoli-vidznachili-prestolne-svjato-kafedralnoho-soboru-upts</link><description><![CDATA[Богослужіння в соборі святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії очолив митрополит Тернопільський Сергій, йому співслужили чотири архієреї.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 19:25:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[У кафедральному соборі УПЦ на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії в Тернополі 30 вересня 2026 року звершили урочисте богослужіння з нагоди престольного свята. Про це повідомляє кореспондент СПЖ.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Суд відібрав у громади УПЦ Покровський храм XVII століття в Старому Почаєві
    
Богослужіння очолив митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій. Йому співслужили митрополити Чернівецький і Буковинський Мелетій, Кам'янець-Подільський і Городоцький Феодор, Почаївський Володимир, а також архієпископ Шумський Іов.Разом з архієреями та духовенством молилися численні віряни.
Як повідомляла СПЖ, у судах розглядають чотири справи проти УПЦ на Тернопільщині. Що стосується самого храму, нижній храм собору на честь мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії освятили 30 вересня 2002 року. Ця дата збігається з днем пам'яті святих, яким присвячено собор.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96196-u-ternopoli-vidznachili-prestolne-svjato-kafedralnoho-soboru-upts</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/961/96_main.jpg" length="99619" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[У Трапезному храмі Лаври Мінкульт відзначив століття радянського заповідника]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96195-u-trapeznomu-khrami-lavri-minkult-vidznachiv-stolittja-radjanskoho-zapovidnika</link><description><![CDATA[Представники Мінкульту вручили нагороди працівникам заповідника з нагоди ювілею в Трапезному храмі Лаври.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 16:03:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[У Трапезному храмі Києво-Печерської лаври відбувся захід з нагоди 100-річчя створення радянського музейного комплексу на території обителі.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        До ювілею радянського заповідника Думенко вручив нагороди його співробітникам
    
Під час урочистого засідання представник Міністерства культури Іван Вербицький вручив співробітникам заповідника подяки за внесок у збереження культурної спадщини. У свою чергу, представниця міністерства Тетяна Бережна заявила про необхідність подальшого захисту, дослідження та відновлення об'єктів Лаври.В адміністрації заповідника вважають, що створення радянської установи на території монастиря в 1926 році допомогло вберегти унікальні пам'ятки від повного знищення більшовицькою владою. У заповіднику також зазначили, що протягом XX століття частину культурної спадщини Лаври було втрачено, проте причин цього не уточнили.Крім того, керівництво заповідника повідомило про продовження відновлювальних робіт після пошкоджень від атаки 15 червня та збір коштів на ремонт Успенського собору, на який «ПриватБанк» уже перерахував 2 мільйони гривень.Раніше СПЖ писала, що Швейцарія та ЮНЕСКО розповіли, скільки дали грошей на відновлення Лаври.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96195-u-trapeznomu-khrami-lavri-minkult-vidznachiv-stolittja-radjanskoho-zapovidnika</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/961/95_main.jpg" length="90875" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[У Грузії відбулася конференція до 1700-річчя прийняття християнства]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96194-u-hruziji-vidbulasja-konferentsija-do-1700-richchja-prijnjattja-khristijanstva</link><description><![CDATA[У Грузії представники Церкви та держави відзначили визначальну роль християнства в культурному становленні країни.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 14:37:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[У Тбілісі відбулася міжнародна конференція, присвячена 1700-річчю проголошення християнства державною релігією Грузії. Про це повідомляє СПЖ у Грузії.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        В Грузії відбувся хресний хід до 1700-річчя християнства
    
У засіданні взяли участь Грузинський Патріарх Шіо, ієрархи Грузинської Православної Церкви, делегації інших Помісних Православних Церков, а також члени грузинського уряду.Під час конференції промовці акцентували увагу на історичному значенні проголошення християнства державною релігією, а також на визначальній ролі християнських цінностей у культурному та державному розвитку країни.Крім того, представники Помісних Церков обговорили питання захисту християнської спадщини, розвитку міжцерковної співпраці та зміцнення зв'язків між Православними Церквами.Раніше СПЖ писала, що прем'єр Грузії назвав християнську віру основою прагнення до Євросоюзу.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96194-u-hruziji-vidbulasja-konferentsija-do-1700-richchja-prijnjattja-khristijanstva</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/961/94_main.jpg" length="69748" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Нардеп закликав заради досягнення миру послабити тиск на УПЦ]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96193-nardep-zaklikav-zaradi-dosjahnennja-miru-poslabiti-tisk-na-upts</link><description><![CDATA[Олексій Гончаренко запропонував заради миру піти на поступки в питаннях мови, історичної пам'яті та Церкви, дозволивши охочим ходити до «російської церкви».]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 13:36:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Народний депутат від «Євросолідарності» Олексій Гончаренко заявив, що заради досягнення миру Україна може піти на компроміси в гуманітарній сфері, зокрема в церковному питанні. Про це він написав у своєму Telegram-каналі.Парламентар назвав три теми, щодо яких, на його думку, можливі домовленості: мова, Церква та історична пам'ять.Торкаючись релігійної сфери, Гончаренко зазначив, що церковні питання «не вирішуються за рік, два, три, чотири», оскільки на це «потрібні віки». «Церква – релігійні питання не вирішуються за рік, два, три, чотири. На це потрібні століття. Церква – це про поклоніння Богу, про віру, про любов, про добро до ближнього. У нас є ПЦУ, у нас є греко-католики, у нас багато протестантів. Якщо є з десяток людей, які хочуть ходити до російської православної церкви, – хай ходять. Головне – контролювати, щоб там говорили про Бога, а не про зраду Батьківщини. Думаю, держава на це здатна», – написав нардеп.Щодо питання мови він заявив, що європейці вимагають від України привести мовне законодавство у відповідність до європейських норм, і висловив упевненість, що Рада за це проголосує. «На тих самих умовах хай буде й російська. У нас величезні російськомовні міста, і люди там, повірте, більші патріоти, ніж будь-де. Бо саме ці міста бомблять щодня», – підкреслив він, додавши, що українська при цьому має залишатися мовою освіти, культури та науки.«Знову ж таки, я розумію, що це складно. Але про це треба говорити. Потрібен», – резюмував депутат.У наступній публікації він додав, що саме такий підхід є втіленням гасла Порошенка «Армія, Мова, Віра!». «Тому що лише збереження України дозволить нам мати сильну Армію, плекати свою Мову та зберегти свою Віру», – вважає Гончаренко.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        У нардепа Гончаренка виявили брехню про громаду УПЦ в Кропивницькому
    
Раніше СПЖ писала, що Гончаренко зажадав силою вигнати монахів із Лаври та передати її ПЦУ.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96193-nardep-zaklikav-zaradi-dosjahnennja-miru-poslabiti-tisk-na-upts</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/961/93_main.jpg" length="47370" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[Суд відібрав у громади УПЦ Покровський храм XVII століття в Старому Почаєві]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96192-sud-vidibrav-u-hromadi-upts-pokrovskij-khram-xvii-stolittja-v-staromu-pochajevi</link><description><![CDATA[Господарський суд анулював рішення реєстратора від 2018 року й вилучив у Тернопільської єпархії УПЦ храм XVII століття.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 11:51:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Господарський суд задовольнив позов Кременецької окружної прокуратури та скасував реєстрацію права власності релігійної громади Тернопільської єпархії Української Православної Церкви на Покровський храм 1643 року в селі Старий Почаїв. Про це повідомляє Тернопільська обласна прокуратура у Facebook.
Блок - по темі (Власти начали подготовку к изгнанию сестер из обители УПЦ в Кременце)
У 2018 році державний реєстратор однієї з селищних рад Кременецького району вніс зміни до реєстру, внаслідок чого Тернопільська єпархія УПЦ отримала право приватної власності на храм і комплекс будівель. Проте в прокуратурі заявили, що реєстратор нібито незаконно оформив храм і комплекс прилеглих будівель у власність релігійної організації.
У відомстві стверджують, що Покровська церква є пам'яткою архітектури національного значення й за законом має належати державі. Внаслідок судового вироку рішення реєстратора було анульоване, а державні органи отримали право розпоряджатися майном комплексу.
Раніше СПЖ писала, що у судах розглядають чотири справи проти УПЦ на Тернопільщині, серед яких також була справа про Покровський храм у Старому Почаєві.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96192-sud-vidibrav-u-hromadi-upts-pokrovskij-khram-xvii-stolittja-v-staromu-pochajevi</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/961/92_main.jpg" length="113089" type="image/jpeg"/></item><item><title><![CDATA[У Вінницькій єпархії вшанували Барську ікону Божої Матері]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/96191-u-vinnitskij-jeparkhiji-vshanuvali-barsku-ikonu-bozhoji-materi</link><description><![CDATA[Митрополит Варсонофій очолив Літургію в Барському монастирі в день святкування чудотворної ікони Богородиці.]]></description><pubDate>Fri, 02 Oct 2026 11:00:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[У день святкування Барської ікони Божої Матері митрополит Вінницький і Барський Варсонофій очолив Божественну літургію в Барському жіночому монастирі Вінницької єпархії Української Православної Церкви. Про це повідомляє Вінницька єпархія.
    
        
            
        
    
    
        По темі
        Віряни Сумської єпархії вшанували чудотворний образ Христа «Хліб Життя»
    
Архіпастирю співслужили секретар єпархії, благочинні округів, духовенство Барського благочиння та священнослужителі, які прибули з інших єпархій. За богослужінням молилися настоятелька Барської обителі ігуменя Димитрія (Філікова), настоятелька Свято-Троїцького Браїлівського жіночого монастиря ігуменя Антонія (Стеценко), монашествуючі сестри, а також численні парафіяни та паломники.Під час сугубої єктенії духовенство і миряни звершили особливі молитовні прохання про мир на українській землі, про воїнів та про весь боголюбивий український народ. Після завершення Літургії священнослужителі та віряни звершили традиційний хресний хід навколо обителі з читанням Святого Євангелія та кропленням вірян святою водою.На завершення святкового богослужіння митрополит Варсонофій звернувся до присутніх з архіпастирським словом і привітав ігуменю Димитрію, сестер обителі, клириків та паломників з днем пам'яті чудотворної Барської ікони Пресвятої Богородиці. Ієрарх побажав, щоб Божа Матір Своїм благодатним омофором оберігала весь український народ.Раніше СПЖ писала, що на Буковині тисячі вірян вшанували Боянську ікону Божої Матері.
]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/96191-u-vinnitskij-jeparkhiji-vshanuvali-barsku-ikonu-bozhoji-materi</guid><enclosure url="https://spzh.eu/img/article/961/91_main.jpg" length="107772" type="image/jpeg"/></item></channel></rss>
