<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" version="2.0"><channel><title>Новини та статті СПЖ</title><link>https://spzh.eu/ua/</link><description>Статті та новини про Православ'я, УПЦ та християнство</description><language></language><lastBuildDate>Mon, 18 May 2026 07:14:53 +0300</lastBuildDate><atom:link href="https://spzh.eu/ua/rss" rel="self" type="application/rss+xml" /><item><title><![CDATA[Митрополит Онуфрій очолив Літургію в скиту Києво-Печерської лаври]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93191-mitropolit-onufrij-ocholiv-liturhiju-v-skitu-kijevo-pecherskoji-lavri</link><description><![CDATA[Предстоятель УПЦ звершив диякoнську хіротонію та молився про мир в Україні в день пам'яті жертв політичних репресій.]]></description><pubDate>Sun, 17 May 2026 15:19:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Блаженніший Митрополит Онуфрій 17 травня 2026 року, в Неділю 6-ту після Пасхи, очолив Божественну літургію в скиту Свято-Успенської Києво-Печерської лаври з нагоди престольного свята на честь ікони Божої Матері «Печерська з Антонієм і Феодосієм, які перед Нею стоять». Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Предстоятелю співслужили керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, митрополит Конотопський і Глухівський Роман, архієпископ Ірпінський Лавр, архієпископ Бородянський Марк, єпископ Батуринський Пантелеймон, а також духовенство Києво-Печерської лаври та гості в священному сані.
На сугубій єктенії Предстоятель підніс особливі прохання про мир на українській землі та позбавлення від ворога, про благословення людям доброї волі, які допомагають нужденним, а також про тих, хто втратив дім. У молитві після єктенії митрополит Онуфрій просив Господа примудрити владу, зміцнити мужністю воїнів, звільнити полонених, зцілити хворих і дати притулок позбавленим житла.
Блок - по темі (Архієпископ Синая: Моє життя в небезпеці після зіткнень у монастирі)

На заупокійній єктенії була піднесена молитва про жертви політичних репресій. У третю неділю травня в Україні відзначається День пам'яті жертв політичних репресій – зокрема тисяч священнослужителів і вірних Православної Церкви, розстріляних і замучених у таборах і в'язницях у роки радянського тоталітарного режиму. На завершення Блаженніший Онуфрій звершив диякон­ську хіротонію (рукопокладення): у диякони був висвячений Георгій Рог, який нестиме служіння в Хрестовоздвиженському храмі в Пирогово.
Як повідомляла СПЖ, Предстоятель УПЦ очолив святкову літургію в Києво-Печерській лаврі. Скит Києво-Печерської лаври є одним із небагатьох монастирських підвір'їв, де УПЦ продовжує здійснювати богослужіння, незважаючи на триваючий тиск на Церкву з боку держави.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93191-mitropolit-onufrij-ocholiv-liturhiju-v-skitu-kijevo-pecherskoji-lavri</guid></item><item><title><![CDATA[Мінкульт показав радянський музей космосу в православному храмі Переяслава]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93190-minkult-pokazav-radjanskij-muzej-kosmosu-v-pravoslavnomu-khrami-perejaslava</link><description><![CDATA[На території Переяславського заповідника в храмі св. Параскеви розташовується радянський музей космосу.]]></description><pubDate>Sun, 17 May 2026 14:16:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Заступник міністра Міністерства культури Іван Вербицький опублікував звіт про відвідування Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», співробітники якого нещодавно силою вигнали ченців УПЦ з Михайлівського монастиря.
Вербицький показав фото експозицій заповідника, серед яких виявився радянський музей космосу, розташований в унікальному дерев'яному храмі св. Параскеви. Як з'ясувалося, він діє досі. У ньому знаходяться макети луноходів, рятувальних капсул з написом «СРСР», стартових позицій космодрому Байконур, продукти для космонавтів та інше. На стінах замість ікон висять фотографії космонавтів.
Блок - по темі (Заместителем министра культуры назначили открытого гомосексуалиста)
Чому за час існування України музей не перенесли в більш підходяще місце, невідомо.
Коментуючи вигнання з Михайлівського монастиря, Вербицький заявив, що «Державна виконавча служба повернула комплекс у користування заповідника після самовільного захоплення однією з релігійних організацій». Навіщо музейникам Михайлівський храм, і як вони збираються його використовувати, Вербицький не уточнив.
Нагадаємо, у Переяславі поліція провела силове захоплення Михайлівського монастиря УПЦ.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93190-minkult-pokazav-radjanskij-muzej-kosmosu-v-pravoslavnomu-khrami-perejaslava</guid></item><item><title><![CDATA[В Грузії пройшли ходи в День святості сім'ї]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93189-v-hruziji-projshli-khodi-v-den-svjatosti-simji</link><description><![CDATA[У десяти містах країни віруючі вийшли на молитовні ходи під молитовним предстоятельством нового Католікоса-Патріарха Шіо III.]]></description><pubDate>Sun, 17 May 2026 12:59:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[У Грузії 17 травня пройшли молитовні ходи на честь Дня святості сім'ї у десяти містах країни. Про це повідомляє СПЖ у Грузії.
Нинішнє торжество стало першим, яке пройшло під молитовним предстоятельством новообраного Католікоса-Патріарха всієї Грузії Шіо III. Головна хода у Тбілісі починалася від храму святого Георгія Кашуеті і прямувала до кафедрального собору Святої Трійці. Протоієрей Ніколоз Татуашвілі відзначив, що «нинішній день важливий для нашої країни».




Окрім столиці, ходи пройшли у Руставі – біля будівлі міської мерії, в Кутаїсі – біля храму Давида Будівничого, у Батумі – біля кафедрального собору Різдва Богородиці, у Горі – біля храму Успіння Пресвятої Богородиці, а також у Зугдіді, Ахалцихе, Телаві, Мцхеті та Озургеті.
Блок - по темі (Нардеп: Або ми захистимо права ЛГБТ, або станемо як Грузія)

Як повідомляла СПЖ, у Тбілісі на акції проти пропаганди ЛГБТ учасники порвали райдужний прапор. День святості сім'ї у Грузії відзначається щорічно 17 травня – у той же день, що й Міжнародний день боротьби з гомофобією. Грузинська Православна Церква (ГПЦ) незмінно організовує у цю дату молебні та ходи на підтримку традиційних сімейних цінностей.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93189-v-hruziji-projshli-khodi-v-den-svjatosti-simji</guid></item><item><title><![CDATA[Митрополит Тернопільський Сергій співслужив Патріарху Шіо в Грузії]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93188-mitropolit-ternopilskij-serhij-vzjav-uchast-u-urochistostjakh-u-tbilisi</link><description><![CDATA[Ієрарх Української Православної Церкви співслужив Патріарху Шіо на Літургії в День святості сім'ї в Патріаршому соборі Грузинської Церкви.]]></description><pubDate>Sun, 17 May 2026 11:10:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій (Генсицький) взяв участь у святкових урочистостях у Тбілісі з нагоди Дня святості сім'ї та шанування батьків 17 травня 2026 року. Про це повідомляє Союз православних журналістів Грузії.


У рамках свята учасники урочистого молебного хресного ходу пройшли від храму святого Георгія Переможця (Кашуеті) до Патріаршого собору Пресвятої Трійці. Святкову Літургію очолив Католікос-Патріарх всієї Грузії Шіо III. У богослужінні взяли участь делегації православних Церков з різних країн, зокрема митрополит Тернопільський Сергій.
Блок - по темі (На похорон Патріарха Іллі прибуде Константинопольський предстоятель)

Як повідомляла СПЖ, делегація УПЦ брала участь у похороні Патріарха Грузії Ілії II. Митрополит Сергій відвідував Тбілісі і в березні 2026 року – тоді він прибув разом з іноземними делегаціями, щоб висловити співчуття у зв'язку зі смертю предстоятеля Грузинської Церкви та звершити заупокійну літію біля його труни в Патріаршому соборі.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93188-mitropolit-ternopilskij-serhij-vzjav-uchast-u-urochistostjakh-u-tbilisi</guid></item><item><title><![CDATA[Вавилонське будівництво на Дніпрі та крах силового єднання]]></title><link>https://spzh.eu/ua/chelovek-i-cerkovy/93187-vavilonske-budivnitstvo-na-dnipri-ta-krakh-silovoho-jednannja</link><description><![CDATA[Держава намагається узаконити відібрані храми. Але спроба замінити живу Церкву адміністративним стандартом точно повторює помилку будівничих у долині Сеннаар.]]></description><pubDate>Sun, 17 May 2026 08:12:00 +0300</pubDate><category>Людина і Церква</category><content:encoded><![CDATA[В іракській провінції Бабіль, приблизно за сотню кілометрів на південь від Багдада, земля тріскається від нестерпної спеки, а пагорби ховають під собою залишки стародавнього Вавилону. Коли ти стоїш на розкопі біля фундаменту зіккурату Етеменанкі, під чоботами кришиться рудий прах. Береш у руки уламок стародавнього мурування, проводиш пальцем по шорсткій поверхні і бачиш на ній сліди чорної, намертво застиглої смоли.
Сьогодні цей месопотамський пил раптом оживає в пам'яті тут, у Києві. Сирий вітер б'є в обличчя, десь удалині виє сирена повітряної тривоги, нагадуючи про війну, що не припиняється, та мобілізацію. А біля залізного шлагбаума поблизу Києво-Печерської Лаври переминаються з ноги на ногу втомлені люди.
З 2023 року державні комісії одна за одною опечатують монастирські корпуси. Спочатку закрили Успенський собор і Трапезну церкву, потім інвентаризація дійшла до Ближніх і Дальніх печер, до академічних аудиторій. Брязкають болгарки, що зрізають старі дверні петлі, чиновники звіряють номери в реєстрах майна. Спостерігаючи за цим послідовним виселенням чернечих спільнот, важко не згадати стародавній сюжет.
Одинадцята глава Книги Буття описує подібне будівництво: люди в долині Сеннаар вирішили звести місто і вежу заввишки до небес, щоб «зробити собі ім'я» (Бут. 11:4). Зведення гігантської конструкції потрібне було не заради служіння Богу, а заради національної гордості, заради закріплення політичного престижу.
Блок - по темі (Подвиг Бориса и Глеба против культа войны)
Штампування проти живої породи
У долині Євфрату практично немає природного каменю. Будівельникам вавилонської вежі довелося імпровізувати. Текст Писання фіксує цю технологічну підміну так: «І стали у них цеглини замість каменів, а земляна смола замість вапна» (Бут. 11:3).
Цеглина – це штампування. Її формують у дерев'яних ящиках і обпалюють у печах за жорстким стандартом, щоб кожен блок був абсолютно ідентичний сусідньому. Природний камінь, навпаки, унікальний. Він має свій неповторний малюнок, тріщини, щільність. Апостол Петро невипадково у своєму посланні називає християн «живими каменями» (1 Пет. 2:5), з яких будується духовний дім.
У тісних лаврських печерах ти відчуваєш цю живу і нерівну породу. Їхні склепіння відполіровані плечима мільйонів паломників, що спускалися до рак преподобних Антонія і Феодосія. Але сучасній бюрократичній машині незручно працювати з таким складним, шорстким матеріалом людської совісті. Їй потрібен зрозумілий стандарт.

Процес перепідпорядкування монастирських корпусів демонструє саме такий, «цегляний» підхід. Стародавній храм сприймається чиновниками виключно як архітектурна оболонка, корисна площа.

Логіка проста: достатньо розірвати договір, вигнати одних людей, завести за списками інших, повісити нову пломбу на масивні двері – і святиня автоматично поміняє балансоутримувача. Живе передання намагаються насильно вмурувати в сувору вертикаль політичної доцільності. Усі елементи в ній зобов'язані бути однаково передбачуваними.
Земляна смола замість скріплюючого вапна
Смола, що тримала вавилонські зіккурати, – це природний бітум. Важка, чорна субстанція намертво спаювала блоки, але позбавляла грандіозну споруду найменшої гнучкості. Спроба склеїти втомлене українське суспільство через силовий захват святинь використовує жахливо схожий будматеріал. Достатньо підійти до оточення і послухати гул активістів, що святкують передачу чергового храму розкольникам. У їхніх криках багато говориться про незалежність, але склеює цю юрбу в'язке, агресивне відторгнення тих, хто залишився по той бік барикад.
Зараз йде важка і виснажлива весна. На міських вулицях чоловіків силою забирають на фронт, сім'ї втрачають близьких, руйнуються будинки. Загальне горе мало б зблизити народ. Однак біля бетонних напівсфер перед входом до заповідника стоять парафіяни, читаючи акафіст під накрапаючим дощем, а за метр від них поліцейські з оточення перевіряють списки на вхід. У них у кишенях однакові паспорти з тризубом, вони ходили в одні й ті ж школи. Але реальність така, що представник міністерства монотонно зачитує в мегафон пункти постанови про анулювання оренди, а монах, що стоїть навпроти, тихо перебирає чотки.

Вони говорять абсолютно різними, неперекладними мовами. Слова ніби звучать в одному просторі, але їхні смисли не перетинаються ні на міліметр. Настає те саме вавилонське нерозуміння, через яке руйнувалися імперії минулого.

Милість обвалення і порожні собори
Вивчаючи в Іраку пагорби, що ховають стародавні міста, помічаєш цікаву річ. Вежа в Сеннаарі не була зруйнована якимось ударом. У біблійному тексті немає ні слова про каральну блискавку чи землетрус. Творець просто змішав мови будівельників. Святитель Іоанн Златоуст у бесідах на Книгу Буття звертає увагу на вражаючий момент: розрізнення стало актом божественної турботи про людей. Якби будівельники продовжили свій проєкт, спаяні єдиною гордістю, вони звели б ідеальний монумент власному марнославству.

Зупинка масштабного будівництва врятувала їх від остаточного падіння. Проєкт зруйнувався зсередини, залишивши людей наодинці з їхнім власним нерозумінням.

Люди, що підписують сьогодні накази про виселення спільнот, навряд чи усвідомлюють, що дослівно розігрують стародавній сценарій. Конфіскуючи ключі від храмів, вони отримують у розпорядження лише порожні квадратні метри. У величезному Успенському соборі більше не тепліють тисячі лампад на вечірньому богослужінні. Просторі зали наповнюються лише гулким відлунням від кроків рідкісних екскурсійних груп або перевіряючих комісій. Без молитви живої спільноти храм стрімко перетворюється на холодний, безжиттєвий музей.
Для людини, що приходить до воріт Лаври, втрата рідного монастиря відчувається як гострий і ниючий біль. Стояти годинами на вітрі біля залізних огорож, спостерігаючи за байдужою інвентаризацією святині, фізично важко.
Але саме тут, біля бетонних блоків під весняним дощем, де вигнана спільнота збирається на молебні, проявляється археологія віри. Бог не залишився замурованим у казенній цеглині. Він стоїть на вулиці, поруч з тими, хто втратив стародавні стіни, але зберіг здатність говорити з Ним без спотворень. А по той бік шлагбаума височіє лише архітектурна форма – бездоганно оформлена за документами, але абсолютно німа без живих голосів богомольців.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/chelovek-i-cerkovy/93187-vavilonske-budivnitstvo-na-dnipri-ta-krakh-silovoho-jednannja</guid></item><item><title><![CDATA[У чому полягає суть християнського подвигу?]]></title><link>https://spzh.eu/ua/vopros-svyashhenniku/93186-u-chomu-poljahaje-sut-khristijanskoho-podvihu</link><description><![CDATA[Про сучасне подвижництво розмірковує протоієрей Василій Кучер.]]></description><pubDate>Sat, 16 May 2026 17:16:00 +0300</pubDate><category>Запитання до священника</category><content:encoded><![CDATA[Саме слово «подвиг» у сучасній мові часто розуміється занадто вузько – як щось героїчне, пов'язане з ризиком для життя. Але в Православ'ї це поняття набагато ширше і глибше.
Треба одразу сказати, що слово «подвиг» походить від дієслова «рухатися», і звідси ж – «подвизатися». Тобто подвиг – це не просто разовий героїчний вчинок, а постійний рух душі до Бога, примушування себе на добро. Сам Господь сказав: «Царство Небесне силою береться, і ті, хто докладає зусиль, захоплюють його». Ось це зусилля, це примушування себе і є основою всякого подвигу.
Святі отці виділяють кілька видів подвигів, і про них варто сказати докладніше.
По-перше, це подвиг мучеництва. Це найвищий і очевидний подвиг, коли людина заради вірності Христу готова віддати саме життя. У перші століття християнства це було повсякденною реальністю, і тому Сама Церква стоїть на крові мучеників. Але і в наш час мученики не перевелися. Двадцяте століття дало нашій Церкві величезний сонм новомучеників, що постраждали в роки гонінь. І сьогодні в різних країнах світу християни продовжують страждати за віру.
По-друге, це подвиг сповідництва. Сповідники – це ті, хто відкрито свідчив про Христа перед гонителями, зазнав страждань, в'язниць, заслань, але не був убитий. По суті, це те ж мучеництво, тільки не до смерті. І в наш час такий подвиг теж можливий – коли людина, наприклад, на роботі чи в суспільстві відкрито говорить про свою віру, навіть знаючи, що це принесе їй неприємності.
По-третє, це подвиг преподобництва або чернецтва. Преподобні – це ті, хто уподібнився Христу через відречення від світу, через життя в пості, молитві, послуху. Чернецтво називають ще «безкровним мучеництвом», тому що чернець щодня вмирає для світу, для своєї волі, для своїх пристрастей. Це особливий шлях, до якого покликані не всі, але який дуже важливий для всієї Церкви.
По-четверте, є подвиг юродства Христа ради. Це дуже рідкісний шлях, коли людина навмисно приймає на себе вигляд божевільного, щоб приховати свої чесноти від людської похвали і викривати пороки суспільства. Такими були блаженні Василій і Ксенія, Андрій Юродивий і багато інших. Це шлях не для наслідування, а скоріше для благоговійного здивування, тому що він вимагає особливого вибранництва Божого.
По-п'яте, це подвиг святительський – подвиг архієреїв і пастирів, які несуть тягар відповідальності за паству, проповідують, захищають віру від єресей, піклуються про спасіння багатьох душ. Святителі Миколай Мирлікійський, Іоанн Златоустий, Григорій Богослов – ось зразки цього подвигу.
По-шосте, є подвиг праведництва у світі. Це подвиг тих, хто не пішов у монастир, не прийняв мученицький вінець, але в звичайному мирському житті зумів зберегти чистоту душі, вірність Богу, любов до ближніх. Праведні Іоаким і Анна, праведний Іоанн Кронштадтський – всі вони показують, що святість можлива і в сім'ї, і на службі, і в звичайних житейських турботах.
Але це, так би мовити, великі види подвигів, які відзначені в церковній традиції. А якщо говорити про повсякденне життя християнина, то і воно все повинно бути подвигом – хай навіть малим і непомітним.
Що ж це за подвиги? Це, перш за все, подвиг молитви – коли людина змушує себе молитися, особливо коли не хочеться, коли холодно на серці, коли лінь.
Це подвиг посту – не тільки щодо їжі, але й щодо язика, очей, думок. Це подвиг терпіння – коли ми терпимо образи, хвороби, скорботи, не нарікаючи на Бога.
Це подвиг послуху – волі Божій, духовному отцю, батькам, у тому, що не суперечить вірі. Це подвиг милосердя – коли ми ділимося з нужденними, відвідуємо хворих, втішаємо скорботних.
Преподобний Амвросій Оптинський говорив, що все життя християнина – це боротьба, і хто не бореться, той не спасається. І в цій боротьбі важлива постійність, вірність, готовність вставати після падінь і знову йти.
І ще. Подвиг сам по собі не спасає. Можна багато поститися, багато молитися, багато трудитися – і при цьому загинути, якщо в основі немає смирення і любові. Святі отці багато разів про це попереджали. Подвиг – це лише засіб, знаряддя, яким людина очищає своє серце. А мета – стяжання благодаті Святого Духа, з'єднання з Богом. Тому всякий подвиг повинен мати в своїй основі смирення, тому що якщо його не буде, то і подвиг перетвориться на фарисейство.
І останнє. Не треба самому собі призначати якісь великі подвиги. Святі отці суворо попереджають про небезпеку самочинного подвижництва, особливо без благословення і без розсудливості. Краще мале діяння з розсудливістю, ніж велике без розсудливості. Господь дивиться не на величину подвигу, а на серце.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/vopros-svyashhenniku/93186-u-chomu-poljahaje-sut-khristijanskoho-podvihu</guid></item><item><title><![CDATA[Духовна сліпота та ціна справжньої свободи]]></title><link>https://spzh.eu/ua/chelovek-i-cerkovy/93185-dukhovna-slipota-ta-tsina-spravzhnoji-svobodi</link><description><![CDATA[Євангельське чудо зцілення висвітлює прірву між живою вірою та соціальним страхом. Занурення у містичне богослов’я та таємниці справжнього прозріння.]]></description><pubDate>Sat, 16 May 2026 17:01:00 +0300</pubDate><category>Людина і Церква</category><content:encoded><![CDATA[Євангельська розповідь про сліпонародженого – це не просто євангельський звіт про диво, що сталося. Це метафізичне дзеркало, поставлене перед людством. У центрі драми – радикальний контраст: фізична сліпота, що стала провідником Божественного Світла, та фізичний зір, який обернувся духовним паралічем.
Блок - по темі (Таємне джерело живої води та спасіння душі від земного рабства)
Страх суспільства та абсолютна свобода
Безстрашність зціленого — це плід його онтологічної наготи. Той, хто прозрів, нічого не боїться, бо щойно здобув усе, чого прагнув. Його батьки, навпаки, уособлюють «боязкість зрячих». Їхній погляд прикутий до соціальних структур, до «синагоги» та страху виключення. Для них світ – це система загроз; для зціленого світ – це сяйво Христа. Тут пролягає межа між релігією страху та вірою як формою абсолютної свободи.
Батьки зціленого, володіючи біологічним зором, залишаються у темниці соціального конформізму. Їх трепет перед «синагогою» – це страх втрати земного статусу, який виявляється дорожчим за Істину. Зцілений же, навпаки, стає іронічним «філософом духу». Він не просто вірить – він знає, і це знання робить його невразливим для суддів. Його запитання «Невже й ви хочете стати Його учнями?» – це голос свободи, яка завжди здається божевіллям для тих, хто прикутий ланцюгами до своїх побоювань.

​У православному розумінні безпристрасність – це не психологічна черствість. Це стан граничної зосередженості на Бозі.

Коли людина соромиться недосконалостей земної огорожі Церкви, вона виявляє свою внутрішню роз'єднаність. Справжня мужність – це визнання того, що спасіння відбувається не в ідеальних умовах, а в «горнилі скорбот» всередині святої Церкви. Безпристрасна душа не шукає «комфортного православ'я»; вона йде прямо, знаючи, що Христос – не зовнішнє оздоблення нашого життя, а його Наріжний Камінь.
​Три ключі духовної тверезості
Шлях до здобуття благодаті лежить через сувору аскезу уваги та «гігієну свідомості». Святоотцівське вчення пропонує нам три фундаментальні ключі практики тверезості.

​Кардіоцентризм (увага в духовному серці) – духовне серце – це не орган емоцій, а точка дотику людського і Божественного. Поза серцем будь-яке богослов'я перетворюється на ментальну еквілібристику та інтелектуальне переконання.
Молитовний вектор розуму – розум, не прив'язаний до молитви, подібний до блудного сина, що розтрачує енергію життя на «громадянство» в чужій країні.
Духовний імунітет (боротьба з помислами) – розумова балаканина – це ентропія духу, «бесіда з дияволом», де людина добровільно віддає свій внутрішній простір в оренду хаосу. Важливо зрозуміти: ми боремося не з думками, а за чистоту присутності Бога. Намагатися перемогти кожну думку окремо – означає примножувати їх. Єдиний вихід – радикальне зречення: не сперечатися з темрявою, а вкоренитися у Світлі.

Живе богослов'я проти порожніх знань
​Існує величезна прірва між науковим богослов'ям і досвідом Богопізнання. Надмірність знань без навичок смирення – це «важкий тягар», що тягне душу на дно гордині. Начитаний, але безблагодатний християнин ризикує перетворитися на «православного диктатора» або зарозумілого інтелектуала. Той же, у кого немає ні знань, ні благодаті, стає рабом забобонів.

​Справжнє богослов'я написане «росою Святого Духа» і народжується в мовчанні.

Справжнє пізнання Бога – це не сума тез, а спрага, що перетворюється на наполегливий пошук шляхів спасіння. Чистота серця тут – не моралізаторство, а стан духовної прозорості. Без «крил духу» наші бажання приречені на гравітацію земних мук.
Скорботи відкривають шлях до Світла
Ми живемо у світі земних митарств, де суєта – це конвульсії страху в боротьбі за виживання. Вона засліплює нас, приховуючи «безпристрасний лик вічності». Скорботи в цій системі координат – не покарання, а дар пробудження, що руйнує ілюзію нашої самодостатності.

​Кінцева мета земного шляху – вкорінення в любові. Любов – таємниця, в якій припиняються всі слова.

Коли Христос зцілює наші «розумні очі», ми виявляємо, що весь наш шлях, сповнений болю та сумнівів, був шляхом ніжної турботи Бога про наше спасіння. Кожна спокуса була не перешкодою, а сходинкою; кожна сльоза – краплею, що очищає зір. І в цьому світлі ми, подібно до євангельського сліпця, здобуваємо здатність не просто дивитися, а бачити безмежну премудрість Божу.
​Таким чином, справжнє прозріння – це не кінцева зупинка, а лише переддень справжньої події. Зцілення фізичних очей було засобом, щоб людина змогла винести сяйво Лика. У фіналі драми євангельського недільного читання, коли всі суперечки вщухають, зцілений вимовляє найвищу формулу людського буття «Вірую, Господи!» і поклоняється Йому.

У цьому жесті – межа метафізики і початок Життя. Тут закінчується «богослов’я розуму» і починається «богослов’я присутності».

Опинитися віч-на-віч із Джерелом Світла – означає усвідомити, що вся наша довга мандрівка в темряві була лише підготовкою до цієї єдиної миті. У цьому спогляданні страх остаточно згорає у вогні Божественної любові, а соціальний конформізм розсипається на порох перед величчю вічності.
Нехай наш зір, очищений аскезою уваги й омитий сльозами смирення, не стане для нас приводом для гордині, а послужить вікном у Невечірнє Світло. Адже в кінцевому підсумку важливо не те, скільки ми дізналися про Бога, а те, чи впізнав Бог у нас Свої риси. Прозріти – означає побачити Його не в книжкових рядках, а в глибині власного серця, що стало престолом Живого Христа. І в цьому мовчазному перебуванні ми нарешті знаходимо спокій у Того, Хто є Шлях, Істина і Життя.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/chelovek-i-cerkovy/93185-dukhovna-slipota-ta-tsina-spravzhnoji-svobodi</guid></item><item><title><![CDATA[Думенко привітав Патріарха Шіо та запевнив його у своїх молитвах]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93184-dumenko-privitav-patriarkha-shio-ta-zapevniv-joho-u-svojikh-molitvakh</link><description><![CDATA[У посланні Патріарху Грузинської Церкви глава ПЦУ Думенко попросив молитов за Україну.]]></description><pubDate>Sat, 16 May 2026 16:20:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Керівник ПЦУ Сергій Думенко направив привітальне послання новообраному Католикосу-Патріарху всієї Грузії Шіо III з нагоди його обрання та інтронізації. Про це повідомляє офіційний сайт ПЦУ.
У зверненні Думенко похвалив Грузинський Патріархат за збереження національної гідності народу і повідомив Патріарху Шіо, що «Церква Христова покликана не служити духу цього світу, але невтомно свідчити про Євангеліє миру, справедливості та любові». Чи вчиняє він сам відповідно до цих слів, глава ПЦУ не уточнив.
На завершення Думенко попросив молитов Патріарха Шіо за «справедливий мир для України» і запевнив його у своїй «братській любові».
Нагадаємо, Грузинська Православна Церква не визнала ПЦУ.
Блок - по темі (Константинопольський предстоятель привітав Патріарха Шіо з обранням)
Як повідомляла СПЖ, у Грузинській Церкві подякували делегації УПЦ за підтримку в дні прощання з Патріархом Ілією II.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93184-dumenko-privitav-patriarkha-shio-ta-zapevniv-joho-u-svojikh-molitvakh</guid></item><item><title><![CDATA[Голос із могили]]></title><link>https://spzh.eu/ua/mysli-vsluh/93182-holos-z-mohili</link><description><![CDATA[Ієрарх, який називає себе «главою Православ'я», таємно спілкувався з особою, яку сам же визнав анафемою, і вів з нею переговори про входження до своєї Константинопольської Церкви.]]></description><pubDate>Sat, 16 May 2026 15:51:00 +0300</pubDate><category>Думки вголос</category><content:encoded><![CDATA[Філарет з могили розповів невеликий компромат на Патріарха Варфоломія. Виявляється, перед 2008 роком глава УПЦ КП літав до нього на Фанар і обговорював формат входження своєї структури до складу Константинопольського Патріархату. Досі ми знали, що подібні переговори велися заочно, знали, що Філарет писав Патріарху Варфоломію листа з проханням про відновлення сану. Але те, що Філарет і Варфоломій обговорювали деталі майбутнього альянсу на особистих зустрічах – дізналися вперше.
Справа в тому, що офіційно Константинопольський Патріарх вважав Філарета анафематствованим, тобто світською особою, позбавленою сану і відлученою від Церкви. Про це є офіційний документ, де Патріарх погоджується з рішенням РПЦ від 1997 року і повідомляє, що ніхто з ієрархії його Церкви церковного спілкування з Філаретом та його послідовниками мати не буде.
Виходить, ієрарх, що називає себе «главою Православ'я», таємно спілкувався з особою, яку сам же визнав анафемою, і вів з ним переговори про входження до своєї Константинопольської Церкви.Ми розуміємо, що ніхто з людей не досконалий, але підсвідомо чекаємо від церковних ієрархів якщо не святості, то певної моральної висоти. Або хоча б бездоганного дотримання не найважчого у виконанні заклику Христа: «Нехай слово ваше буде: "так", якщо так, і "ні", якщо ні» (Мф. 5,37).
Інакше чим ці ієрархи відрізняються від політиків?]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/mysli-vsluh/93182-holos-z-mohili</guid></item><item><title><![CDATA[Філарет: У 2008 році я їздив на Фанар і домовився про визнання УПЦ КП]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93180-filaret-u-2008-rotsi-ja-tajemno-jizdiv-do-varfolomija-i-domovivsja-pro-viznannja-upts-kp</link><description><![CDATA[В інтерв'ю 2017 року, опублікованому зараз, глава УПЦ КП визнав, що особисто вів таємні переговори на Фанарі, хоча Константинополь офіційно вважав його анафематствованим, – і що Фанар пропонував не автокефалію, а поглинання УПЦ КП.]]></description><pubDate>Sat, 16 May 2026 13:39:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Український політик Вячеслав Кириленко опублікував запис інтерв'ю з Філаретом Денисенком, зроблений у 2017 році. У ньому глава Київського патріархату розповів, як напередодні візиту Патріарха Варфоломія до Києва у 2008 році таємно літав до Стамбула і домовився з Константинопольським предстоятелем про визнання УПЦ КП.
За словами Філарета, переговори вів він сам разом з тодішнім главою адміністрації президента Ющенка Віктором Балогою.
«Домовлялися про те, що він приїде на святкування і тут вирішиться питання про визнання Київського патріархату. План був такий: патріарх прилітає до Києва, його зустрічають представники Московського патріархату, а проводжаємо ми – представники Київського патріархату. Чому? Тому що мали бути внесені зміни до статусу Київського патріархату», – розповів Філарет.
Примітно, що в той період Константинопольський Патріархат офіційно визнавав анафему РПЦ над Філаретом. Тим не менш, за його словами, Варфоломій проводив з ним зустрічі.
Блок - по темі (Патріарх Варфоломій і Філарет: чудова метаморфоза відносин)
Водночас Фанар, за словами Філарета, тоді пропонував не автокефалію – а входження УПЦ КП до складу Константинопольського Патріархату.
Про ці переговори з митрополитом Еммануїлом у резиденції президента Ющенка розповів сам Філарет.
«Я запитав: "Ми ж хочемо автокефальну церкву, а ви нам пропонуєте відмовитися від автокефалії і стати частиною Константинопольського Патріархату?". Митрополит Еммануїл мені відповів: "Ну, це тимчасово. Увійдете до складу Константинопольського Патріархату, а потім ми вам дамо автокефалію". – "Коли?" – "Не знаю. Може, через рік, може, через п'ять, може, через десять". А я подумав: а може, через сто років дасте? Тобто ви хочете, щоб ми стали частиною Константинопольського Патріархату. Тоді я зібрав єпископат, ми обговорили це питання і одноголосно вирішили: таке визнання нам не потрібне», – розповів тоді Денисенко.
Водночас, відповідальність за зрив переговорів з Фанаром він поклав на РПЦ. За його словами, патріарх Олексій II поставив Варфоломію ультиматум під час неофіційної зустрічі після обіду в Лаврі: зустріч з Філаретом – або скликання Всеправославного собору, який Москва раніше блокувала. Варфоломій обрав собор. Зустріч і запланована спільна прес-конференція не відбулися, хоча Філарет чекав у сусідньому кабінеті президентської резиденції до пізнього вечора. 
Як повідомляла СПЖ, раніше Константинопольський Патріархат у 2018 році зняв з Філарета прещення, відновивши його в сані митрополита – однак сам Денисенко з цим не погодився, оскільки Фанар відмовився визнавати його «патріарший» титул.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93180-filaret-u-2008-rotsi-ja-tajemno-jizdiv-do-varfolomija-i-domovivsja-pro-viznannja-upts-kp</guid></item><item><title><![CDATA[Помічник держсекретаря США зустрівся на Фанарі з Патріархом Варфоломієм]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93181-pomichnik-derzhsekretarja-ssha-zustrivsja-na-fanari-z-patriarkhom-varfolomijem</link><description><![CDATA[На зустрічі з Патріархом Варфоломієм обговорили церковне життя в Туреччині та роботу з православною діаспорою в США.]]></description><pubDate>Sat, 16 May 2026 11:32:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Патріарх Варфоломій прийняв на Фанарі в Стамбулі помічника держсекретаря США з питань демократії, прав людини та праці Райлі М. Барнса. Про це повідомляє Вселенський Патріархат. Зустріч відбулася в резиденції Константинопольського Патріархату.
За повідомленням приймаючої сторони, учасники обговорили життя Православної Церкви в Константинополі, пастирське служіння вірним у Туреччині та ситуацію в Архієпископії Америки.
До складу делегації США також увійшов заступник генконсула Майкл Кідвелл. З боку Патріархату у зустрічі брали участь митрополит Халкідонський Еммануїл та співробітники патріарших структур.
Блок - по темі (Патріарх Варфоломій розповів на Фанарі про необхідність діалогу)
Як повідомляла СПЖ, раніше Райлі Барнс проводив зустріч у Києві: Чиновник Держдепу обговорив з екзархом Фанара релігійну свободу в Україні.
Також СПЖ писала, що глава Фанара зустрічався з новопризначеним послом США в Туреччині.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93181-pomichnik-derzhsekretarja-ssha-zustrivsja-na-fanari-z-patriarkhom-varfolomijem</guid></item><item><title><![CDATA[У Харкові вшанували пам'ять покровителя Слобожанщини – Афанасія Лубенського]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93179-u-kharkovi-vshanuvali-pamjat-pokrovitelja-slobozhanshchini-afanasija-lubenskoho</link><description><![CDATA[Духовенство та віруючі Харківської єпархії молитовно вшанували пам'ять святителя Афанасія у Благовіщенському соборі.]]></description><pubDate>Sat, 16 May 2026 11:20:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[15 травня 2026 року, в день пам'яті святителя Афанасія, патріарха Константинопольського, Лубенського і Харківського чудотворця, митрополит Харківський і Богодухівський Онуфрій звершив Божественну літургію в Благовіщенському кафедральному соборі Харкова, – повідомляє єпархіальна прес-служба.
Разом з Харківським архієреєм молилися митрополит Кам'янський і Царичанський Володимир та духовенство єпархії УПЦ.
Блок - по темі (Священники Харківської єпархії звершили відспівування загиблих у Богодухові)
За богослужінням піднесли особливі молитви про мир в Україні, захисників країни, вимушених переселенців та всіх стражденних.
Наприкінці служби духовенство звершило славослов'я біля мощей святителя Афанасія, які спочивають у Благовіщенському соборі та є однією з головних святинь Харкова.
Святитель Афанасій Пателарій був Константинопольським Патріархом XVII століття. Останні роки свого життя він провів на території сучасної України. Після кончини його тіло залишилося нетлінним, а біля мощей святого відбувалися численні зцілення. За це Церква прославила його як Лубенського і Харківського чудотворця.
Після завершення Літургії митрополит Онуфрій подякував священнослужителям і вірним за спільну молитву і привітав усіх зі святом.
Як писала СПЖ, харківський архієрей висловив співчуття постраждалим від обстрілу Мерефи.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93179-u-kharkovi-vshanuvali-pamjat-pokrovitelja-slobozhanshchini-afanasija-lubenskoho</guid></item><item><title><![CDATA[Предстоятель УПЦ пояснив, чому смирення робить людину сильною]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93178-predstojatel-upts-pojasniv-chomu-smirennja-robit-ljudinu-silnoju</link><description><![CDATA[Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів, що шлях смирення відкриває людині Божу допомогу і веде до спасіння.]]></description><pubDate>Sat, 16 May 2026 10:55:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[У день пам'яті преподобного Феодосія Печерського Блаженніший Митрополит Онуфрій під час проповіді в храмі преподобного Агапіта Печерського Києво-Печерської лаври нагадав вірним про духовний подвиг великого ігумена та значення смирення в житті християнина. 
Блок - по темі (Митрополит Онуфрий прокомментировал смерть Филарета)
Предстоятель відзначив, що преподобний Феодосій з юності прагнув до Бога і став для ченців та мирян прикладом лагідності, послуху та самовідданого служіння. За словами Блаженнішого, незважаючи на те, що святий був ігуменом монастиря, він не уникав важкої праці і разом з братією виконував найпростіші послухи.
Митрополит Онуфрій звернув особливу увагу вірних на духовну силу смирення. «Смирення – це духовне мистецтво віддати свою людську немічність під покров Божественної сили», – сказав він і пояснив, що смиренна людина отримує міцність не від власних можливостей, а через дію Божої благодаті.
«Коли людина смиряється перед Богом і перед людьми, вона стає сильною і легко переносить усі труднощі цього життя», – відзначив Предстоятель.
Блаженніший владика підкреслив, що саме смирення допомагає людині знайти внутрішній мир і спасіння. «Смирення робить людину щасливою тут, на землі, і робить її здатною бути спасенною на небесах», – сказав Архіпастир, закликавши вірних з вдячністю приймати життєві випробування і довіряти себе промислу Божому.

Як писала СПЖ, Митрополит Онуфрій в інтерв'ю відзначив, що гріх війни позначається на духовному стані людей.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93178-predstojatel-upts-pojasniv-chomu-smirennja-robit-ljudinu-silnoju</guid></item><item><title><![CDATA[У Раду внесли законопроєкт про заборону езотеричних послуг]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93177-rada-ukrajini-rozhljane-shtrafi-za-vorozhinnja-ta-ezoteriku</link><description><![CDATA[До Верховної Ради України внесли законопроєкт про заборону платних езотеричних послуг, ворожіння, магії та реклами подібних практик.]]></description><pubDate>Sat, 16 May 2026 10:34:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Верховна Рада України отримала законопроект №15251 про введення відповідальності за платні послуги у сфері ворожіння, магії, езотерики та окультизму, а також за рекламу такої діяльності. Про це повідомляє Інтерфакс-Україна.
Блок - по темі (Україна між Христом і Веліаром: окультний слід у політиці)
Ініціатором документа виступив народний депутат від фракції «Слуга народу» Георгій Мазурашу. Проєкт пропонує нову редакцію статті 181 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП – звід норм про адмінвідповідальність), яка раніше стосувалася азартних ігор та ворожіння у громадських місцях. За такі послуги, згідно з текстом ініціативи, пропонують штраф від 1 до 2 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією та утилізацією предметів, що використовуються в цій діяльності.
У пояснювальній записці автори зазначають, що мета змін – захист громадян від впливу езотеричних практик. За повторне порушення пропонується збільшити санкцію до 12 тисяч неоподатковуваних мінімумів. На цьому етапі проєкт має пройти профільний комітет та розгляд у сесійній залі.
Як повідомляла СПЖ, нардеп заявила, що в Раді радяться з ворожками. Після цього тема участі езотеричних практик у публічній політиці обговорювалася в українських медіа, а представники влади публічно заперечували подібні консультації в Офісі президента.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93177-rada-ukrajini-rozhljane-shtrafi-za-vorozhinnja-ta-ezoteriku</guid></item><item><title><![CDATA[Церква святкує день пам'яті преподобного Феодосія Печерського]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93176-u-kijevi-shanujut-pamjat-feodosija-pecherskoho-v-kijevo-pecherskij-lavri</link><description><![CDATA[Православна Церква шанує пам'ять преподобного Феодосія Печерського – одного із засновників Києво-Печерської лаври та наставника чернецтва.]]></description><pubDate>Sat, 16 May 2026 10:18:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[16 травня Православна Церква шанує пам'ять преподобного Феодосія Печерського – одного із засновників Києво-Печерської лаври та видатного подвижника давньоруського чернецтва
Майбутній святий народився неподалік від Києва у благочестивій родині і з юних років прагнув до чернечого життя. Почувши у храмі слова Євангелія про слідування за Христом, він таємно пішов до Києва, де став учнем преподобного Антонія Печерського.
Пізніше Феодосій був обраний ігуменом обителі та запровадив у монастирі Студійський устав. За нього Києво-Печерська лавра стала великим духовним центром: тут будували храми та келії, допомагали бідним і хворим, а також переписували книги.
Блок - по темі (Преподобний Феодосій – світильник усієї Русі)
Преподобний Феодосій прославився смиренням, милосердям та любов'ю до ближніх. Віруючі звертаються до нього з молитвами про зміцнення у вірі, допомогу в життєвих труднощах, примирення в родині та зцілення від хвороб.
Головна святиня, пов'язана з ім'ям преподобного, – його мощі, які спочивають у Києво-Печерській лаврі. Церква шанує Феодосія Печерського як одного з найвеличніших наставників православного чернецтва.

Як повідомляла СПЖ, верхню частину Києво-Печерської лаври відкривають для відвідувачів.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93176-u-kijevi-shanujut-pamjat-feodosija-pecherskoho-v-kijevo-pecherskij-lavri</guid></item><item><title><![CDATA[Трамп проголосив у США перший національний шабат]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93175-tramp-proholosiv-u-ssha-pershij-natsionalnij-shabat</link><description><![CDATA[Прокламація Білого дому закликає відзначати шабат 15-16 травня в рамках Місяця єврейської американської спадщини.]]></description><pubDate>Sat, 16 May 2026 08:33:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Президент США Дональд Трамп 4 травня 2026 року підписав прокламацію про проведення першого в історії країни Національного шабату в рамках Місяця єврейської американської спадщини. Відповідне звернення опубліковано на сайті Білого дому..
У документі президент США відзначив внесок американських євреїв у розвиток країни та окремо послався на лист Джорджа Вашингтона єврейській громаді Ньюпорта 1790 року, де йшлося про неприпустимість релігійних переслідувань. Згідно з текстом прокламації, громадянам запропоновано приєднатися до національного шабату з заходу сонця 15 травня до вечора 16 травня як до часу молитви, подяки та духовного роздуму.
Ініціатива пов'язана з програмою заходів до 250-річчя незалежності США. У прокламації також йдеться про намір продовжувати протидію антисемітизму та насильству проти єврейської громади, зокрема в університетському середовищі, а захист свободи віросповідання президент назвав одним із базових принципів держави.
Блок - по темі (В США різко зросла кількість православних серед молодих республіканців)

Як повідомляла СПЖ, у США молодь масово переходить у Православ'я. В останні роки релігійна тема в США регулярно звучить у публічному порядку денному, включаючи питання свободи совісті, міжконфесійних відносин та ролі віруючих громад у суспільному житті.
Національний шабат раніше не проголошувався окремою президентською ініціативою в такому форматі. У тексті прокламації він позначений як частина травневих пам'ятних подій, пов'язаних із єврейською американською спадщиною та загальнонаціональними релігійними акцентами.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93175-tramp-proholosiv-u-ssha-pershij-natsionalnij-shabat</guid></item><item><title><![CDATA[Глава Інституту демографії: Дуже не хочу мігрантів з Іраку, Ірану та Сирії]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93174-hlava-institutu-demohrafiji-duzhe-ne-khochu-mihrantiv-z-iraku-iranu-ta-siriji</link><description><![CDATA[Лібанова визнала: для відновлення країни Україні доведеться завозити іноземних будівельників, однак чітко позначила небажані джерела трудової міграції.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 19:23:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Демографія України диктує жорстку реальність: без іноземної робочої сили країні не відновитися. Про це заявила глава Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова на дискусійній панелі «Нова країна».
«Будівельників доведеться залучати – нікуди не дінемося. Думаю, це буде Бангладеш. Дуже не хочу, щоб це були Іран, Ірак або Сирія», – заявила Лібанова.
За її словами, спеціалістів вищої ланки, можливо, вдасться залучити з Європи, однак для низової будівельної ланки знадобиться принципово інше джерело. Водночас Лібанова застерегла від повторення «помилок Європи» з компактним розселенням мігрантів та утворенням етнічних анклавів.
Блок - по темі (У Британії оцінили реальне населення України у 20 млн осіб)
«Імміграційна політика – це насамперед проблема держави, тому що держава відповідає за соціальний спокій», – підкреслила демограф.
За прогнозом Лібанової, більшість українців-емігрантів не повернеться. «Кожен місяць гарячої фази війни означає, що ще менше людей до нас повернеться – вони адаптуються. Якщо повернеться третина – це вже оптимістичний сценарій», – констатувала вона. Світова статистика підтверджує побоювання: у ситуаціях, подібних до української, реально повертається не більше 20% тих, хто виїхав.
Народжуваність у 2025 році склала 168 тисяч новонароджених проти 273 тисяч у 2021-му. «Є кому помирати, нікому народжуватися», – коротко резюмувала Лібанова.
Як повідомляла СПЖ, Україна щорічно втрачає понад мільйон людей. Раніше міністр соціальної політики Денис Улютін назвав катастрофою дані про те, що реальне населення підконтрольної території становить лише 22–25 мільйонів людей.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93174-hlava-institutu-demohrafiji-duzhe-ne-khochu-mihrantiv-z-iraku-iranu-ta-siriji</guid></item><item><title><![CDATA[Коли слова закінчуються, починається Бах]]></title><link>https://spzh.eu/ua/istorija-i-kulytrua/93172-koli-slova-zakinchujutsja-pochinajetsja-bakh</link><description><![CDATA[«Страсті за Матфеєм» – це три години повільного переживання болю поруч із Христом.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 18:13:00 +0300</pubDate><category>Історія і культура</category><content:encoded><![CDATA[Бах написав «Страсті» для Великої П'ятниці 1727 року для лейпцизької церкви святого Фоми, а не для залу з оксамитовими кріслами і кашлем в антрактах. Люди приходили не для того, щоб «слухати твір». Вони залишалися всередині твору три години – у сутінках, серед двох хорів і двох оркестрів як безпосередні учасники біблійних подій. Разом зі своїм горем і своїми переживаннями.
«Страсті» взагалі влаштовані як деякий духовний простір, куди слухачеві потрібно увійти зі своїм онімілим болем – і прожити його до кінця твору.
Блок - по темі (Хвороба нашого віку в казці Андерсена)
Бас важчий за повітря
Вступний хор «Kommt, ihr Töchter, helft mir klagen» – «Прийдіть, дочки, допоможіть мені плакати» – відразу приводить у рух пульсуючий бас. Потім голоси наростають шарами. Вони перебивають один одного, чіпляються, розходяться, знову стикаються. Дисонанси ріжуть простір – у них чутні натовп, крик, тіснота, помітна важкість того, що відбувається. І водночас партитура залишається майже бездоганною і геометрично зібраною.

Бах знає: колективна жорстокість рідко виглядає як жорстокість. Частіше вона схожа на чітко вивірений порядок, на закон суспільства. Він і пише її такою.

І раптом – над цим маршем – дитячий хор тихо кидає: «Sehet! – Wen? – Den Bräutigam» («Дивіться! – На кого? – На Жениха»). Крихітний діалог Пікандера звучить так, ніби хтось говорить з іншого повітря. Над натовпом, який веде Людину на страту, раптом проступає питання: ви взагалі розумієте, Кого несете?
Скрипка вимовляє те, для чого немає слів
Є в «Страстях» момент, який щоразу діє на емоції майже безвідмовно – незалежно від того, вірує людина чи ні. Це арія «Erbarme dich, mein Gott» – «Змилуйся, Боже мій», яка звучить після сцени потрійного зречення Петра.

У Матфея цей епізод описаний коротко, однією фразою: «І вийшовши геть, плакав гірко» (Мф. 26:75). Бах же розгортає ці слова в кілька хвилин повільного і майже нестерпного плачу. Навіть скрипка тут не супроводжує голос – вона сама плаче. Підйоми і спуски мелодії потрапляють у такт потоку сліз. Альт повторює одне і те ж слово, наче воно ніяк не може закінчитися: «Erbarme, erbarme dich» – «Змилуйся, змилуйся наді мною».

Це почуття внутрішнього суду знайоме багатьом: «Я міг залишитися з Богом – але не залишився».

Бах не пояснює, що з цим треба робити і не підштовхує до правильної реакції. Він просто дає свободу звуку. І поки скрипка плаче, раптом виявляється проста річ: плакати можна і потрібно. Саме плач з'єднує грішника зі Спасителем.
Між Іудою і Петром – один крок
Іноді здається, що «Страсті» відкривають нам те, що не завжди помічає людське око.
Іуда теж покаявся. Євангеліє говорить: він кинув гроші в храмі – і пішов удавився (Мф. 27:5). Його каяття замкнулося само на собі, не знайшло виходу назовні – і зрештою вбило колишнього апостола.
Петро, своєю чергою, вийшов геть з двору первосвященика і заплакав. Цей рух душі Бах перетворює на музичний образ. Скрипка в «Erbarme dich» наче йде поруч з Петром, опускається з ним у ту ж глибину покаяння – і звідти повільно піднімається до відродження душі.

Бах нагадує, що справа тут не тільки у важкості гріха кожного з апостолів, але ще й у напрямку погляду.

Іуда дивиться в себе – і бачить остаточний провал своїх планів. Петро дивиться на Христа – і плаче. Бах чує це і дає почути нам.
Сльози біля Гробу
Фінальний хор «Страстей» – «Wir setzen uns mit Tränen nieder» – написаний у темпі колискової. Після трьох годин пульсуючого басу, дисонансів, криків і розірваного горя раптом чується тихий, хитливий ритм, майже заколисуючий. Текст Пікандера звернений прямо до Гробу – у вільному перекладі з німецької він звучить так: «Ми сідаємо в сльозах і взиваємо до Тебе в могилі: спочивай з миром, спочивай з миром».
Торжества тут немає – і було б дивно, якби воно раптом з'явилося. Людина, що пройшла через страждання Месії, просто сідає перед Його гробницею. Горе знову не пояснене до кінця, а покладене туди, в могилу, де йому і місце перед пасхальною радістю.

В кінці партитури Бах ставить три літери: S.D.G. – Soli Deo Gloria, «Одному Богу слава». Він не пишається тим, що написав великий твір. Але він справді виявився великим і звучить віками.

Філософ Еміль Чоран – один зі скептиків XX століття, людина, яка все життя сперечалася з буттям, – писав: «Музика Баха – єдиний доказ того, що створення Всесвіту не можна вважати повною катастрофою».

Чоран не був віруючим. Але він чув у цій музиці те, що не міг не почути навіть атеїст.
Зараз «Страсті» звучать у концертних залах – і після фіналу публіка аплодує, що виглядає трохи дивно: ми ж щойно сиділи і плакали з молитвою біля Гробу Христа. Богослужбовий простір, для якого цей твір був написаний, жив інакше: мовчання після «Wir setzen uns» переходило в молитву Великої Суботи.
Втім, справа, мабуть, не тільки в місці звучання цього твору. Бах не вимагає від людини особливої внутрішньої готовності. Він просить одного – прийти до Бога, не закрившись від Нього. Бах не роздає готових відповідей на наші духовні питання. Він дає інше – простір музики, де наше горе досягає дна, відштовхнувшись від якого можна піднятися до спасіння і задихати повними грудьми.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/istorija-i-kulytrua/93172-koli-slova-zakinchujutsja-pochinajetsja-bakh</guid></item><item><title><![CDATA[Туреччина засудила «осквернення» мечеті Аль-Акса міністром Ізраїлю]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93173-turechchina-zasudila-oskvernennja-mecheti-al-aksa-ministrom-izrajilju</link><description><![CDATA[МЗС Туреччини засудило інцидент біля мечеті Аль-Акса і зажадало гарантувати дотримання статусу мусульманської святині.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 18:09:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Ізраїль став темою офіційної заяви Турецького МЗС після інциденту 14 травня 2026 року у Східному Єрусалимі, коли міністр Ізраїлю увійшов до комплексу мечеті Аль-Акса у складі групи поселенців. Про це повідомляє прес-служба МЗС Туреччини.
Туреччина охарактеризувала цей епізод як провокацію, вказавши на можливі наслідки для статус-кво на священній території та для безпеки людей, які її відвідують.
У МЗС відзначили, що подібні дії підривають довіру до механізмів охорони святині та можуть посилити напруженість на рівні релігійних спільнот і дипломатичних каналів.
Водночас Туреччина закликала до дотримання існуючих правил доступу до об'єкта та до недопущення фактів, здатних бути сприйнятими як посягання на святість і права віруючих.
Блок - по темі (Близько 150 ізраїльтян вторглися на територію мечеті Аль-Акса в Єрусалимі)

Раніше СПЖ наводив слова ізраїльського міністра: «Храмова гора в наших руках». Ця тема вже не раз піднімалася в контексті суперечок між релігіями та державами. Конфлікти на Святій Землі навколо режиму відвідування та управління святими місцями безпосередньо впливають на безпеку паломників і на клімат міжцерковного діалогу в регіоні.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93173-turechchina-zasudila-oskvernennja-mecheti-al-aksa-ministrom-izrajilju</guid></item><item><title><![CDATA[Патріарх Порфірій відкрив виставку про святого Савву в Белграді]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93170-patriarkh-porfirij-vidkriv-vistavku-pro-svjatoho-savvu-v-belhradi</link><description><![CDATA[Експозиція в Галереї Сербської академії наук і мистецтв буде відкрита до 19 липня, на відкритті були присутні ієрархи, представники влади та гості з Греції.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 17:48:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Патріарх Порфірій (Періч) 14 травня 2026 року відкрив у Белграді історичну виставку «Святий Савва» в Галереї Сербської академії наук і мистецтв. Про це повідомляє СПЖ у Сербії з посиланням на прес-службу Сербської Православної Церкви.
У виступі предстоятель Сербської Православної Церкви (СПЦ) відзначив, що ім'я святителя Савви об'єднує духовну, культурну та історичну традицію сербського народу. За його словами, виставка показує спадкоємність церковної спадщини від середньовічних святинь і рукописів до сучасного церковного мистецтва. Окремо він підкреслив значення святинь, привезених з Хіландара, як свідчення зв'язку Святої Гори, СПЦ і сербського народу.
На церемонії були присутні архієреї, що зібралися на засідання Архієрейського Собору, ігумен Хіландарського монастиря, представники уряду Сербії, дипломати, вчені та гості з Греції. Організатори повідомили, що експозиція, підготовлена Музеєм СПЦ, працюватиме з 15 травня по 19 липня 2026 року.
Блок - по темі (У день пам'яті гонінь сербів Патріарх Порфірій закликав до любові та єдності)

Як повідомляда СПЖ, Патріарх Порфірій освятив меморіальний центр святителя Миколая в Сербії. Тема служіння предстоятеля СПЦ і церковно-культурних ініціатив у Сербії регулярно залишається в центрі уваги як церковної, так і суспільної повістки.
Виставка присвячена 850-річчю з дня народження святителя Савви (Растко Неманіча), першого архієпископа автокефальної Сербської Церкви. В експозиції представлені ікони, рукописні пам'ятки та реліквії святинь, пов'язаних з монастирем Хіландар.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93170-patriarkh-porfirij-vidkriv-vistavku-pro-svjatoho-savvu-v-belhradi</guid></item><item><title><![CDATA[Блаженніший Онуфрій назвав недоречними церковні суперечки в соцмережах]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93169-blazhennishij-onufrij-nazvav-nedorechnimi-tserkovni-superechki-v-sotsmerezhakh</link><description><![CDATA[Предстоятель УПЦ сказав, що церковні суперечки мають вирішуватися в церковному середовищі, а не в стрічці соціальних мереж.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 17:45:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів в інтерв'ю, що церковні суперечки в соціальних мережах є недоречною формою обговорення церковного життя. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Предстоятель Української Православної Церкви навів пряму формулу: «Виносити церковні суперечки в соціальні мережі неприпустимо і для вірних, і для духовенства». Далі він додав: «Така полеміка лише спокушає людей, у тому числі й тих, хто не належить до церковного життя».
За його словами, церковні розбіжності повинні розбиратися не в публічному листуванні, а через «богословські комісії та соборний розум Церкви», які приймають рішення з церковних питань.
«Не менш важливою є і небезпека внесення політичного контексту в просвітницькі бесіди та проповіді, де легко зруйнувати внутрішній мир», – сказав Блаженніший Онуфрій. Він також відзначив, що завданням християнина залишається «зберігати мир у душі та уникати всього, що його порушує».
Блок - по темі (Архієреї УПЦ розгорнули заочну дискусію навколо особи Філарета)
Інтерв'ю Предстоятеля було приурочене до закінчення пасхальних свят і присвячене актуальним викликам, з якими стикається Церква. Раніше СПЖ писав, що Блаженніший Митрополит Онуфрій закликав вірних до посиленої молитви за мир в Україні та підкреслював важливість особистого спасіння в періоди важких випробувань.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93169-blazhennishij-onufrij-nazvav-nedorechnimi-tserkovni-superechki-v-sotsmerezhakh</guid></item><item><title><![CDATA[Митрополит Онуфрій прокоментував смерть Філарета]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93168-mitropolit-onufrij-prokomentuvav-smert-filareta</link><description><![CDATA[Предстоятель УПЦ в інтерв'ю прокоментував смерть Філарета Денисенка і назвав розкол в Україні незагоюваною раною церковного життя.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 17:25:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Блаженніший Митрополит Онуфрій в опублікованому 15 травня 2026 року інтерв'ю прокоментував смерть глави УПЦ КП Філарета Денисенка. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Предстоятель Української Православної Церкви заявив, що в Церкві до останнього сподівалися на покаяння Філарета, однак цього не сталося.
«Розкол, викликаний колишнім митрополитом Філаретом, досі залишається кровоточивою раною церковного життя України. Але тепер, коли Господь покликав його у вічність, ми віддаємо його в руки Божого милосердя», – сказав Предстоятель.
Блок - по темі (Смиренного захищає Сам Бог, – Блаженніший Онуфрій)

Як повідомляла СПЖ, архієреї УПЦ розгорнули заочну дискусію навколо особистості Філарета.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93168-mitropolit-onufrij-prokomentuvav-smert-filareta</guid></item><item><title><![CDATA[В Канаді відбувся багатотисячний Марш за життя проти абортів та евтаназії]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93166-v-kanadi-vidbuvsja-bahatotisjachnij-marsh-za-zhittja-proti-abortiv-ta-evtanaziji</link><description><![CDATA[Тисячі жителів Оттави вийшли на вулицю, щоб вимагати законодавчого захисту людського життя від моменту зачаття до природної смерті.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 16:50:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[14 травня 2026 року в столиці Канади пройшов загальнонаціональний Марш за життя, який зібрав, за оцінками організаторів, тисячі учасників різного віку, професій та етнічних груп, повідомляє EWTN News. Акція була приурочена до річниці прийняття в травні 1969 року закону, який декриміналізував аборти в країні.
Блок - по темі (В Варшаві тисячі людей вийшли на Марш життя в захист сім'ї та віри)
Захід розпочався з богослужінь у соборі Нотр-Дам та базиліці святого Патрика. Літургії очолили архієпископ Марсель Дамфус, папський нунцій Іван Юркович та український католицький єпископ Брайан Байда у співслужінні кількох десятків священників. За словами організатора Деббі Дюваль, марш традиційно проводиться в четвер, коли законодавці засідають у Палаті громад, щоб «вони почули нас і знали, що ми тут».
Менеджер проекту Campaign Life Coalition Метью Войцеховскі закликав членів парламенту ввести правовий захист для всіх, включаючи ще ненароджених. «Ми тут, щоб нагадати парламенту прості слова: "Не вбий"», – підкреслив активіст.
Однією з найяскравіших спікерів форуму стала американська правозахисниця Ребекка Кісслінг, яка була зачата в результаті насильства. Вона заявила, що вижила в утробі лише завдяки діючим тоді законам, і підкреслила: «Я не заслуговувала смертної кари за злочин людини, яка зґвалтувала мою матір. Закон має значення».
Також багатосотенний марш пройшов у Вікторії (Британська Колумбія), де учасників підтримав архієпископ Річард Сміт. Він відзначив, що подібні акції є свідченням краси всякого життя та протидією руйнівній силі абортів і розширюваній практиці евтаназії в Канаді.
Раніше СПЖ писала, що православні Німеччини взяли участь у марші в захист життя в Мюнхені.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93166-v-kanadi-vidbuvsja-bahatotisjachnij-marsh-za-zhittja-proti-abortiv-ta-evtanaziji</guid></item><item><title><![CDATA[Патріарх Варфоломій: Ми рухаємося до відновлення повної єдності з РКЦ]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93163-patriarkh-varfolomij-mi-rukhajemosja-do-vidnovlennja-povnoji-jednosti-z-rkts</link><description><![CDATA[В річницю обрання папи Лева XIV Вселенський Патріарх виступив на католицькій месі в Стамбулі і закликав до відновлення єдності з РКЦ.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 16:37:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Патріарх Варфоломій взяв участь у католицькій месі на честь першої річниці обрання папи Лева XIV, що відбулася 9 травня 2026 року в церкві Святого Духа в стамбульському районі Харбіє. У своєму слові він вчергове заявив про шлях Константинопольської Церкви до повного єднання з РКЦ.
«Озираючись на минулий рік, ми можемо лише дякувати Богу за поглиблення зближення, яке продовжує надихати наші дві Церкви-сестри − Римську та Константинопольську. Цей незворотний шлях, розпочатий у 1964 році з пророчої зустрічі папи Павла VI та Вселенського Патріарха Афінагора, глибоко вплинув на шлях примирення, яким ми продовжуємо йти з надією, довірою та вірою в Бога», − сказав Патріарх.
За його словами, «Нікейський собор − це не просто спогад, а горизонт: точка духовного орієнтування, з якої знову можна побачити шлях до відновлення повного спілкування».
Блок - по темі (Патріарх Варфоломій: З нетерпінням чекаю папу Лева на Фанарі)

Як повідомляла СПЖ, глава Фанара заявив, що «спільна чаша» з католиками є неминучою. Діалог між Православною та Католицькою Церквами ведеться з 1964 року, коли Константинопольський Патріарх Афінагор та папа Павло VI взаємно зняли анафеми 1054 року. Відтоді сторони регулярно обмінюються делегаціями та проводять спільні богословські зустрічі.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93163-patriarkh-varfolomij-mi-rukhajemosja-do-vidnovlennja-povnoji-jednosti-z-rkts</guid></item><item><title><![CDATA[У Чернігові влада вирішила не передавати ПЦУ захоплений в УПЦ собор]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93161-u-chernihovi-vlada-virishila-ne-peredavati-ptsu-zakhoplenij-u-upts-sobor</link><description><![CDATA[Генеральний директор заповідника «Чернігів стародавній» закликала закріпити за найдавнішою святинею статус музею за прикладом Софії Київської.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 15:49:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[14 травня 2026 року генеральний директор Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Наталія Реброва заявила, що Спасо-Преображенський собор не слід передавати у постійне користування жодним релігійним громадам. Про це повідомляє «Укрінформ».
Блок - по темі (В Україні фіксують нові випадки руйнування храмів через бездіяльність влади)
За її словами, держава повинна прийняти рішення, аналогічне тому, яке у 1990-х роках прийняли щодо Софії Київської. Чиновниця підкреслила, що використання пам'яток такого рівня потребує «високого професіоналізму» та «глибокого розуміння», а сам собор має виконувати «державну функцію».
Реброва заявила, що храм XI століття, який вона назвала «рідним братом Софії», зобов'язаний бути центром культурного та державного життя, а не лише релігійним об'єктом. Вона також додала, що після вигнання УПЦ у 2023 році мешканці міста нібито почали «відкривати для себе Спас» у новій якості.
Нагадаємо, у жовтні 2023 року під приводом «термінової реставрації» Мінкульт за підтримки озброєних людей відібрав у Чернігівської єпархії УПЦ Спасо-Преображенський, Троїцький та Успенський собори. Комісія відомства тоді, не дочекавшись завершення судових розглядів, закрила храми для вірних.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93161-u-chernihovi-vlada-virishila-ne-peredavati-ptsu-zakhoplenij-u-upts-sobor</guid></item><item><title><![CDATA[Архонти пояснили, чому Патріарху Варфоломію не слід переїжджати з Туреччини]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93160-arkhonti-pojasnili-chomu-vselenskij-patriarkh-ne-povinen-perejizhdzhati-z-turechchini</link><description><![CDATA[Питання про перенесення резиденції поки що залишається відкритим.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 15:16:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Константинопольський Патріархат знову опинився в центрі дискусії про можливе перенесення своєї резиденції зі Стамбула. Про це повідомляє сайт архонтів Константинополя Public Orthodoxy.
14 травня 2026 року доктор Гаррі Димопулос, архонт Вселенського Патріархату (почесне звання мирян, пов'язаних з Константинопольським Патріархатом), опублікував на порталі розгорнуту статтю, в якій наводить взаємопов'язані аргументи на користь збереження патріаршої резиденції в мусульманській Туреччині. Перший – канонічна ідентичність: влада патріарха невіддільна від Константинополя, оскільки закріплена постановами давніх Соборів, а переїзд підірве її легітимність і відкриє шлях для оспорювання першості. Другий – історична безперервність: протягом 1700 років Церква залишається в Константинополі, пов'язуючи православний світ з місцями всіх семи Вселенських Соборів.
Димопулос також називає геополітичний аргумент: розташування Стамбула між Сходом і Заходом забезпечує Патріархатові унікальну площадку для християнсько-мусульманського діалогу. На його думку, переїзд до Афін, Женеви чи Нью-Йорка прив'яже Патріархат до конкретної національної або західної ідентичності. Відхід зі Стамбула, наполягає автор, також дестабілізує загальноправославну єдність. Крім того, Димопулос вказує на пастирську відповідальність перед нечисленною місцевою громадою та нащадками грецької діаспори. Останній аргумент – богословський: уразливість зміцнює духовний авторитет, а слова Патріарха Варфоломія про те, що він почувається «розіп'ятим» у Туреччині, відображають реальність викупного служіння.
Блок - по темі (Ватикан та Константинопольський Патріархат анонсували візит папи до Туреччини)

Як повідомляла СПЖ, архонт Константинопольського Патріархату пропонував скликати Собор предстоятелів. Дискусія про перенесення резиденції Вселенського Патріархату ведеться протягом десятиліть і періодично загострюється на тлі обмежень, що вводяться Туреччиною: зокрема, Халкінська духовна семінарія закрита з 1971 року, а чисельність православних у Стамбулі скоротилася з понад 100 000 осіб у середині XX століття до кількох тисяч сьогодні.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93160-arkhonti-pojasnili-chomu-vselenskij-patriarkh-ne-povinen-perejizhdzhati-z-turechchini</guid></item><item><title><![CDATA[Драбинко обговорив з владою служби в захопленому в УПЦ монастирі Переяслава]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93159-drabinko-obhovoriv-z-vladoju-sluzhbi-v-zakhoplenomu-u-upts-monastiri-perejaslova</link><description><![CDATA[Зустріч організували через чотири дні після захоплення монастиря.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 15:05:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[15 травня 2026 року Олександр Драбинко обговорив з представниками Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» питання організації богослужінь ПЦУ в Михайлівському монастирі Переяслава, захопленому в Української Православної Церкви чотирма днями раніше. Про це повідомляє Переяславсько-Вишневська єпархія ПЦУ.
Зустріч відбулася через нетривалий час після подій 11 травня, коли співробітники поліції та представники заповідника силою вигнали з монастиря братію та настоятеля – архімандрита Антонія.
Підставою для примусової передачі монастиря стала постанова Апеляційного господарського суду 2023 року, яка зобов'язала УПЦ звільнити будівлю на користь заповідника. Під час операції силовики застосовували фізичну силу до вірних, які намагалися захистити обитель. Музейні працівники за підтримки спецназу провели інвентаризацію, у тому числі в особистих чернечих келіях.
На зустрічі Драбинко підкреслив, що саме він освячував Михайлівський храм у 2011 році, будучи ще не під забороною в УПЦ.
Блок - по темі (Готується захоплення Михайлівського монастиря УПЦ в Переяславі, – ЗМІ)

Михайлівський монастир є пам'яткою архітектури XVIII–XIX століть, зведеною у 1743–1750 роках. Як раніше повідомляла СПЖ, поліція провела захоплення Михайлівського монастиря УПЦ в Переяславі. Перша спроба відняти обитель здійснювалася ще в червні 2023 року, однак тоді вірним вдалося її відстояти. У листопаді 2025 року міська рада Переяслава прийняла рішення «усунути перешкоди» для роботи заповідника, фактично санкціонувавши примусове виселення ченців.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93159-drabinko-obhovoriv-z-vladoju-sluzhbi-v-zakhoplenomu-u-upts-monastiri-perejaslova</guid></item><item><title><![CDATA[Єпископ РПЦЗ Іов: Православ'я в Німеччині прагне стати помісною Церквою]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93156-jepiskop-rptsz-iov-pravoslavja-v-nimechchini-prahne-stati-pomisnoju-tserkvoju</link><description><![CDATA[На конференції до 100-річчя Німецької єпархії РПЦЗ вікарний єпископ окреслив ключові виклики майбутнього і закликав подолати «менталітет гостя» в чужій країні.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 14:53:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[10 травня 2026 року на конференції в Блютенбурзі, приуроченій до 100-річчя Німецької єпархії РПЦЗ, єпископ Штутгартський Іов виступив з програмною доповіддю про минуле, сьогодення та майбутнє православної присутності в Німеччині, повідомляє СПЖ у Німеччині.
Архієрей виділив шість історичних етапів цієї присутності – від дипломатичних каплиць царської епохи до сучасної хвилі українських біженців – і показав, що за всіма змінами простежується єдина нитка: прагнення Церкви вкоренитися на німецькій землі.
Блок - по темі (В Мюнхені відкрили ювілейну конференцію до 100-річчя Німецької єпархії РПЦЗ)
Говорячи про виклики майбутнього, єпископ Іов закликав громади подолати «менталітет гостя» – самосприйняття як прибульців у чужій країні: «Разом з іншими православними Церквами, представленими в Німеччині, ми маємо право і повинні розуміти себе також як Церкву на місці, як помісну Церкву. Це – мета, а не претензія».
Серед інших викликів архієрей назвав поступову втрату російської мови серед нащадків емігрантів: «Якщо вони з мовою не втратять і православну віру, німецькомовне Православ'я має стати невід'ємною частиною церковного життя».
Раніше СПЖ писала, що в Мюнхені молитовно відзначили 100-річчя Німецької єпархії РПЦЗ.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93156-jepiskop-rptsz-iov-pravoslavja-v-nimechchini-prahne-stati-pomisnoju-tserkvoju</guid></item><item><title><![CDATA[Митрополит Онуфрій: гріх війни позначається на духовному стані людей]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93157-mitropolit-onufrij-hrikh-vijni-poznachajetsja-na-dukhovnomu-stani-ljudej</link><description><![CDATA[Предстоятель УПЦ назвав триваючий збройний конфлікт трагедією для всього людства.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 14:21:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[15 травня 2026 року Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів про духовні наслідки військових дій, зазначивши, що страждання людей змінюють закони існування всього світу. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Блок - по темі (Влада Києва оголосила день жалоби за жертвами ракетного удару)
Предстоятель підкреслив, що випробування, яке триває понад чотири роки, стало величезною бідою не лише для українського народу, але й для всієї людської цивілізації. За його словами, смерть невинних мешканців і загибель воїнів у боях прямо чи опосередковано зачіпають інші держави.
Блаженніший переконаний, що пережите горе впливає на духовні основи буття, оскільки «гріх війни позначається на духовному стані всіх людей землі».
Предстоятель УПЦ нагадав пастві, що нинішній період є часом великих випробувань для кожної віруючої людини. Однак він підкреслив, що християни не повинні впадати у відчай, оскільки «Господь не посилає випробувань понад наші сили».
«Господь воскреслий перебуває з нами, як Він Сам сказав: "Я з вами у всі дні до скінчення віку"», – процитував архіпастир Євангеліє від Матвія. Митрополит Онуфрій закликав віруючих посилити духовне ділання і «не залишати молитви за мир». Він особливо відзначив необхідність молитовного поминання воїнів і народу, який страждає в районах бойових дій.
Раніше СПЖ писала, що Блаженніший пояснив різницю між вірою і довірою Богу.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93157-mitropolit-onufrij-hrikh-vijni-poznachajetsja-na-dukhovnomu-stani-ljudej</guid></item><item><title><![CDATA[Патріарх Варфоломій відвідав месу на честь річниці обрання папи Лева]]></title><link>https://spzh.eu/ua/news/93155-patriarkh-varfolomij-vidvidav-mesu-na-chest-richnitsi-obrannja-papi-leva</link><description><![CDATA[Вселенський Патріарх назвав шлях до об'єднання з Римом незворотним.]]></description><pubDate>Fri, 15 May 2026 12:39:00 +0300</pubDate><category>Новини</category><content:encoded><![CDATA[Патріарх Варфоломій 9 травня 2026 року взяв участь у католицькій месі в соборі Святого Духа в Стамбулі з нагоди першої річниці обрання папи Лева XIV, повідомляє Orthodoxia News Agency.
Блок - по темі (Грецький священник про візит папи на Фанар: Не потрібно продавати віру)
Патріарх відвідав богослужіння за запрошенням нунція Ватикану в Туреччині архієпископа Марека Сольчинського. Разом з ним на месі були присутні митрополити Еммануїл Халкідонський, Кирило Крінський та Іоаким Прусський.
Під час виступу Варфоломій назвав діалог між Константинополем і Римом «незворотним шляхом», який розпочався ще в 1964 році.
За його словами, історичні віхи, закладені попередниками, сформували «живу свідомість спільного покликання та спільної долі». Патріарх висловив переконання, що Нікейський Символ віри сьогодні служить «живою сполучною ланкою спілкування» між двома конфесіями.
Він також оголосив прагнення до християнської єдності шляхом «трансформації світу». Патріарх підкреслив, що голос нинішнього папи став для багатьох «моральним компасом у роздробленому світі».
На завершення своєї промови Патріарх Варфоломій побажав, щоб «світло Воскресіння» продовжувало направляти служіння римського понтифіка як «знак надії для всього людства».
Раніше СПЖ писала, що Константинопольський Патріархат провів у Стамбулі екуменічну молитву.]]></content:encoded><guid>https://spzh.eu/ua/news/93155-patriarkh-varfolomij-vidvidav-mesu-na-chest-richnitsi-obrannja-papi-leva</guid></item></channel></rss>