Багато людей помиляються, вважаючи, що в пеклі буде так само весело, як на шляху в пекло.

Протоієрей Олександр Авдюгін: Один відлюдник досяг такої святості, що спокійно жив серед звірів, і вони його не чіпали, годував їх дитинчат, і звірі не завдавали йому шкоди. Коли його побачив один з отців монастиря, він сказав: «Якщо ти хочеш досягти ще більшої досконалості – йди до монастиря і спробуй ужитися зі святими братами».

Говорять діти:

- Синку, ти уроки зробив?

- Так!

- А якщо я перевірю?

- А якщо перевіриш, буде плач і скрегіт зубів.

Якби в пості справа була тільки в їжі, то святими були б корови.

– Що нам робити з дітьми в храмі, вони заважають нам молитися?
– Коли ви почнете молитися, вони вам перестануть заважати.

Через п’ять хвилин після смерті ми всі точно знатимемо, як треба було жити...

Чомусь праведне життя тягне почати тоді, коли на грішне вже не залишається ні сил, ні грошей, ні здоров'я.