Богословський зміст ікони «Неопалима Купина»
Розбираємо складну символіку одного з найвідоміших образів Богородиці: старозавітні пророцтва, христологія та догмат про Приснодівство.
Ікона Божої Матері «Неопалима Купина» тісно пов'язана з іконою «Спас у Силах». На обох ми бачимо восьмикутну зірку, яка символізує Восьмий день Творіння. Зірка – це символ Христа, оскільки в Біблії Він названий «зіркою від Якова» (Чис. 24:17). Водночас, згідно з акафістом, Богоматір – «Зірка, що являє Сонце». З цієї причини зірка може бути символом як Христа, так і Богоматері.
Ідея Неопалимої Купини виражається не стільки через зірку, скільки через Саму Богородицю, яка і є та сама Неопалима Купина.
На іконах «Неопалимої Купини» і «Спас у Силах» в червоних кутах задньої зірки зображені тварини – символи євангелістів. Це відповідає Боговидінню пророка Єзекіїля.
Ікона дозволяє чітко побачити своєрідність православного вшанування Богородиці, оскільки вона багаторазово торкається теми христології. На іконах «Купини» Христос зображений не тільки як сидячий на колінах Богородиці отрок Еммануїл, що тримає пророчий сувій, але і як Первосвященник в архієрейських облаченнях і одночасно як Цар. Це ілюстрація трьох родів служіння Христа.
Старозавітні прообрази Богородиці
На більшості ікон «Купини» по кутах представлені чотири сцени. Якщо «читати» їх за годинниковою стрілкою, починаючи справа зверху, вони символізують:
- Видіння Ісаї – відросток від кореня Єссея (Іс. 11:1);
- Сновидіння Якова – сходи у Вефіль (Бут. 28:10–22);
- Видіння Єзекіїля – зачинені ворота (Єз. 44:1–3);
- Видіння Мойсея – Неопалима Купина, палаючий, але не згораючий терновий кущ (Вих. 3).
Усі ці образи – старозавітні прообрази Божої Матері. На багатьох іконах «Купини» перед грудьми Богородиці видно гору, від якої «нерукосічно» (без сприяння рук) відділився камінь (Дан. 2:34). Іноді на горі зображено будівлю, яка символізує храм і житло Бога. Таким чином, сама ікона об'єднує цілий ряд старозавітних мотивів, пов'язаних з Богородицею. Ці ж символи пронизують церковні піснеспіви. Наприклад, в ірмосі 3-го гласа канону утрені понеділка співається:
«На Синайстей горі бачив Тебе в купині Мойсей, неопально вогонь Божества зачавшу в утробі: Даниїл ж Тебе бачив гору несічену, жезл прорісший, Ісая виголошував, від кореня Давидового».
Преподобний Єфрем Сирин у своїй проповіді на свято Преображення Господнього говорить:
«Бог Слово вселився в утробу Самої Діви, і в ній вогонь Його Божества ніяк не попалив члени тіла Приснодіви, але зберіг Її неушкодженою на час дев'яти місяців».
Догмат про Приснодівство в гімнографії
Усі ці мотиви, що зустрічаються в працях святих отців і православній гімнографії, образно виражають одну ідею: Марія, Мати Господа, – Вона Богородиця і Приснодіва, тобто залишалася Дівою до, під час і після народження Христа. Христос народився «не від крові, ні від хотіння плоті, ні від хотіння чоловіка, але від Бога» (Ін. 1:13). Купина є символом того, що «вогонь Божества» не опалив Богородицю: Вона народила як Діва і перебувала Дівою.
До цього ж розуміння належать прообрази «землі ненасіяної» і «зачинених воріт», через які може пройти тільки Господь. Оскільки в Її «лоно» увійшов Господь, це лоно стало «святим» і доступним тільки Богу. Тому твердження про нерушиме дівство Богоматері засноване не на уявленнях про моральну досконалість, а на богословській істині. Христос запозичив Свою плоть і Свою людську природу від Діви Марії, а не просто пройшов через Неї, як через канал, про що вчили єретики. Вона, народивши Бога, стала мостом між небом і землею, виконавши образ сходів Якова (див. Бут. 28), якими сходить з неба не тільки Сам Бог, але й ангели.
Богородицю називають не просто Небом, але й «Ширшою Небес», оскільки Вона вмістила в своєму тілі Безмежного і Неописаного. У Ній здійснюється таємниця: «кінцеве вміщає безкінечне», «Невмістимий в утробу вмістився».
Від христології до богослов'я Богоматері
Межа між гімнами на честь Христа і похвалами Богородиці в православній гімнографії хитка. У богородичних тропарях значно більше оспівується христологія, ніж у поезії, безпосередньо зверненій до Христа. Саме в богородичних текстах йдеться про дві природи у Христі і про чудо Боговтілення. Наприклад, у богородичній стихирі 6-го гласа, що співається на малому вході вечірні в суботу, говориться:
«Хто Тебе не ублажить, Пресвята Діво? Хто ж не оспіває Твого пречистого народження? Безлітно бо від Отця засяявший Син єдинородний, Той же від Тебе чистої пройшов, невимовно втілившись, за природою Бог будучи, і природою ставши людиною заради нас, не в дві особи розділюваний, але в дві природи несливно пізнаваний. Того моли, Чиста, Всеблаженна, помилуватися душам нашим».
На основі тісного зв'язку між Христом і Богородицею похвали Спасителю переносяться на Діву Марію. З «Достойно і праведно є» перед євхаристійною молитвою виник найпрекрасніший хвалебний тропар на честь Богородиці – «Достойно є»:
«Достойно є, і це є істина, славити Тебе Богородицю, завжди Славну і Пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо».
Тут у другій половині піснеспіву також описується образ Неопалимої Купини. Для православної свідомості те, що Богоматір народила Бога, не пошкодившись, і те, що «вогонь Божества» не опалив Її лона, – це одна і та ж істина. Богородиця названа «Чеснішою від Херувимів і незрівнянно славнішою від Серафимів», оскільки, згідно з православним вченням, Херувими і Серафими ближче за всіх ангельських чинів стоять до Бога, а Богородиця стоїть ще ближче, так як «народила Бога Слова» і стала Його сосудом.
Таким чином, ікона «Неопалима Купина» – це богословське перенесення елементів христології на Його Матір, яка удостоїлася честі вмістити Бога у Своєму тілі. Це і є головний богословський зміст ікони.
