Інволюція митрополита Симеона
За словами Шостацького, «де більшість – там і правда, а не там, де меншість».
Колишній митрополит УПЦ Симеон (Шостацький) в ефірі хмельницького ТБ поділився своїми міркуваннями щодо відносин УПЦ і ПЦУ. Його тези настільки незвичайні, що ми вирішили ними поділитися.
1. «Якщо ви такі білі та пухнасті – навіщо чіпляєтеся за свої храми?»
Говорячи про конфлікти під час «переходів» до ПЦУ, Шостацький докоряє віруючим і кліриками УПЦ: мовляв, навіщо ви намагаєтеся відстоювати свої храми? «Якщо ви такі правильні і кажете, що ми неканонічні, безблагодатні, втратили чистоту віри, а ви такі білі та пухнасті, то будь ласка… відступіться і моліться там, де хочете», – каже ексмитрополит.
По суті Шостацький пропонує вірянам УПЦ йти зі свого храму, тому що вони справжні молитовники і стіни для них – не головне. А свою нинішню паству він їм протиставляє. Звичайно, нинішній ієрарх ПЦУ намагається іронізувати, але виходить не дуже переконливо.
2. Шостацький запевняє, що голосувати від імені церковної громади можуть усі, хто живе в населеному пункті, навіть якщо вони ходять до храму раз на рік або не ходять зовсім. Вони, мовляв, можуть завтра «повністю змінитися»: «І тому вони мають таке ж право, як ті, хто ходить кожної неділі». Також він, говорячи про таких людей, згадує про «євангельські приклади», мабуть, натякаючи на благорозумного розбійника.
По-перше, така позиція суперечить Закону про свободу совісті, за яким збори громади мають відповідати її статутові. А в статуті зазначено, що вирішувати долю громади можуть лише ті, хто регулярно бере участь у богослужіннях, таїнствах і підтримує життя парафії.
По-друге, митрополит по суті виступає за те, щоб вигнати справжню громаду, замінивши її відвідувачами, які «можуть змінитися». Давайте подумаємо, а яка взагалі ймовірність такої зміни? Якщо вони так само, як і сьогодні, будуть приходити до храму тільки на Пасху, то хто буде утримувати парафію?
3. Шостацький підкреслює, що на зборах щодо «переходу» справжня громада УПЦ майже завжди виявляється в меншості. І наступна його теза, мабуть, вражає найбільше.
За його словами, «ми знаємо: якщо більшість – то там і правда, а не там, де меншість». І тут питання: хто ці «ми»? Адже Священне Писання говорить зовсім протилежне. Більшість не може бути мірилом правди.
«Не бійся, мале стадо, бо Отець ваш благоволив дати вам Царство» (Лк. 12:32).
«Багато званих, але мало обраних» (Мф. 22:14).
«Широкі ворота і просторий шлях, що ведуть до загибелі, і багато хто йде ними; тому що тісні ворота і вузький шлях, що ведуть до життя, і небагато хто знаходить їх» (Мф. 7:13–14).
Доречно тут згадати і приклад Марка Ефеського, який єдиний з єпископів не підписав унію з Римом на Флорентійському соборі.
З часу, коли митрополит Симеон пішов до ПЦУ, минуло 7 років. Ніби не так багато. Але ми бачимо, що зміни з архієреєм відбулися значні.
«Погана компанія розбещує добрі звичаї», – попереджав апостол Павло. Мабуть, точніше і не скажеш.
