22 листопада – пам'ять преподобної Матрони

Преподобна Матрона народилася в місті Пергії Памфілійській (Мала Азія) в V столітті. Її видали заміж за заможного чоловіка на ім'я Дометіан.

Коли у подружжя народилася донька Феодотія, вони переселилися до Константинополя. Двадцятип'ятирічна Матрона дуже любила ходити в храм Божий. У храмі свята познайомилася з двома благочестивими старицями Євгенією та Сусанною. Преподобна Матрона стала наслідувати Богоугодному життю подвижниць, за що їй доводилося терпіти нападки з боку чоловіка.

Одного разу уві сні їй було видіння, що вона втікає від чоловіка, який наздоганяє її. Свята сховалась у натовпі ченців, які йшли назустріч, і чоловік її не помітив.

Цей сон преподобна Матрона прийняла як Божу вказівку вступити у чоловічий монастир, де чоловік не здогадається її шукати.

Свою доньку вона віддала на виховання стариці Сусанні, а сама обстригла волосся і, переодягнувшись у чоловічий одяг, прийшла до монастиря преподобного Вассіана. Там преподобна Матрона видала себе за євнуха Вавилу і була прийнята в число братії.

Побоюючись, щоб ченці не дізналися, що вона жінка, свята перебувала у постійному мовчанні і трудах. Братія дивувалася великим чеснотам Вавили.

Одного разу свята з іншими ченцями працювала у монастирському винограднику. Новоначальний інок Варнава помітив, що у неї проколоті мочки вух і запитав про це. «Треба, брат, землю обробляти, а не на чужі обличчя дивитися, це не личить ченцеві», – відповіла свята.

Через деякий час ігумену монастиря, преподобному Вассіану, було уві сні одкровення, що євнух Вавило – жінка. Таке ж одкровення було і блаженному Акакію, ігумену сусіднього Авраамієвого монастиря.

Преподобний Вассіан закликав святу Матрону і суворо вимагав відповіді, з якою метою вона проникла у монастир, чи не для спокушання ченців і ганьби обителі.

Преподобна зі сльозами розповіла ігумену все своє минуле життя, про переслідування чоловіка, який зненавидів її подвиги і молитви, про видіння, яке вказало їй йти у чоловічий монастир. Переконавшись у тому, що її наміри були чисті і непорочні, благословивши її, преподобний Вассіан відправив святу Матрону в місто Ємес у жіночий монастир.

У тій обителі свята пробула багато років, вражаючи сестер висотою свого чернечого подвигу. Коли померла ігуменя, за одностайним бажанням інокинь, настоятелькою обителі стала преподобна Матрона.

Слава про її чесноти, про чудесний дар зцілень, який вона здобула від Господа, поширилася далеко за стінами монастиря.

Почув про подвиги преподобної і Дометіан. Коли свята Матрона дізналася, що її чоловік прийшов до монастиря і хоче її бачити, вона таємно пішла в Єрусалим, потім на гору Синай, звідти в Беріт, де оселилася у покинутому язичницькому храмі.

Місцеві жителі дізналися про її затвір і стали приходити до неї. Багатьох свята подвижниця відвернула від язичницької злочестивості і навернула до Христа. Біля житла преподобної стали оселятися жінки та дівиці, і незабаром виник новий монастир.

Виконуючи волю Божу, відкриту їй у видінні, свята покинула Беріт і відправилася до Константинополя, де дізналася, що чоловік її помер. З благословення свого духовного отця, преподобного Вассіана, подвижниця заснувала в Константинополі жіночий монастир, куди переїхали і сестри із заснованої нею Беритської обителі.

Константинопольський монастир преподобної Матрони був відомий строгістю чернечого статуту, доброчесним життям сестер.

У глибокій старості свята Матрона удостоїлася бачення пресвітлого раю і дарованого їй там місця за 75-річний чернечий подвиг. У віці ста років преподобна Матрона, благословивши сестер, тихо відійшла до Господа.