27 листопада – пам'ять святителя Григорія Палами, архієпископа Солунського

Святитель Григорій Палама, архієпископ Солунський, народився в 1296 році в Малій Азії. Під час турецької навали родина втекла до Константинополя і знайшла притулок при дворі Андроніка II Палеолога.

Батько святого Григорія став великим сановником при імператорі, але незабаром помер, і сам Андронік взяв участь у вихованні та освіті осиротілого хлопчика. Імператор хотів, щоб юнак присвятив себе державній діяльності.

Але Григорій, ледь досягнувши 20 років, пішов на Святу Гору Афон у 1316 році і вступив послушником у монастир Ватопед, де під керівництвом старця, преподобного Никодима Ватопедського, прийняв постриг і почав шлях подвижництва. Через рік йому з'явився у видінні святий євангеліст Іоанн Богослов та обіцяв своє духовне заступництво.

Прагнучи до більш високого рівня духовної досконалості, він оселився в невеликій відлюдницькій обителі Глоссії. Настоятель цієї обителі став вчити юнака зосередженої духовної молитви – розумного ділання, яке поступово розроблялося і засвоювалося ченцями. За час перебування в Глоссії майбутній святитель повністю перейнявся духом ісихазму і прийняв його для себе як основу життя. У 1326 році, через загрозу нападу турків, він разом із братією перебрався в Солунь (Фессалоніки), де тоді ж був висвячений у сан священика.

В 1331 році святитель пішов на Афон і усамітнився в скиті святого Сави, поблизу Лаври преподобного Афанасія. У 1333 році він був призначений ігуменом Єсфигменського монастиря в північній частині Святої Гори..

У 1336 році святитель повернувся до скиту святого Сави, де зайнявся богословськими працями, яких не залишав вже до кінця життя.

Близько 1330 року з Калабрії на Афон приїхав вчений монах Варлаам. Автор трактатів з логіки та астрономії, умілий і дотепний оратор, на підставі догмату про незбагненність істоти Божої, оголосив розумне ділання єретичною помилкою. Варлаам вступав у суперечки з ченцями і намагався довести тварність Фаворського світла; при цьому він не соромився піднімати на сміх розповіді ченців про молитовні прийоми і про духовні осяяння.

Святитель Григорій, на прохання афонських ченців, звернувся спочатку з усними умовляннями. Але, бачачи безуспішність подібних спроб, він письмово виклав свої богословські аргументи. Так з'явилися «Тріади на захист святих ісихастів» (1338).

До 1340 року афонські подвижники за участю святителя склали спільну відповідь на нападки Варлаама – так званий «Святогірський томос».

На Константинопольському Соборі 1341 року в храмі Святої Софії відбулася суперечка святителя Григорія Палами з Варлаамом, що зосередився на природі Фаворського світла. 27 травня 1341 року Собор прийняв положення святителя Григорія Палами про те, що Бог, недоступний у Своїй Сутності, виявляє Себе в енергіях, які звернені до світу і доступні сприйняттю, як Фаворське світло, але є не чуттєвими і не створеними. Вчення Варлаама було засуджене як єресь, а сам він, відданий анафемі, віддалився в Калабрію.

У 1347 році святитель Григорій Палама був звільнений і зведений у сан архієпископа Солунського. В 1351 році Влахернський Собор урочисто засвідчив православність його вчення. Але солуняни прийняли святителя Григорія не відразу, він змушений був жити в різних місцях.

Під час однієї з його поїздок до Константинополя візантійська галера потрапила до рук турків. Святителя Григорія протягом року продавали в різних містах як бранця, але і тоді він невтомно продовжував проповідь християнської віри. Лише за три роки до смерті він повернувся у Солунь.

Напередодні його спочинку йому з'явився у видінні святитель Іоанн Златоуст. Зі словами «До неба! До неба!» святитель Григорій Палама мирно преставився до Бога 14 листопада 1359 року.

У 1368 році він був канонізований на Константинопольському Соборі при Патріархові Філофеї, який написав житіє і службу святителю.