27 жовтня – пам'ять преподобного Миколи Святоші

Преподобний Микола Святоша (Святослав), князь Чернігівський, Печерський чудотворець, у Ближніх печерах, був правнуком великого князя Ярослава Мудрого та сином князя Давида Святославича Чернігівського, у деяких джерелах батько преподобного іменується святим.

Святоша був Луцьким князем, мав дружину та дітей (дочка його була згодом одружена з Новгородським святим благовірним князем Всеволодом-Гавриїлом). 17 лютого 1106 року святий князь, залишивши родину, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі.

Тут Микола Святоша з великим смиренням проходив послух: три роки працював у поварні, для якої рубав дрова та носив воду, наступні три роки був сторожем при монастирській брамі. Біля своєї келії святий розвів сад.

На свої кошти він побудував у монастирі храм Святої Трійці та лікарняну церкву в ім'я святителя Миколая, свого небесного покровителя. Преподобний Микола був першим з руських князів, які прийняли чернецтво. Він терпляче переносив докори своїх братів за рішення вести життя безмовного послушника.

Лікар преподобного, Петро, доводив князю-подвижнику, що подвиг такого послуху зашкодить його здоров'ю. Але раптово лікар сам захворів і зцілився лише за молитвами преподобного Миколи. Тоді Петро постригся в ченці.

Пройшовши різні послухи, преподобний Микола наклав на себе обітницю безмовності. Коли святий отримував гроші, то використовував їх на оздоблення храму, на купівлю книг (бо любив читання) або роздавав убогим.

Святий Микола був старанним миротворцем. У 1142 році він примирив чернігівських князів з великим князем Всеволодом. Незабаром після смерті святого тяжко захворів його рідний брат князь Ізяслав. Ігумен обителі послав хворому волосяницю преподобного. Ізяслав надягнув її та зцілився.