«Відкриті серця»: Рівненська єпархія допоможе дітям-інвалідам завести друзів

У Рівненській єпархії УПЦ стартував соціальний проект «Відкриті серця», який дозволить дітям-інвалідам налагодити спілкування зі своїми однолітками. Проект подорожуватиме по районних центрах Рівненської області упродовж 2018 року, для того, щоб навіть у найвіддаленіших населених пунктах діти-інваліди почули про те, що у них є шанс реалізувати себе, повідомляє кореспондент СПЖ.

Першими учасниками дружнього спілкування в рамках проекту стали двадцять дітей-інвалідів, які зібрались в церкві святої Тетяни у Здолбунові.

«Кинути звичну для себе атмосферу дому для цих дітей – вже щось нове, – розповідає керівник Соціального відділу при Рівненській єпархії УПЦ протоієрей Василь Начев, – адже більшість батьків, самі того не підозрюючи, роблять величезну помилку, закриваючи своїх особливих дітей у чотирьох стінах, вважаючи це за благо. За допомогою проекту «Відкриті серця» ми хочемо познайомити учасників між собою, залучити до діалогу і, найголовніше, на реальних життєвих історіях показати, що життя прекрасне, а Господь не залишає своїх вірних в біді».

В рамках зустрічі, після молебню, відбулось знайомство учасників та пройшов невеликий концерт, після чого діти розповіли про себе.

Свою історію розповів Андрій Міськов, майстер спорту з легкої атлетики. Він народився без руки і ноги, в дитинстві відчував себе неповноцінним і часто впадав у депресію. «Я почав займатися спортом, було важко, що тут казати, але бажання вирватися з рутини допомогло подолати труднощі. Після виснажливих тренувань я почував себе здоровим і повноцінним. У мене з'явилося багато друзів, знайомих, згодом я досяг успіхів і став неодноразовим чемпіоном, замовив протези, і тепер, дивлячись на мене, мало хто каже, що я інвалід».

Свою історію життя у фотографіях продемонструвала Яна Унінченко, молода дівчина, яка кілька років тому переїхала зі сходу України. «Я інвалід дитинства, батьки мене любили, але закривали від світу, обмежували в спілкуванні і не хотіли відпускати на навчання навіть до сусідньої області. Власне, розкритися і повірити в себе мені допомогли викладачі Луганського педагогічного університету імені Шевченка. У Здолбунові в мене є власна художня студія, до якої ходять на навчання і діти, і дорослі. Я вважаю себе повноцінним членом суспільства, люблю подорожувати, радісно відгукуюся на всі запрошення про співпрацю», – розповіла вона.

Дружня зустріч тривала протягом п'яти годин, діти грали в ігри, дивилися виступи клоунів та брали участь в уроках арт-терапії.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.