В ООН звинуватили Україну в утисках духовенства, громад і журналістів УПЦ
Сім експертів направили лист владі з вимогою припинити переслідування духовенства та вірян. Українська влада зобов'язана відповісти на звернення протягом 60 днів.
Сім спеціальних доповідачів ООН з прав людини направили офіційний лист українському уряду з обвинуваченнями у систематичних порушеннях релігійних свобод щодо Української Православної Церкви.
У 15-сторінковому документі, датованому 14 травня 2025 року, незалежні експерти ООН висловлюють «серйозні занепокоєння» щодо можливаго переслідування духовенства, вірян УПЦ, а також журналістів і правозахисників, які їх захищають.
Основні обвинувачення
Доповідачі стверджують, що українська влада проводить «систематичну кампанію зі знищення» УПЦ, яка включає:
Примусові закриття парафій. На думку доповідачів, закон від 20 серпня 2024 року «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» імовірно створив правову основу для розпуску тисяч парафій УПЦ через їхні канонічні зв'язки з РПЦ. За даними ООН, законодавство класифікує канонічні або історичні зв'язки з РПЦ як загрозу національній безпеці. Парафіям фактично пропонується або відмежуватися від УПЦ, або зіткнутися з розпуском і кримінальною відповідальністю за продовження релігійної діяльності.
Арешти духовенства. У документі наводяться конкретні випадки затримання вищих ієрархів УПЦ:
- Митрополит Феодосій Черкаський – обвинувачення у «виправданні агресії» і «порушенні рівності громадян» (статті 436-2 і 161 КК). З листопада 2022 року стикається з численними кримінальними процесами. 17 жовтня 2024 року під час захоплення Михайлівського собору отримав серйозну травму голови від невідомих нападників.
- Митрополит Павел, настоятель Києво-Печерської лаври – обвинувачення в «розпалюванні релігійної ненависті» і «виправданні агресії» (статті 161 і 436-2 КК). Перебуває під домашнім арештом з квітня 2023 року, що перешкоджає виконанню монаших обов'язків. Короткочасно утримувався у в'язниці через високу заставу.
- Митрополит Арсеній Святогірський – обвинувачення в «розголошенні військових позицій» (стаття 114-2 КК). Арештований у квітні 2024 року після рейду 200 співробітників СБУ за проповідь про молитву за паломників на блокпостах. Утримується в СІЗО з квітня 2024 року, неодноразово отримував відмови у звільненні під заставу незважаючи на проблеми зі здоров'ям.
- Митрополит Лонгін Банченський – обвинувачення в «розпалюванні релігійної ненависті» (стаття 161 КК) за твердження про канонічну законність УПЦ і критику визнання ПЦУ. Відомий гуманітарною роботою і усиновленням понад 500 сиріт.
- Священик Євген Кошельник – обвинувачення у «виправданні агресії» (стаття 436-2 КК). У грудні 2024 року засуджений до 5 років тюремного ув'язнення. Суд інтерпретував використання церковнослов'янської мови і канонічних посилань на Московський патріархат як «прославлення агресії».
Захоплення храмів. Експерти ООН документують примусові захоплення релігійних об'єктів:
Михайлівський собор у Черкасах – 17 жовтня 2024 року близько 100 озброєних осіб силою захопили собор. Духовенство і парафіяни, які намагалися чинити опір, зазнали застосування сльозогінного газу. Правоохоронці не втрутилися, деякі захисники храму обвинувачені в хуліганстві.
Єлецький монастир у Чернігові – місцева влада ініціювала судові процедури для передачі монастиря державою схваленій або пов'язаній з ПЦУ організації. УПЦ позбавлена можливості справедливого судового захисту.
Переслідування захисників. Документ описує створення атмосфери страху для журналістів і правозахисників:
Дмитро Скворцов – журналіста утримували під вартою 23 місяці за обвинуваченням у «зраді» за статті про переслідування УПЦ. Хоча в жовтні 2024 року отримав заставу, судові процедури тривають із загрозою 15-річного вироку.
Світлана Новицька – правозахисницю заарештовано в лютому 2024 року за обвинуваченнями в «державній зраді», «розпалюванні релігійної ненависті» і «виправданні агресії» за захист духовенства УПЦ і виступи на міжнародних конференціях ОБСЄ. Утримують без застави у Львівському СІЗО.
Правові аспекти та міжнародні зобов'язання
Спеціальні доповідачі вказують, що описані дії можуть порушувати зобов'язання України за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, ратифікованим країною в 1973 році. Особливо підкреслюється, що свобода релігії залишається «невід'ємним правом навіть під час воєнного стану».
Експерти критикують використання невизначених понять на кшталт «ідеології русского мира» для кримінального переслідування за богословські погляди та літургійні практики. На їхню думку, влада застосовує кримінальне право не за «явні заклики до насильства», а за «посилання в проповідях на традиційну літургійну мову, заклики до канонічної єдності або вираження незгоди з підтримуваними державою православними юрисдикціями».
Доповідачі зазначають, що хоча поточний збройний конфлікт може виправдати надзвичайні заходи, «право на свободу релігії залишається непідлягаючим відступу за будь-яких обставин». Комітет ООН з прав людини раніше вказував, що обмеження свободи релігії з міркувань національної безпеки недопустимі навіть у воєнний час.
У додатку до листа експерти посилаються на рішення Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Митрополича церква Бессарабії проти Молдови» (2001), де наголошується, що держави не можуть змушувати релігійні громади змінювати духовну належність із політичних міркувань.
Системний характер порушень
Особливе занепокоєння у доповідачів викликає «всеосяжний характер» практик проти УПЦ, що дозволяє говорити про «систематичну кампанію зі знищення або примусового перенаправлення релігійного життя» громад Церкви.
За даними ООН, у всіх випадках переслідувань духовенство УПЦ «піддавалося тривалим попереднім ув’язненням або обмежувальним заходам домашнього арешту», їм часто відмовляли у звільненні під заставу. Суди, як стверджується, спиралися на лінгвістичну «експертизу», що вказувала на «проросійські симпатії», замість конкретних доказів злочинного наміру.
Експерти зазначають, що «характер звинувачень і мінімальна фактологічна база поза межами богословських дискусій, проповідей чи літургійних практик» свідчить про те, що кримінальне право використовується для обмеження впливу УПЦ.
Вимоги ООН до української влади
У листі міститься вісім конкретних питань до уряду України, що потребують детальної відповіді:
Щодо релігійних переслідувань: Влада має надати додаткову інформацію про примусовий розпуск, виселення та переслідування громад УПЦ, а також пояснити, як ці обмеження відповідають принципам законності, необхідності та пропорційності.
Щодо кримінальних справ: Потрібно роз’яснити правову та доказову основу для переслідування духовенства за звинуваченнями в «підбурюванні», «виправданні агресії» чи за використання поняття «Русский мир», особливо коли йдеться про мирну релігійну діяльність.
Щодо справедливого суду: Доповідачі вимагають уточнити гарантії забезпечення прав на справедливий суд відповідно до міжнародних стандартів, включаючи незалежність суддів, доступ до правової допомоги та презумпцію невинуватості.
Щодо церковного майна: Необхідно деталізувати процедури повернення захопленого майна, виплати компенсацій і судового оскарження примусових передач релігійних об’єктів.
Щодо захисту правозахисників: Влада має повідомити про заходи захисту журналістів, адвокатів і активістів, які документують порушення щодо УПЦ, від переслідувань і незаконних арештів.
Щодо позбавлення громадянства: У випадках депортації ієрархів УПЦ слід вказати правові підстави, дотримані процедури та можливості оскарження таких рішень.
Щодо воєнного стану: Доповідачі наполягають на роз’ясненні заходів із недопущення надмірного обмеження свободи релігії під приводом надзвичайного чи воєнного стану.
Міжнародна реакція та процедури
Звернення експертів ООН стало результатом систематизації інформації, що надійшла з різних джерел – правозахисних організацій, свідків подій і постраждалих сторін. Спеціальні доповідачі підкреслюють, що «не бажають наперед судити про точність звинувачень», але вважають за необхідне офіційно запросити пояснення в української влади.
Лист направлено в рамках процедури «термінових закликів» ООН – механізму, що дозволяє експертам оперативно реагувати на повідомлення про серйозні порушення прав людини. Цей інструмент не передбачає попереднього судового рішення, але вимагає від держав надання пояснень щодо фактів імовірних порушень.
Документ підписали сім незалежних експертів ООН: Георгіос Катругалос (демократичний міжнародний порядок), Ірен Хан (свобода вираження думок), Хіна Ромеро (мирні зібрання), Маргарет Саттертуейт (незалежність суддів), Ніколя Левра (права меншин), Назіла Ганеа (свобода релігії) та Бен Саул (боротьба з тероризмом).
Українська влада зобов’язана відповісти на звернення протягом 60 днів.
Листування буде опубліковане на офіційному сайті ООН та представлене в щорічній доповіді Ради з прав людини. У разі відсутності відповіді або незадовільних пояснень питання може бути винесене на розгляд міжнародних правозахисних органів.
Експерти ООН закликали українську владу «вжити всіх необхідних тимчасових заходів для припинення ймовірних порушень і запобігання їх повторенню», а також «забезпечити підзвітність будь-яких осіб, відповідальних за ймовірні порушення».
Раніше СПЖ писала, що, згідно з доповіддю ООН, Україна не довела законність заборони УПЦ.
