Архонти пояснили, чому Патріарху Варфоломію не слід переїжджати з Туреччини
Питання про перенесення резиденції поки що залишається відкритим.
Константинопольський Патріархат знову опинився в центрі дискусії про можливе перенесення своєї резиденції зі Стамбула. Про це повідомляє сайт архонтів Константинополя Public Orthodoxy.
14 травня 2026 року доктор Гаррі Димопулос, архонт Вселенського Патріархату (почесне звання мирян, пов'язаних з Константинопольським Патріархатом), опублікував на порталі розгорнуту статтю, в якій наводить взаємопов'язані аргументи на користь збереження патріаршої резиденції в мусульманській Туреччині. Перший – канонічна ідентичність: влада патріарха невіддільна від Константинополя, оскільки закріплена постановами давніх Соборів, а переїзд підірве її легітимність і відкриє шлях для оспорювання першості. Другий – історична безперервність: протягом 1700 років Церква залишається в Константинополі, пов'язуючи православний світ з місцями всіх семи Вселенських Соборів.
Димопулос також називає геополітичний аргумент: розташування Стамбула між Сходом і Заходом забезпечує Патріархатові унікальну площадку для християнсько-мусульманського діалогу. На його думку, переїзд до Афін, Женеви чи Нью-Йорка прив'яже Патріархат до конкретної національної або західної ідентичності. Відхід зі Стамбула, наполягає автор, також дестабілізує загальноправославну єдність. Крім того, Димопулос вказує на пастирську відповідальність перед нечисленною місцевою громадою та нащадками грецької діаспори. Останній аргумент – богословський: уразливість зміцнює духовний авторитет, а слова Патріарха Варфоломія про те, що він почувається «розіп'ятим» у Туреччині, відображають реальність викупного служіння.
Як повідомляла СПЖ, архонт Константинопольського Патріархату пропонував скликати Собор предстоятелів. Дискусія про перенесення резиденції Вселенського Патріархату ведеться протягом десятиліть і періодично загострюється на тлі обмежень, що вводяться Туреччиною: зокрема, Халкінська духовна семінарія закрита з 1971 року, а чисельність православних у Стамбулі скоротилася з понад 100 000 осіб у середині XX століття до кількох тисяч сьогодні.
