Про дивовижні чудеса в ПЦУ: як ФСБшники перетворюються на патріотів
В ПЦУ володіють чудесним даром. «Агент Кремля» з УПЦ після переходу миттєво перетворюється на «патріота». Серафим Саровський стає українцем, а російська мова і паспорт РФ – цілком терпимими.
Ми всі звикли, що представники ПЦУ аргументують свої безчинні дії по відношенню до Церкви Христової «очищенням» України та українського релігійного поля від усього російського та імперського. Адже, на думку прихильників ПЦУ, Москва та російське православ'я тільки тим і займалися, що пригнічували Україну та її народ і пропагували на нашій території Московське самодержавство. Тобто все нібито працювало саме на ці цілі. І канонізовані Церквою святі, і весь устрій богослужіння, включаючи мову, і різні церковні традиції, архітектура та іконопис, релігійна література і так далі. Загалом все, що пов'язано з Московією або має до неї якесь відношення – все це шкідливо і має бути відкинуто і забуто. І якщо це станеться, ось тоді Україна зможе зітхнути вільно на повні груди і почати нове щасливе життя без імперської тиранії та гноблення.
Але ось ми дивимося на слова і дії ПЦУ і щось не сходиться. Ми чуємо заяви, які зовсім не відповідають заявленій меті знищити все московське. Це «московське» ми бачимо вже в ПЦУ, але там воно дивним чином раптом стає українським, а значить, корисним, патріотичним і правильним. Наведемо просто кілька прикладів, а потім продовжимо роздуми.
Як московські святі стають українськими
У січні 2023 р. глава ПЦУ Сергій (Епіфаній) Думенко заявив, що українці повинні відмовитися від свого небесного покровителя, якщо він має відношення до Руської Церкви, оскільки це «духовна окупація», якої треба позбавлятися. На питання журналістки, як бути, якщо вона хрещена на честь Ксенії Петербурзької, Думенко відповів, що тепер потрібно молитися якійсь іншій Ксенії: «Ми можемо говорити про зміну того чи іншого святого. Якщо ми візьмемо Ксенію, є інші Ксенії, на честь яких можна змінити дату святкування».
Тобто російська Ксенія – це не патріотично, а ось будь-яка інша – цілком comme il faut. Тільки треба взяти «благословення у священника». Небажаними для ПЦУ стали не тільки Ксенія Петербурзька, Сергій Радонезький, але й багато інших «неправильних» святих. А Олександра Невського в ПЦУ взагалі виключили з числа святих. «Вилучити із Церковного календаря Православної Церкви України день пам'яті блгв. кн. Олександра Новгородського (Невського), в схимі Олексія, 23 листопада», – сказано в тексті синоду цієї структури.
«Священник» ПЦУ Роман Грищук, маючи, до речі, нагороди від Сергія Думенка, взагалі висловився про святих, як про «психованих росіянок». «Дуже просто розпізнати храми, окуповані Москвою. Там завжди є ікони російської трійці. Це Ксенія Петербурзька, Матрона Московська та російський імператор Микола другий, щоб люди не забували, під чиїм імперським кулаком вони живуть», – заявив цей «священнослужитель».
Звільнений зі скандалом колишній директор заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко висловився проти преподобного Серафима Саровського, оскільки, на його думку, він «офіційний покровитель ядерної зброї РФ».
Але ось коли кон'юнктура трохи змінюється, то змінюються і заяви співробітників ПЦУ. Варто було настоятелю одного буковинського храму на честь Серафима Саровського перейти в ПЦУ, і той же самий Грищук вже називає цього святого «українським». «Ми з великою радістю і трепетом сьогодні разом з вами помолилися в цьому прекрасному, чудесному храмі. Помолилися нашому українському святому, в тому числі, Серафиму Саровському, який перебував на послуху в Києво-Печерській лаврі, який зростав і приніс світло туди, де його не було», – заявив Грищук 20.05.2025 р., вітаючи в своїй структурі бідного настоятеля, який перейшов у ПЦУ, щоб уникнути побоїв і кровопролиття.
Що сталося? Чому раптом «покровитель ядерної зброї РФ» став раптом українським святим? Відповідь проста: тому що настоятель перевів храм у ПЦУ.
Як церковнослов'янська мова з «московської» стає українською
Як відомо, церковнослов'янська мова – це як кістка в горлі противників Церкви. Її називають «російською», вважають ознакою «духовної окупації», її всіляко намагаються дискредитувати. Наприклад, 9 квітня 2023 р. Сергій Думенко заявив: «Ми не за те, аби виселяли монахів з Києво-Печерської лаври. Ми за те, щоб дух "руського мира" тут не панував. Щоб Лавра була українською, щоб в ній завжди линула молитва українською мовою за нашу Україну».
А 1 червня 2023 р. уже з приводу Почаївської лаври він заявив: «У Почаївській лаврі незабаром зазвучить молитва українською мовою <...> Це питання часу. Ми поки що в стадії відповідних юридичних документів <...> будемо претендувати на те, щоб бути присутніми в цій всеукраїнській святині». Вторять йому і його підопічні. Наприклад, «священник» із Переяслава Іван Бобітко: «Бо ж у наших старовинних храмах нарешті має залунати українська мова, як це і повинно бути в незалежній Україні».
Той самий одіозний Роман Грищук під час невдалої спроби перевести храм Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ в буковинському селі Старий Вовчинець дорікав настоятелю в тому, що той «за двадцять років служіння ніколи не читав молитву "Отче наш" українською мовою». «Служить тільки на московському ізводі слов'янської мови», – обурювався Грищук.
Але виступаючи в уже згадуваному храмі Серафима Саровського, настоятель якого напередодні перейшов до ПЦУ, Грищук уже говорить зовсім інше, що церковнослов'янська мова це «теж наше, ми не повинні віддавати цього москалям».
Тобто варто було перейти до ПЦУ, як «московська» церковнослов'янська мова богослужіння чудесним чином стає «нашим українським надбанням».
Ба більше, у кафедральному соборі ПЦУ у звільненому Херсоні «єпископ» ПЦУ Даміан Замораєв проводить значну частину служби навіть не церковнослов'янською, а російською. Але ніхто його не таврує зрадником, агентом ФСБ і духовним окупантом Херсонщини. Чому так? А просто він належить ПЦУ, а в рамках цієї організації і російська мова стає україно-патріотичною.
Як антимінс Патріарха Кирила стає в ПЦУ «українським»
Свого часу в публікаціях близьких до ПЦУ ресурсів масово з'являлися публікації з фотографіями антимінсів у храмах УПЦ, освячених з благословення Патріарха Кирила. І хоча після початку повномасштабної війни така практика припинилася, антимінси залишилися, і про-ПЦУшні ресурси радо публікували такі фото з очевидною метою – дискредитувати УПЦ, показати її єдність із Москвою.
Але ось, у СПЖ виявили, що найпопулярніший у ПЦУ «священник»-блогер Олексій Філюк служить саме на такому антимінсі, освяченому з благословення Патріарха РПЦ. Ані в ПЦУ, ані в близьких цій структурі виданнях на скандал ніяк не відреагували. А оскільки мовчання – знак згоди, можна зробити однозначний висновок: служіння в ПЦУ на антимінсах «кривавого патріарха» – цілком допустима практика.
Чудодійне переродження
6 листопада 2023 р. Сергій Думенко в інтерв'ю «Радіо Свобода» розповів, що «росіяни в Україні маскуються, щоб приваблювати українських вірян у свої церкви». Вірян УПЦ приблизно 6 млн. Чи не багато «росіян» в Україні нарахував Сергій Петрович?
Ще цитата з інтерв'ю: «Тому що вивіска на храмі вказує, що це «Українська православна церква», і тому це й небезпечно. Тому що інколи ворог маскується. І зараз ми бачимо в багатьох різних сферах ворог намагається замаскуватися під українське, а натомість робить свою справу щодо підтримки окупанта». Тобто той, хто повісив на храмі вивіску «УПЦ», той є замаскованим ворогом.
23 травня 2025 р. Сергій (Епіфаній) Думенко в публікації, присвяченій запуску своєї структури в Успенський собор Канева, що належав раніше УПЦ, поскаржився, що представники РФ виносять із храмів ПЦУ богослужбові предмети. Він заявив, що Росія «навіть фізично, як бачимо, вона виносить з наших українських храмів престоли, ікони та інші святині, сподіваючись хоча б таким чином нашкодити розвитку справжньої Помісної Церкви».
Слухаючи Сергія Петровича, можна подумати, що диверсійні групи росіян закидаються в регіони Західної чи Центральної України, щоб фізично винести з храмів богослужбове начиння.
Як відомо, у деяких випадках віряни УПЦ під час загрози захоплення храму справді виносять із деякі ікони, облачення та інші богослужбові предмети, які вони придбали за власний кошт і приносили до храму. Таким чином вони намагаються врятувати хоч щось від церковних рейдерів. Причому, всі ці речі належать їм по праву. Але Сергій Петрович називає їх через це росіянами, ворогами тощо.
Однак варто десь активістам ПЦУ залякуванням або вмовляннями змусити священника з парафіянами добровільно перейти в ПЦУ, як ті ж самі люди (вороги, росіяни і колаборанти) вмить перетворюються на українських патріотів. Їх вихваляють, всіляко звеличують, нагороджують і так далі. Як таке можливо? Якщо людина справді була ворогом України та ідейним прихильником «русского міра», невже одне формальне приєднання до ПЦУ зробить її іншою? Чи не буде вона здійснювати свою підривну діяльність уже всередині «національної» ПЦУ?
До речі, Сергій Думенко говорив якось і про це. В одному з інтерв'ю в травні 2023 р. він заявив, що ПЦУ не прийматиме колаборантів до своїх лав: "Немає сенсу говорити про ймовірне об'єднання з тими, хто цьому відверто противиться, бо має абсолютно відмінні цінності та пріоритети. <...> Нам не потрібні у своїх лавах колаборанти, які ненавидять усе українське".
Але хто-небудь чув про те, що священнику УПЦ відмовили в прийомі до ПЦУ? Хто-небудь перевіряв тих, хто приєднується до ПЦУ, які в них «цінності та пріоритети»? Ні! Варто виявити бажання приєднатися до ПЦУ, як ти вже з колаборанта вмить перетворюєшся на добропорядного українського патріота.
А як же російські паспорти?
Ба більше, ти навіть можеш мати справжнісінький російський паспорт і бути громадянином країни агресора. У ПЦУ є як мінімум 2 «ієрархи» з російським громадянством: Климент Кущ і Адріан Старина.
Климент Кущ не тільки визнає наявність російського паспорта, а й виправдовує це побоюваннями втратити своє майно. І ось цей громадянин країни-агресора не тільки не переслідується правоохоронними органами України, а ще й є лейтенантом капеланської служби, і його у грудні 2024 р. (тобто під час війни) було нагороджено орденом Данила Галицького.
Адріан Старина на початку 1990-х років поконфліктував із керівництвом РПЦ, після чого змінив кілька церковних юрисдикцій, був учасником багатьох скандалів, а в 1992 р. взагалі був депутатом Московської облради. Зрештою приєднався до Філарета Денисенка в УПЦ КП, де також скандалив і конфліктував. У 1996 р. у Богоявленському соборі підмосковного Ногінська він здійснив «коронацію на царський престол Російської імперії самодержця Великої, Малої і Білої Русі Імператора Миколи III».
У свій час він навіть хотів перейти в УАПЦ, але там йому відмовили. Це ж яку репутацію треба мати, щоб УАПЦ, яку Філарет Денисенко називав «каналізацією, до якої течуть усі нечистоти» відмовилася приймати його до своїх лав? Десь є інформація про те, що Адріан Старина не є громадянином РФ? Що його було позбавлено російського громадянства? Якщо ні, то чому його не називають «колаборантом у рясі» і «агентом фсб»? Це, не кажучи вже про його морально-етичне обличчя, про що інформації в інтернеті – хоч греблю гати. Чи перебування у складі ПЦУ очищає від усіх гріхів?
Йдемо далі. Якщо кліриків УПЦ ображають «ФСБшниками» абсолютно безпідставно, то «архієпископа» ПЦУ Тихона Петранюка звинувачують у співпраці зі спецслужбами «ЛНР», пред'являючи документи.
Про це написали на сайті «Фонду пам'яті блаженнішого митрополита Мефодія», який належить послідовникам колишнього глави УАПЦ Мефодія Кудрякова. «Без страху, але з огидою до зрадника» ресурс опублікував скан-копію розписки Петранюка, в якій він дає добровільну згоду на співпрацю з представниками спецслужб ЛНР.
«Я, Петранюк Тарас Іванович, даю згоду добровільно надавати допомогу органам МВС ЛНР у їхній роботі із захисту безпеки нашої Батьківщини. Факти і методи роботи органів МВС, що цікавлять органи МВС, які стали мені відомі в процесі співпраці, зобов'язуюся ніколи, нікому не розголошувати. Письмову інформацію, яку надаватиму, буду підписувати Ферзь», – цитують Петранюка в опублікованому документі.
Але ми не бачимо ні кримінальної справи, ні заяв керівництва ПЦУ, де б Петранюк називався колаборантом і агентом Кремля. Мабуть, як і у всіх інших випадках, приналежність структурі Думенка чарівним чином перетворює все «московське» на «українське».
Висновок
Виходить, що всупереч усім ура-патріотичним заявам, у ПЦУ готові заплющити очі буквально на все: і на російських святих, і на церковнослов'янську та навіть російську мову, і на російське громадянство, і ще на багато чого. Аби людина приєдналася до ПЦУ. Ця організація – якийсь чарівний простір, який дивовижним чином перетворює все погане на хороше, причому моментально. Варто «руському міру»/колаборанту/ворогу/агенту ФСБ потрапити в структуру Сергія Думенка, і він одразу перестає бути всім перерахованим і стає зразковим українським патріотом, до якого немає претензій ні в керівництва ПЦУ, ні в правоохоронних органів, ні в радикалів.
Це означає, що справжні цілі представників ПЦУ – це зовсім не звільнення від «духовної окупації», і не боротьба з «руським міром», а банальне збільшення власної структури. І не важливо, якого кольору кішка...
