Де лукавить Єленський у справі заборони УПЦ і головне – навіщо?
В інтерв'ю YouTube-каналу «Віче» Єленський розповів про те, як і чому Україна збирається заборонити УПЦ. Розповів красиво, але лукаво. У чому саме?
12 вересня 2025 р. на YouTube-каналі «Віче» (колишній канал ТРК «Глас») вийшло інтерв'ю з головою ДЕСС Віктором Єленським. У ньому він намагався виставити УПЦ впертими мракобісами, які чіпляються за якісь незначні (з точки зору В. Єленського) моменти, хоча могли б дуже легко і просто відвести від себе всі підозри і припинити всі переслідування з боку держави. Говорив голова ДЕСС досить переконливо, приблизно так само, як йому за радянської влади вдавалося викривати сіонізм та юдейський клерикалізм. У цьому Єленському дуже допомагали комплементарні питання ведучої – ексголовреда промосковського «Гласа» Ілони Соколовської.
Почалася бесіда з дуже актуального питання – подання ДЕСС судового позову проти Київської митрополії УПЦ, що має привести до визнання афіліації з РПЦ і заборони її діяльності. Це – передостанній крок, за яким має слідувати заборона Київської митрополії УПЦ. Схема заборони УПЦ прописана в законі України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» від 20 серпня 2024 р. Спочатку ДЕСС проводить експертизу Статуту УПЦ та інших документів на предмет її афілійованості з РПЦ. Якщо експертиза дає «позитивний» результат, ДЕСС направляє УПЦ припис усунути «порушення». Якщо УПЦ цього не робить, то ДЕСС подає в суд, і суд своїм рішенням забороняє діяльність УПЦ, конфіскуючи все її майно на користь держави або інших осіб (наприклад ПЦУ).
Принципова установка В. Єленського
Розгляд судового позову ДЕСС почався з аналізу п'яти приписів, які ДЕСС висунуло до УПЦ. Але перш ніж перейти до аналізу цього питання, слід згадати заяву В. Єленського трирічної давності. Тоді він ще не був головою ДЕСС і не сковував себе подобою дипломатії: «Московська патріархія не може мати жодного місця на українській землі ні під яким соусом, ні під якими евфемізмами. Її структури мають бути ліквідовані. Як поведуть себе ті, хто входить в ці структури, це вже інше питання. Але їх не повинно бути. <...> Тому не треба чекати. Слід просто внести зміни до закону, якими оці структури просто забороняються, як колаборантські, і як структури, які співпрацюють з державою-агресором».
Під «структурами московської патріархії з різними евфемізмами» В. Єленський, звісно, має на увазі УПЦ, а отже – це його принципова установка на її повне знищення.
Не виконання приписів ДЕСС, не доказ лояльності до України як до держави, не виконання положень закону, а повне знищення. Ліквідація.
Запам'ятаємо!
П'ять приписів ДЕСС
Судовий позов ДЕСС до Київської митрополії УПЦ був поданий у зв'язку з «невиконанням» приписів, які ДЕСС направила на адресу УПЦ у липні 2025 р. Ці приписи зводилися до наступного:
- Вийти зі складу РПЦ.
- Заявити про недійсність Статуту РПЦ для УПЦ.
- Всім священнослужителям УПЦ вийти з будь-яких органів РПЦ.
- Заявити про недійсність будь-яких рішень РПЦ щодо єпархій УПЦ на окупованих територіях.
- Митрополиту Онуфрію заявити про вихід з керівних органів РПЦ.
Не будемо переказувати, що сказав з цього приводу В. Єленський Ілоні Соколовській. Всі його слова зводилися до того, що в цих приписах немає нічого, що порушує свободу віросповідання, що виконати їх досить легко, але Київська митрополія чомусь вперто відмовляється це робити.
У статті «Приписи ДЕСС: вирішальний крок до заборони Церкви?» ми детально розглянули, в чому полягає суть цих приписів і чому їх не можна виконувати таким чином, яким цього вимагає В. Єленський. Коротко це зводиться до кількох пунктів.
По-перше, всі ці приписи, по суті, давно виконані. Собор УПЦ у Феофанії 27.05.22 р. підтвердив повну незалежність і самостійність УПЦ. Блаженніший Митрополит Онуфрій 1 червня 2022 р. направив на ім'я тодішньої голови ДЕСС Олени Богдан лист № 0464, який опубліковано на сайті ДЕСС. У ньому Предстоятель заявив і про повне відмежування від РПЦ, і про свій вихід зі складу Синоду РПЦ і так далі. В. Єленський в інтерв'ю «Віче» про все це, звісно, промовчав.
По-друге, сам закон України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» від 20 серпня 2024 р. виписаний таким чином, що УПЦ не може уникнути заборони, навіть виконавши всі вимоги ДЕСС.
А по-третє, В. Єленський очевидно добивається, щоб УПЦ сама себе проголосила розкольниками. Його не задовольняє те, що УПЦ давно виконала вимоги ДЕСС по суті. Він хоче, щоб УПЦ заявила про це в таких формулюваннях, щоб інші Помісні Православні Церкви мали б підстави заявити про те, що УПЦ знаходиться в розколі з Православ'ям. Про нехитрі плани Єленського дуже дохідливо висловилася експерт ДЕСС Людмила Филипович: «У разі виходу зі структур РПЦ вони (в розумінні Москви) добровільно введуть себе в стан "неканонічності", в "сіру зону", в якій Київський патріархат перебував 30 років».
У статті «Приписи ДЕСС: вирішальний крок до заборони Церкви?» детально проаналізовано цю непросту канонічну ситуацію, яка склалася навколо УПЦ не з її вини. У ситуації, коли на всеправославному рівні не врегульовані канонічні питання надання автокефалії, а також співвідношення різних статусів (автономії, автокефалії тощо), оголошення про повну самостійність і незалежність не тотожне односторонньому проголошенню автокефалії.
А таке проголошення в односторонньому порядку практично завжди в історії Церкви ставило ту чи іншу церковну структуру в стан розколу. Але буквальна заява: «Ми виходимо зі складу Руської Православної Церкви» (буквальна вимога Єленського) сьогодні багатьма може бути розцінена як відхід у розкол, адже вже багато століть ми звикли жити в розумінні того, що будь-яка церковна структура, будь-яка парафія або єпархія обов'язково мають належати до якоїсь загальновизнаної Помісної Церкви. Для людини, яка мислить світськими категоріями, досить складно зрозуміти, у чому різниця між «повною незалежністю і самостійністю» та «автокефалією». Але в канонічному сенсі різниця може бути величезною.
Повторимо ще раз: В. Єленський домагається від УПЦ таких формулювань, які дозволили б йому та ще багатьом недругам УПЦ заявити про те, що вона є розкольницькою структурою, і отримати ще один аргумент на користь приєднання її до ПЦУ.
Є й ще одна причина не виконувати приписи ДЕСС, і, можливо, вона і є найважливішою. Адже якщо УПЦ виконає ці приписи, це означатиме, що вона погодилася з їх законністю і правомірністю. З тим, що «дослідження» ДЕСС, яке визнало УПЦ афілійованою з РПЦ, є правильним. Що воно було проведено легітимними і професійними експертами. З тим, зрештою, що закон України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» від 20 серпня 2024 року є правовим і відповідає Конституції.
Одним словом, погодиться з усім тим беззаконням з боку нинішньої влади України, яке вона чинить щодо УПЦ.
Чи можна домовитися?
Після розгляду цих п'яти приписів ДЕСС, які нібито не виконала Київська митрополія УПЦ, розмова Єленського і Соколовської пішла в стилі «адже можна було б УПЦ з державою запросто домовитися, але вперті церковники не хочуть». І адресовані були ці слова – вірянам і духовенству УПЦ. Мовляв, дивіться, які ваші духовні керівники вперті мракобіси. Адже як просто виконати наші приписи і позбавити вас гонінь, захоплень храмів, принижень і погроз, але всякі там єпископи і митрополити цього не хочуть.
Ось пряма цитата В. Єленського: «І мені не до кінця зрозумілі дві речі. Перша – чому не можна виконати цю вказівку? І друга – чому Київська митрополія, священноначалля, захисники Української Православної Церкви старанно приховують від вірян зміст цих вказівок?».
Питання до В. Єленського: як священноначалля УПЦ може приховати від своїх вірян зміст приписів, якщо вони знаходяться у вільному доступі? І чому їх не можна виконувати, давно і багаторазово пояснили. Наприклад, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Климент (Вечеря) робить це практично постійно в різних заявах та інтерв'ю.
Але В. Єленський наполегливо хоче достукатися до простих вірян і спробувати дискредитувати в їхніх очах священноначалля УПЦ. Ось що він каже: «Так ось, природно, що українська держава не вимагає від Української Православної Церкви зректися Христа, не вимагає від неї ні змінити православне віровчення, не вимагає від неї зректися церковнослов'янської мови богослужіння, ні перейти на інший новоюліанський календар, ні самочинно проголошувати автокефалію, ні ставати частиною іншої церкви, приєднуватися до іншої церкви. Нічого цього вона не вимагає. Вона вимагає від Української Православної Церкви вийти зі складу РПЦ, яка стала учасницею війни проти України».
Спосіб припинення гонінь, який пропонує В. Єленський, просто вражає своєю простотою і легкістю. Ні віри зраджувати не треба, ні на новий календар переходити, ні українською молитися, навіть до ПЦУ приєднуватися не треба. Ніби не було всіх заяв представників влади про те, що в Україні буде тільки одна церква, що структури УПЦ повинні бути ліквідовані і так далі. Ніби немає ув'язнень єпископів, священників і журналістів.
В. Єленський лукавить. Адже те, що він вимагає, вже виконано. Ось цитата з рішень Собору УПЦ у Феофанії 27.05.22 р.: «Собор прийняв відповідні доповнення та зміни до Статуту про управління Українською Православною Церквою, що свідчать про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви».
Ось цитата з листа Блаженнішого Онуфрія до ДЕСС від 1 червня 2022 року: «Крім того, 27 травня 2022 року, на Соборі Української Православної Церкви до Статуту про управління Українською Православною Церквою були внесені доповнення та зміни, які свідчать не тільки про адміністративну незалежність, яка існувала і до цього, але й про відмежування від Московського патріархату. Зокрема, це стосується пункту, в якому зазначалося, що Українська Православна Церква є самокерованою частиною РПЦ».
Що ще потрібно В. Єленському? Те, про що вже було сказано вище: щоб УПЦ сама поставила себе в стан розколу, а також визнала законними і правомірними всі дії української влади проти УПЦ.
Лист блаженного Онуфрія до ДЕСС
Далі І. Соколовська та В. Єленський почали обговорювати лист Блаженнішого Онуфрія від 16 серпня 2025 р., який він надіслав до ДЕСС у відповідь на приписи, про які йшлося вище. Лист цей досить довгий, основні положення його такі:
- застосування закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» суперечить українському та міжнародному праву;
- висновок релігієзнавчої експертизи про афілійованість УПЦ з РПЦ ґрунтується на суб'єктивних думках керівництва ДЕСС і публічних висловлюваннях, а не на підтверджених фактах;
- експерти ДЕСС не мають богословської та канонічної кваліфікації, їхня публічна позиція щодо УПЦ заздалегідь публічно упереджена;
- УПЦ не були надані документи про процедуру проведення експертизи, про склад експертної групи, не було повідомлення про початок дослідження тощо;
- УПЦ не мала можливості надавати свої документи та заперечення;
- ДЕСС не врахувала дані про масштабну гуманітарну та волонтерську діяльність УПЦ на підтримку ЗСУ;
- приписи ДЕСС — це незаконне втручання у внутрішні справи Церкви.
Лист закінчується дуже промовистою фразою: «Приписи з зобов'язанням усунути порушення законодавства про свободу совісті та релігійні організації є фікційними, не мають стосунку до Української Православної Церкви, а тому не можуть бути взяті до виконання».
В. Єленський, звичайно, постарався розкритикувати всі ці положення листа Блаженнішого Онуфрія. Ми не будемо тут займатися критикою критики В. Єленського, а звернемо увагу ось на що: УПЦ і Блаженніший Онуфрій категорично відкидають усі звинувачення влади і всі її дії щодо УПЦ, починаючи від закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» і закінчуючи репресіями з боку РНБО, СБУ, ДЕСС тощо.
УПЦ вважає все незаконним і неправомірним, а значить – і виконувати не збирається. Така чітка і недвозначна позиція є найкращим доказом відмежування Церкви від того, що в церковній історії називається «сергіанством». Нагадаємо, «сергіанство» – це політика поступливості керівництва Церкви щодо репресій проти неї з боку держави, заперечення цих репресій, співпраця з безбожною комуністичною владою.
Позиція священноначалля УПЦ і особисто Блаженнішого Онуфрія якраз прямо протилежна. На різних рівнях і в різних формах УПЦ заявляє, що не визнає звинувачень з боку української влади, що арешти і переслідування духовенства і вірян – незаконні, що держава порушує свободу віросповідання і так далі. І порівняємо це з позицією митрополита, а згодом патріарха Сергія (Страгородського), предстоятеля РПЦ.
Ось деякі цитати з його прес-конференції з представниками радянської преси про становище Православної Церкви в СРСР 15 лютого 1930 р. (30-ті роки, розпал репресій, сотні храмів вже зруйновані, тисячі священників вже вбиті!).
- «Переслідувань релігії в СРСР ніколи не було і немає. Згідно з Декретом про відокремлення Церкви від держави сповідування будь-якої віри є цілком вільним і не переслідується жодним державним органом».
- «Так, дійсно, деякі церкви закриваються. Але це закриття відбувається не з ініціативи влади, а за бажанням населення, а в інших випадках навіть за постановою самих віруючих».
- «До відповідальності притягуються окремі священнослужителі не за їхню релігійну діяльність, а за звинуваченням у тих чи інших антиурядових діях» і так далі.
Висновок
В. Єленський також розповів, що в разі заборони УПЦ всі договори, в тому числі оренди, будуть розірвані, а ліквідаційна комісія розпорядиться на свій розсуд всім церковним майном. Іншими словами, його просто відберуть. А священнослужителі (в тому числі і єпископи, якщо не хочуть потрапити на фронт), повинні перейти в «правильну» релігійну організацію. І, звичайно, він повторив свій наратив, що держава від духовенства не вимагає нічого неможливого. Мовляв, немає ні зради Христа, ні відступлення від віри. Але лукавство полягає в тому, що цю зраду і це відступлення пропонується здійснити не за один раз, а за безліч дрібних кроків, кожен з яких є простим і легким і зовсім не виглядає як зрада.
Не забуваймо слів В. Єленського, що «у московської патріархії», під якою він розуміє УПЦ, «не може бути жодного місця на українській землі <...> Її структури повинні бути ліквідовані». Він наполегливо йде до цієї мети, і те, що шлях цей досить звивистий, його не бентежить. Питання в тому, чи підуть віряни УПЦ разом із шанувальником марксизму-ленінізму В. Єленським цим шляхом?
