Діалог з прп. Іоанном: темна сторона бізнесу – брехня і сріблолюбство

Бізнес, особливо в сфері продажів, міцно увійшов у всі сфери людського життя. На популярних сайтах пошуку роботи найбільше вакансій пропонується саме в цій ніші. Різних менеджерів серед сучасної молоді стає більше, ніж профільних спеціалістів.

Кожного дня ми щось продаємо і купуємо: від побутових дрібниць до великої нерухомості. Кожен продавець зацікавлений у вигідній угоді, навіть якщо якість його товару залишає бажати кращого. Заради цього він готовий вкладати великі гроші в рекламу свого «унікального» продукту. А те, що вже на наступний день після покупки річ стане непридатною, його мало цікавить. Недарма в народі кажуть: «Не обдуриш – не продаси».

Брехня в бізнесі не вважається чимось ганебним, оскільки на перше місце завжди ставляться вигода і дохід.

Це не означає, що серед підприємців немає порядних людей. Людина може усвідомлювати, що говорить неправду. Вона може навіть не хотіти її говорити, але начальство вимагає неухильного виконання плану продажів, заради чого навіть чесним торговцям доводиться йти на компроміс зі своєю совістю.

Брехня як знищення любові

Як би там не було, віруюча людина всіма силами намагається уникати обману. Але без духовних настанов їй буває складно робити кроки до звільнення з полону цієї пристрасті. Яким би незначним цей гріх нам не здавався, відповідальність перед Богом за його вчинення буде велика. Про це ми дізнаємося з Псалтиря, де говориться: «Нечестиві не перебуватимуть перед очима Твоїми! Ти ненавидиш усіх, що чинять беззаконня. Ти знищиш тих, хто говорить брехню» (Пс. 5: 6-7). Автор Книги Притч ще більш категоричний: «Мерзота перед Господом – уста брехливі» (Притч. 12: 22).

Про згубність брехні ми сьогодні поговоримо із синайським ігуменом – преподобним Іоанном Лествичником. Старець починає з короткої, але дуже вичерпної фрази:

«Брехня є знищенням любові».

Любов передбачає чесність. Якщо чоловік клянеться у вірності дружині, але водночас без докорів сумління зраджує їй, то в такому союзі любові, звичайно ж, вже немає. Якщо хтось «викачує» у родичів або друзів гроші під приводом бідності або якихось «благих цілей», водночас маючи намір витратити їх на алкоголь або розваги – то ні про яку любов до ближніх тут теж не може йтися. Там, де зникає правда, зникає і любов.

Не кожна людина обманює за власною волею. Іноді це відбувається за «робочою необхідністю», за вказівкою начальства. Як вчиняти в такому випадку? Прп. Іоанн відповідає:

«Як у всіх пристрастях, так і в брехні ми пізнаємо різні ступені шкоди. Інший суд тому, хто бреше зі страху покарання, і інший тому, хто бреше без наявної небезпеки».

Отже, брехня є гріховною в будь-якому випадку. Але серцевидець Господь дивиться не тільки на дії, але й на наміри людини. Кожному потрібно чимось заробляти на життя. І якщо, в силу специфіки своєї роботи, людина змушена брехати, не маючи поки можливості цю роботу змінити (що вкрай бажано), Господь не осудить її так, як міг би осудити того, хто бреше навмисно в пошуках вигоди. Але завжди варто прагнути якнайшвидше звільнитися від гніту цієї пристрасті.

«Як боротися з брехнею?» – запитуємо ми у аскета-пустельника. І чуємо його цінну настанову:

«Хто здобув страх Божий, той усунувся від брехні, маючи в собі непідкупного суддю – свою совість».

Дуже часто старець говорить про страх Божий як універсальний засіб подолання гріхів. Дійсно, ми грішимо тоді, коли забуваємо про Бога. Повернути таке пам'ятання може тільки молитва. Серед старців ходить така приказка: «Як молимося – так і живемо. Як живемо – так і молимося». Регулярне примушення себе до уважної молитви повертає нам відчуття присутності Бога поруч у кожен момент життя. А в присутності Творця грішити вже стає не тільки небажано, але й страшно.

Сріблолюбство – сучасне ідолопоклонство

Рука об руку з брехнею йде пристрасть сріблолюбства. Коли та чи інша бізнесова «задумка» обіцяє підприємцю «золоті гори», стає дедалі важче залишатися вірним християнським принципам. Не просто так апостол Павло наставляв учня Тимофія: «Корінь усіх зол – сріблолюбство» (1 Тим. 6: 10). Часто саме сріблолюбство штовхає людину на різні злочини: від дрібних крадіжок до кривавих вбивств. У наш час, коли доходи різко падають, а ціни непомірно зростають, підступна пристрасть дедалі частіше піднімає голову.

Дізнаємося, що про згубне сріблолюбство говорить прп. Іоанн Лествичник. У висловлюваннях про цю пристрасть він особливо суворий.

«Сріблолюбство – це поклоніння ідолам, дочка невір'я. Сріблолюбець – хулитель Євангелія і добровільний відступник», – переконаний старець.

Показово, що авва порівнює гроші з ідолом, якому люди віддають більшу честь, ніж Богу. У сучасному світі у кожної людини є свої «кумири», але гроші, особливо у валютному еквіваленті, стали ідолами для більшості. Такі доброчесності, як благодійність, служіння, жертовність відійшли на другий план, будучи затьмареними виставляючою себе напоказ жагою збагачення.

Святий ігумен попереджає, що сріблолюбство дволике, воно вміло мімікрує під милосердя.

«Сріблолюбство починається під виглядом роздачі милостині, а закінчується ненавистю до бідних. А коли він накопичив їх – так і стискає руки», – підкреслює преподобний.

Слова старця знаходять яскраве підтвердження у навколишньому світі. Напевно, кожен стикався з людьми, спосіб життя та мислення яких кардинально змінилися після збагачення.

Варто людині стати «статуснішою» – всі темні сторони її душі проявляються. Той, хто безкорисливо допомагав, будучи з нами в рівних умовах, раптом стає надзвичайно скупим на допомогу, коли його доходи зросли. Здавалося б, у такому випадку мали б відкритись нові можливості для благодійності. Але душа вже заражена сребролюбством і вона вже не здатна приносити духовні плоди.

На цьому сьогоднішня розмова з прп. Іоанном добігає кінця. Наступного разу ми домовилися поспілкуватися зі старцем про пристрасті, що ведуть душу до остаточного загибелі, – гординю та марнославство. Повертаючись до повсякденних справ, які так чи інакше будуть пов’язані з обігом грошових коштів, будемо пам’ятати всі настанови авви і берегти себе від корисливого обману та безрозсудного накопичування. А прикладом для нас нехай стане образ євангельської вдови, дохід якої складав всього дві лепти, але вона повністю присвятила їх Богові, за що отримала благословення від Самого Христа.