Стрітенська свічка: світло на просвітлення народів чи магічний оберіг?
Навіщо освячувати свічки на Стрітення особливим чином і як християнська традиція перемогла давні страхи перед громом і чумою.
На свято Стрітення Господнього в храмі освячуються свічки. Для цього існує особливий чин, який так і називається: «Чин благословення свіч на Стрітення Господнє». У людей, навіть тих, що часто ходять до храму, може виникнути питання: а навіщо це потрібно, освячувати свічки особливим чином, адже в храмі вони і так уже освячені?
Для того, щоб відповісти на це питання, варто звернутися до історії. У давній Церкві, буквально з перших століть її існування, були дуже популярні ходи зі свічками або зі світильниками. Такі ходи стали прообразами наших хресних ходів, зокрема на службі Великої Суботи, на Успіння Божої Матері в чині поховання і на Пасху.
Одна з перших згадок про християнський молитовний хід зі світильниками міститься в розповідях паломниці родом з Галлії, освіченої жінки Етерії або Сільвії Аквітанки. Сільвія жила наприкінці IV століття, і, як написала вона сама, мріяла побачити місце Різдва і Хресної смерті Спасителя і розповісти про це своїм сестрам.
Західна і східна традиції
Після встановлення папою Геласієм святкування Стрітення Господнього в Римській Церкві такі ходи стають все більш популярними. У житії авви Феодосія (V століття) розповідається вже не просто про святкову процесію з восковими свічками, а про святкування Стрітення в храмі Божої Матері, побудованому благочестивою римлянкою Віцелією між Віфлеємом і Єрусалимом при Єрусалимському патріарху Ювеналії (420–458).
З часом такі процесії ставали все більш пишними і святковими.
При римському папі Сергії I (687–701) такий хід здійснювався з базиліки св. Адріана до церкви Санта–Марія Маджоре центральними вулицями Риму. Так Західна Церква, окрім прославлення Христа і Божої Матері, намагалася відвернути свою паству від язичницьких свят, пов'язаних з шануванням вогню. Пізніше в католицтві хід зі свічками в свято Стрітення набув, скоріше, покаянного характеру. А освячення свічок залишилося, супроводжуване співом антифона «Світло у відкровення» і «Нині відпускаєш».
А в Візантії такі процесії часто проходили вже починаючи з VI століття. Але сенс у них був дещо інший, ніж у Римській Церкві. Тоді у Візантії часто траплялися мори, епідемії інфекційних захворювань. Літописці розповідають нам про важкі часи, коли чума змінювалася раптовими землетрусами. Особливо страшною була епідемія морової виразки в жовтні 541 року.
Тоді люди зверталися до Бога з молитвами про позбавлення від напастей, священники обходили місто хресними ходами, тримаючи в руках запалені свічки і віддаючи жителів міста під Божий захист.
Свічки для ходу благословлялися заздалегідь, перед виходом на хресний хід на особливому молебні, де світло свічок поєднувалося зі словами праведного Симеона Богоприймця, з якими той зустрів Спасителя: «Яко віділи очі мої спасіння Твоє, єже єси уготував пред лицем усіх людей: світло у відкровення язиків і славу людей Твоїх Ізраїля». Пізніше ця традиція оформилася в давніх церковних Статутах і стала основою хресних ходів на свято Стрітення.
Петро Могила і боротьба з язичництвом
На наших землях чин освячення свічок на Стрітення став відомий у XVII столітті. Тоді Київський святитель Петро Могила видав свій Требник, званий також «Євхологіон, альбо Молитвослов». У ньому з'явилося 37 нових чинів, досі ніколи до цього в богослужбових книгах Православної Церкви не зустрічавшихся, наприклад, освячення богослужбових облачень і дзвонів. Це були перероблені святителем переклади римського Rituale Romanum. Серед них був і чин освячення свічок на Стрітення.
Чому цей чин увійшов до Требника Петра Могили? Також звернемося до історії, тільки вже наших земель. У давнину язичники–слов'яни в перший день лютого святкували Громниці або Імболк, відгомін міфів про бога–громовника і його дружину, на півдорозі між зимовим сонцестоянням і весняним рівноденням. Вважалося, що вогонь свічок у цей день має магічну силу, яка оберігає дім і сім'ю від зла і готує до весняного відродження.
Щоб позбавити існуючу традицію язичницької підоплеки, і був складений православний чин освячення.
А традиція в Європі збереглася. У Польщі, наприклад, у ці дні святкується день Божої Матері Громничної або Вогняної Марії. Вважається, що свічки, освячені в цей день, захищають від пожежі і удару блискавки. А в Ірландії Імболк святкується донині і називається днем святої Бригітти, там у цей день роблять «Хрест святої Бригітти», і від пожеж і блискавок захищає вже він.
Зустріч двох світів
Для православних християн свято Стрітення – це зустріч ветхого світу в особі Симеона Богоприймця зі світом новим, євангельським. Прийнявши на руки Богонемовля, праведний Симеон свідчив, що Христос – «світло у відкровення язиків» (Лк. 2: 29–32).
Якщо, стоячи на службі під час освячення стрітенських свічок, ми уважно вслухаємося в слова молитов, то помітимо, що в них немає нічого про громи, блискавки і пожежі. Хоча в наші дні і в нашій країні ми і так щодня молимося, щоб Господь уберіг нас від усього цього. Але мова в молитвах йде про очищення істинним світлом Христового Євангелія.
Ми просимо Господа: «Благословення твого благодать милостиво на свічки ці зілий, яко Твоїм дарунком світлість Святого Духа мешкає всередині, в думках наших», щоб стати подібними праведному Симеону Богоприймцю:
«І образ Немовляти з сяйвом навколо
пухнастого тімені смертною стежкою
душа Симеона несла перед собою
як якийсь світильник, у ту чорну тьму,
в якій дотепер ще нікому
дорогу собі освітлювати не траплялося.
Світильник світив, і стежка розширялася».
