Притча: про знання й смирення
Для того, щоб рухатися вперед, іноді потрібно, залишивши гординю, зізнаватися собі в своїх слабкостях.
Якось до старця прийшов його послушник і запитав:
– Отче, поясни мені, чому я, маючи такі ж очі як і в тебе, часто не помічаю того, що бачиш ти.
Старець вийшов із кімнати і через якийсь час повернувся, тримаючи в руках денний рукопис незнайомою для послушника мовою. Розгорнувши його, він сказав:
– Що ти бачиш?
Послушник, не бажаючи видавати своє незнання, відповів:
– Я бачу багатовікову мудрість у цьому рукописі. Тоді старець сказав:
– Насправді перед тобою – записка грецького купця, – а знаю і бачу це тому, що одного разу, не побоявшись зізнатися собі в тому, що я толком нічого не знаю, вивчив цю мову.
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
11 Червня 19:51
Як ченці рятували античність, стиснувши зуби та пера
10 Червня 00:50
Заміське селище, де неміч перестала бути вироком
07 Червня 18:55
Що залишилося від Булгакова на Андріївському узвозі?
06 Червня 01:01
Одна літера не вирішить суперечку про святого Іллю Муромця
05 Червня 20:47
Брудний палець Фоми у відкритій рані Христа
31 Травня 23:59