Притча: про знання й смирення
Для того, щоб рухатися вперед, іноді потрібно, залишивши гординю, зізнаватися собі в своїх слабкостях.
Якось до старця прийшов його послушник і запитав:
– Отче, поясни мені, чому я, маючи такі ж очі як і в тебе, часто не помічаю того, що бачиш ти.
Старець вийшов із кімнати і через якийсь час повернувся, тримаючи в руках денний рукопис незнайомою для послушника мовою. Розгорнувши його, він сказав:
– Що ти бачиш?
Послушник, не бажаючи видавати своє незнання, відповів:
– Я бачу багатовікову мудрість у цьому рукописі. Тоді старець сказав:
– Насправді перед тобою – записка грецького купця, – а знаю і бачу це тому, що одного разу, не побоявшись зізнатися собі в тому, що я толком нічого не знаю, вивчив цю мову.
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також
Небесний купол: як візантійці підвісили храм на золотий ланцюг
13 Березня 23:20
Гностицизм: як єретиків намагалися перетворити на елітарний клуб
13 Березня 22:01
Навіщо Богу знадобилася Земля Обітована
13 Березня 00:34
Чому мозаїки світяться, коли гасне світло
12 Березня 23:08
До святих – за попереднім записом
10 Березня 14:15
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
08 Березня 09:00