«Пікасо́»: діалог Єви з дияволом
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 24. Попередній епізод можна прочитати тут.
Час дії: 1992 рік
Місце дії: Київ
Дійові особи: отець Лавр, семінаристи.
– А як же написано, що «корінь усіх зол – сріблолюбство»? – вигукнув хтось.
Отець Лавр звичним жестом почухав борідку.
– Хм… Пам'ятайте, браття, на попередньому нашому занятті я говорив вам про правила читання Святого Письма. Одним із правил є розуміння кожного місця Писання в тому контексті, в якому воно сказане. Ось ти, брате, процитував зараз вірш із шостої глави Першого послання до Тимофія. А глава ця присвячена питанням соціальної нерівності. Прочитай, брате… Багаті та бідні, раби та рабовласники… Ось у цьому контексті й сказано, що корінь усіх зол – сріблолюбство. Хоча сріблолюбство і є причиною й інших гріхів. Але… ось сам розсуди… Може бути гордою людина, яка не страждає сріблолюбством?
– Ну-у, може, напевно.
– Може, – впевнено сказав отець Лавр. – Можна і все майно своє роздати бідним, щоб потім цим вихвалятися. А можна бути сріблолюбним і не гордим?
– Ні.
– Ось. Знову-таки… Гордість є початком і причиною всякого гріха. Повторю, браття. Запам'ятайте, гріх праотців полягав не в тому, що вони чогось зайвого з'їли, а в тому, що вони захотіли досягти богоподібності, відкинувши самого Бога і любов Божу до них, яка… ця любов… і вела людину до обоження. Тепер, браття… я бачу, що ви вже трохи втомилися, але ми повинні ще з вами розібрати, як же здійснився сам гріх, як він розвивався… Це дуже важливо… Я постараюся бути коротким… Читай, – він знову звернувся до семінариста, який зачитував текст Біблії.
– «І рече змій жінці: що яко рече Бог: да не ясте від всякого дерева райського? І рече жінка змію: від всякого дерева райського їсти будемо: від плоду ж дерева, яке є посеред раю, рече Бог, да не ясте від нього, ні прикоснетеся йому, да не умрете. І рече змій жінці: не смертю умрете: знає бо Бог, яко в оньже аще день їсте від нього, відкриються очі ваші, і будете яко боги, знаючи добре і лукаве. І побачила жінка, яко добре дерево в їжу і яко угодно очима бачити і красно є, щоб розуміти: і взявши від плоду його їла, і дала чоловікові своєму з собою і їли».
– Ось, браття, – сказав отець Лавр, – перед нами архетип… так би мовити, модель всякого гріха... Всякий гріх розвивається в нас не інакше, як за цим архетипом. І для того, щоб з ним боротися, необхідно знати, які стадії проходить гріх у своєму розвитку в нас. Ця схема розвитку гріха з незначними варіаціями зустрічається у дуже багатьох отців. Назву вам для прикладу: Євагрій Понтійський, Іоанн Касіян, Іоанн Ліствичник… наш руський святий п'ятнадцятого століття, Ніл Сорський... Стадії такі: прилог або помисел, поєднання, тобто увага до нього, зіскладення, тобто насолода помислом, полонення, тобто бажання його реалізувати… Далі йде рішення здійснити гріх і сам гріх. Ось, давайте розберемо детально кожен етап.
Прилог – це питання диявола: «Що яко рече Бог…». У прилозі немає гріха. Гріховна думка приходить ззовні, поза волею людини. Кожному з нас такі прилоги приходять по тисячі разів на день. Хтось щось побачив, щось почув… думки різні… На цій стадії гріху запобігти найлегше. Як вирвати травинку, як зламати сірник… Що Єва повинна була зробити, почувши питання змія?
– Послати його подалі, – з'їхидничав хтось.
– Варіанта три… я маю на увазі правильних варіанта: не звернути уваги, покликати Адама, звернутися до Бога. Саме це має робити людина, коли їй у голову приходить гріховний помисел… навіть не обов'язково явно гріховний… просто думка, яка людині незрозуміла: від Бога вона чи від лукавого. Знову ж таки, варіанта три: не звернути на думку уваги, запитати духовного отця або ж звернутися в молитві до Бога... Зверніть увагу, браття, що диявол не запитав Адама, а саме Єву. Чому? Єва – слабка ланка. Вона з'явилася на світ уже після того, як Бог дав заповідь Адаму, і про сенс заповіді знає від нього, тобто з других рук.
І тут… увага, браття, вона не зовсім вірно розуміє заповідь… Знову-таки, Адам чи їй неточно переказав, або ж вона сама неправильно зрозуміла, але вона робить помилки, переказуючи заповідь змію. Які помилки?.. Хто їх помітив? – отець Лавр провів очима по класу. – Що, ніхто не бачить помилок?
Він сподівався, що хоч хтось підніме руку, і деякий час оглядав клас. Одну помилку Міша знав точно, але сказати посоромився. Отець Лавр зітхнув і продовжив:
– По-перше, Єва посилює заповідь. Бог сказав: «Від дерева ж, яке розуміти добре і лукаве, не їжте від нього», тобто заборонив куштувати. А що каже Єва? «Да не ясте від нього, ні да прикоснетеся йому». Тобто вона довільно посилює заповідь… Бог же не говорив: «Не торкайтеся». Таким чином, заповідь в очах Єви стає більш важкою, і її більше хочеться порушити.
Міша усміхнувся. Саме це він і подумав.
– По-друге. Вона плутає дерева…
Класом прокотився легкий смішок. Отець Лавр теж злегка посміхнувся.
– Так, браття… ось так ви уважно читаєте Святе Письмо… Ось так, напевно, і Єва неуважно слухала. Вона каже: «Від плоду ж дерева, що посеред раю… не їжте від нього». А яке дерево у нас стоїть посеред раю?.. Дерево життя... Від якого немає заборони куштувати.
Клас трохи загудів, обговорюючи таку прикру помилку. Отець Лавр витримав паузу.
– Є ще й третій момент, не такий очевидний... Бог, даючи заповідь, сказав: «У той же день, коли з'їсте від нього, смертю помрете». А Єва каже: «Не їжте від нього, не торкайтеся його, щоб не померти».
– А в чому різниця?
– Різниця в тому, що слова «смертію помрете» є не погрозою, на кшталт: «я вас смертю покараю», а застереженням люблячого Отця про те, що люди, зробивши це, стануть смертними. Слова «смертю помрете» означають зміну природи людини, а не те, що вона відразу ж повинна була впасти мертвою. Розумієте? Застереження... А в словах Єви звучить саме як би погроза... «не помрете»... в перекладі: «щоб вам не померти». Тобто для Єви Бог з люблячого перетворюється на грізного. Тим самим любов людини до Бога перетворюється на страх. А страх, як ми далі побачимо, дуже легко руйнується дияволом... Дуже легко… Так… Любов так легко зруйнувати не можна. Знову ж таки, головне в тому, що Єва показала змію, що заповідь вона не засвоїла як слід. І це нам з вами ще один моральний урок...Треба чітко знати… чуєте!.. знати, що саме заповідав нам Бог! А не вигадувати щось від себе... Запитай будь-кого на вулиці: «Чи знаєш ти Божі заповіді?». Відповість: «Звичайно, знаю». А запитаєш: «Які?». Скаже: «Не вбивай, не кради». І все! А заповідей тільки старозавітних десять. І кожну з них потрібно правильно розуміти.
Але ми вже заговорили з вами про другий ступінь гріха, поєднання. Тобто Єва відповіла змію. Навіть не важливо, що вона відповіла. Вона звернула свою увагу на змія і почала розмовляти з ним. Ось у цьому вже був гріх... початок гріха...
– А в чому ж тут гріх? Адже не було заповіді: «Не розмовляй зі змієм».
Далі буде…
Перші дві книги серії «Пікасо…» можна замовити за адресою: [email protected]
Андрій Власов
