Штучний інтелект: християнський погляд на виклики сучасності

Розвиток технологій, особливо тих, що різко змінюють уклад людського життя, завжди спонукав до роздумів про саму природу цих винаходів, відповідальність за зроблені відкриття та наслідки їхнього використання. Сьогодні подібну гостроту набуває тема штучного інтелекту. Технологія молода, але вже має величезні можливості, потужно впливає на культуру, науку, економіку і, звичайно ж, на мислення та душу людини. Тому неминуче виникає потреба по-християнськи осмислити це явище.

Чия воля стоїть за технологією?

Почати варто з фундаментального питання про природу штучного інтелекту. Чи є він просто пасивним інструментом або вольовим суб'єктом? Автор книги «Технополія: Капітуляція культури перед технологією» Ніл Постман детально розбирає це питання і приходить до висновку, що будь-яка технологія не є нейтральною, але несе в собі чиюсь волю. Як дрони зовні можуть створювати ілюзію нейтральності, хоча насправді несуть в собі волю оператора або замовника, так і за нейромережею ховається чужа воля.

Чим швидше ми це зрозуміємо, тим швидше перейдемо від поверхневого захоплення перед інновацією до справжнього вдумливого християнського підходу, де головне питання в тому, чия ж це воля і як зберегти духовну свободу і свою суб'єктність у спілкуванні з ШІ.

Воля, що стоїть за ШІ, – прямий наслідок світогляду його замовників.

Найперший і очевидний інтерес – бізнес: корпорації націлені на збільшення прибутку, зниження витрат і утримання уваги користувача. Це, своєю чергою, веде до другого інтересу – вироблення засобу більш тонкого контролю над поведінкою людини, від аналізу користувацьких уподобань до управління суспільною думкою. Алгоритми не тільки передбачають бажання людини, але й формують їх. Тут криється вже не просто економічний інтерес, а прагнення до влади над розумом і волею, в чому неважко побачити вже диявольський характер.

Ще одна мета – ідеологічний вплив через запрограмовані протоколи, які відбирають і подають інформацію, формуючи певну картину світу.

Нарешті, не можна забувати і про фактор технологічного престижу: держави і корпорації ведуть своєрідну «гонку озброєнь», в якій технології стають символом сили і навіть претензією на роль творця нового майбутнього. Якщо воля, що стоїть за технологією, рухома пристрастю до наживи, влади або слави, то плід її неминуче виявиться зараженим цим бісівським духом.

Хто кому раб: ілюзія контролю

Замаскована під зручність технологія не здається користувачеві примусом. Навпаки, людина думає, що вона керує нейромережею, задаючи їй промпти (запити), але насправді її дії та рішення визначаються закодованою системою. Вона сама, по суті, стає «дроном», керованим чужою волею.

Алгоритми, навчені на даних про поведінку мільйонів людей, передбачають бажання, формують звички і маніпулюють вибором, роблячи індивіда передбачуваною ланкою в величезній машині.

Щоб протистояти цьому, потрібен усвідомлений підхід: технології не повинні руйнувати нас, але для цього наша суб'єктність (здатність до самостійних, вольових рішень) повинна зростати пропорційно їх складності.

Проблема в тому, що поле нашого незнання наслідків у майбутньому набагато більше, ніж видимі вже зараз наслідки. Наприклад, дослідження, описане в книзі Джонатана Хайдта «Тривожне покоління», показує, який руйнівний вплив мав Instagram на мозок дівчат протягом 15 років. Звичайно, у творців соцмережі в 2010 році не було такої злої мети. Однак сталося саме так. Могутність технології зростає і, по ідеї, повинна супроводжуватися великою обережністю і відповідальністю. Але на практиці наслідки через 10–20 років мало кого хвилюють.

«Протезування» мислення і підміна живого спілкування

У минулому багато технологій поступово віднімали у людини фізичні можливості. Поява клавіатури погіршила навички красивого почерку, цифрові носії ослабили природну пам'ять. Нейромережі ж буквально «протезують» мислення, роблячи нас менш здатними до самостійного аналізу. Дослідження підтверджують, що постійна взаємодія з ШІ призводить до когнітивних змін: людина ніби віддає частину свого інтелекту, стаючи залежною від алгоритмів.

Головна спокуса нейромереж у тому, що вони наслідують спілкування з живою людиною. Але це лише імітація.

Справжнє спілкування з людиною вимагає зусиль, смирення, любові, вміння слухати. З ШІ не потрібно смирятися, терпіти, поступатися, любити. Він безвідмовний – погоджується, хвалить, підлаштовується під користувача.

Можна тільки уявити, яка це загроза і для окремої людської душі, і для інституту сім'ї, і для справжніх емоційних зв'язків. Не дивно, що новини все частіше повідомляють про випадки, коли люди в стані психологічної вразливості «одружуються» на ШІ-компаньйонах. Недавня трагедія, описана в The Wall Street Journal, коли людина після інтенсивного спілкування з чат-ботом вчинила самогубство, яскраво демонструє цю темну сторону. Машина, не маючи ні співчуття, ні відповідальності, підтримала його хворобливі думки і, на думку сім'ї, підштовхнула до фатального кроку.

Християнський шлях до свободи в епоху ШІ

Нейромережі оголюють вразливості людської природи: вони протезують мислення, підмінюють живі стосунки, формують залежність, експлуатують біологічні механізми, спотворюють реальність.

Для християнина протистояння цьому – аскетичний подвиг. Він полягає в боротьбі з ворогом роду людського – дияволом, який тонко відводить від спасіння, замикаючи людину на самій собі, на ілюзії всесилля.

Пропонуючи миттєві рішення, лукавий дух живить гординю і спонукає уникати зустрічі з собою справжнім.

Як і тисячі років тому, наявність чіткого світогля