Коли у переслідуваннях Церкви дісталися рівня комісарів
Боротьба ПЦУ та держави з вірянами УПЦ набуває абсолютно абсурдних форм.
Зазвичай ПЦУ для видимості звозить хоч якихось людей, щоб презентувати їх «членами релігійної громади». Нехай навіть це будуть відверті бандити, які скручують щелепи, ламають парафіянам УПЦ руки і ноги (як було під час захоплень Михайлівського собору та монастиря Різдва Богородиці у Черкасах).
Але сьогодні у Черкасах зовсім сюрреалістична картина. Поліція просто вигнала парафіян Андріївського храму за територію їхньої святині та зачинила ворота. Жодних ознак альтернативної «релігійної громади» ПЦУ немає взагалі.
Парафіян УПЦ вигнали, щоб вигнати, щоб їх просто не було у храмі. І це при тому, що Андріївський храм – власність Черкаської єпархії. Жодного «переходу» до ПЦУ там за законом не може бути в принципі.
Колись історики будуть дивитись на ці кадри, чухати в потилиці та говорити – а як таке було взагалі можливо? Як у православній демократичній країні можна ось так «за свавіллям» вигнати віруючих їхнього храму? А не дуже дбайливі студенти-історики будуть плутати ці кадри з хронікою більшовицьких гонінь.
Хоча, мабуть, не будуть. «Радянські» кадри були чорно-білими, а «українські» – кольорові. Ось і вся різниця.
