Іран та Ізраїль: війна за Месію?
Конфлікт між Ізраїлем та Іраном, а якщо ширше – всім мусульманським світом, нерозв'язний в принципі. Але шлях до його вирішення вказує Христос.
Вранці 24 червня 2025 року ніби завершилася двотижнева війна між Ізраїлем та Іраном. Дональд Трамп оголосив, що домовився з воюючими країнами про перемир'я, обидві сторони вже це підтвердили офіційно. Безумовно, це дуже хороша новина. Але, на жаль, навряд чи цей мир буде вічним або хоча б довгим.
Есхатологічні передбачення збуваються?
Ми живемо в часи, коли безліч подій змушують звернути увагу на есхатологічні передбачення. Багато з них збуваються на наших очах або, принаймні, ми так їх оцінюємо. Одне з них – це відновлення держави Ізраїль. Просто замислимося над цим фактом. Єврейський народ не мав своєї державності майже дві тисячі років. Усі ці роки євреї не мали права жити на землі Палестини і були розсіяні по всій землі. Вони не мали свого храму і не могли здійснювати своє богослужіння відповідно до закону Мойсеєвого.
Нинішні синагоги – це не храми, а просто місця, де євреї збираються, моляться і навчаються Торі у рабинів (учителів). Богослужіння, яке передбачає здійснення жертвоприношень, можливе тільки в одному місці на землі – Єрусалимському Храмі, а здійснювати його можуть лише священники, нащадки Аарона. Нічого цього сьогодні немає. Від Храму залишилася одна Стіна плачу. Але
євреї не розчинилися в інших народах, вони не забули свою релігію, вони зберегли у своїй свідомості мрію про відновлення єврейської держави і кожне їхнє покоління протягом двох тисяч років наближало цю подію.
Парадокс, на який вказував, зокрема, покійний Муаммар Каддафі: чому сучасний Ізраїль виник внаслідок Голокосту, який влаштували німці, а посунутися на своїй землі довелося не їм, а палестинцям? Чому резолюція ООН 1947 р. передбачала створення держави Ізраїль не на території Німеччини, а в Палестині? Відповідь міститься у Святому Письмі: «У цей день уклав Господь завіт з Аврамом, сказавши: потомству твоєму даю Я землю цю, від ріки Єгипетської до великої ріки, ріки Євфрат…» (Бут. 15: 18). «І поставлю завіт Мій між Мною і тобою і між нащадками твоїми після тебе в роди їх, завіт вічний у тому, що Я буду Богом твоїм і нащадків твоїх після тебе; і дам тобі і нащадкам твоїм після тебе землю, по якій ти мандруєш, всю землю Ханаанську, у володіння вічне; і буду їм Богом» (Бут. 17: 7–8).
Євреї лишали Ерець-Ісраель (землю Ізраїлю) тричі: один раз ще за внука Авраама Іакова, коли вони переселилися в Єгипет через голод і прожили там чотириста років. Другий раз у 586 році до Р. Х., коли вавилонський цар Навуходоносор II захопив і знищив Єрусалим, зруйнував Перший Храм, збудований Соломоном, а євреїв відвів у полон. Вавилонський полон тривав 70 років, а причиною його було відхилення євреїв у ідолопоклонство. Третій раз євреї були розсіяні по всій землі в 70 р., коли римський імператор Тит захопив Єрусалим і зруйнував Другий Храм, відновлений після вавилонського полону Зоровавелем і перебудований Іродом. У цьому розсіянні євреї провели дві тисячі років. А який злочин вони повинні були вчинити перед Богом, щоб отримати це покарання, думається, всім відомо.
Але ось нащадки Авраама знову збираються в Ерець-Ісраель, знову відновлюється єврейська держава. Вона відновлюється саме на тій землі, яку Бог дав у володіння Аврааму і його нащадкам. Сьогодні ця земля оточена мусульманськими країнами, які на наступний же день після проголошення незалежності Ізраїлю в 1948 р. почали війну проти нього. Хвилі ісламського моря мали легко змити з лиця землі народжений Ізраїль, але цього не сталося. Історики виділяють шість великих військових конфліктів, окрім численних інтифад й інших загострень.
· Війна за незалежність 1948–1949 рр.
· Синайська кампанія 1956 р.
· Шестиденна війна 1967 р.
· Війна Йом-Кіпур (Судного дня) 1973 р.
· Ліванська війна 1982–1985 р.
· Друга ліванська 2006 р.
У більшості цих конфліктів багаторазова перевага сил і засобів була на боці ісламських держав, але Ізраїль переміг усіх. Є над чим замислитися. Нинішній конфлікт з Іраном міг цілком перевершити всі попередні за масштабами втрат. Ми поки не знаємо, чим він точно закінчиться, як не знаємо і те, наскільки розтягнутими в часі будуть усі наступні події. Але ми знаємо, що, згідно з іудейськими пророцтвами, завершиться відновлення Ізраїлю будівництвом Третього Храму на місці зруйнованих перших двох і відновленням у ньому богослужінь. Пророцтва пов'язують це з приходом єврейського Машиаха.
Іудейська есхатологія
В іудейській месіанській есхатології відновлення Храму в Єрусалимі займає центральне місце. Вказівки на це іудеї бачать у Танаху (книги Старого Завіту, крім неканонічних), також вони містяться в Талмуді (збірник правових і релігійно-етичних положень іудаїзму) і працях рабинів усіх епох. Звичайно, в іудаїзмі є безліч різних думок про те, ким буде Машиах, які будуть обставини його появи і як він буде пов'язаний з Єрусалимським Храмом.
Але згідно з класичним підходом, викладеним, наприклад, у працях одного з найавторитетніших єврейських богословів і філософів Мойсея Маймоніда (XII ст.), Машіахом буде земна людина – мудра, богобоязлива і благочестива у єврейському розумінні цих якостей. Але, окрім цього, він буде видатним політичним лідером, царем, вождем, здатним повести за собою мільйони людей. Саме він має відновити Храм на його місці в Єрусалимі. Більше того, Маймонід прямо зазначає: якщо з'явиться цар з дому Давида і він відновить Храм, тоді можна з упевненістю сказати, що це і є Машіах. Машіах має встановити владу Ізраїлю над усіма народами, які також приймуть Тору і житимуть згідно з її приписами. У цей час уже не буде війн, і все людство шануватиме істинного Бога, всі будуть щасливі, заможні тощо. Це – Царство Боже у єврейському розумінні.
Щодо того, яку конкретно роль гратиме єврейський Машіах у справі відновлення Храму, є різні думки. Одні єврейські богослови вважають, що лише Машіах має право відновити Храм, а отже, поки він не з’явився, ніхто не повинен розпочинати це діло. Інші ж вважають, що прості євреї мають усе підготувати до будівництва Храму, можливо навіть розпочати його, а Машіах прийде й завершить. Таку активну підготовку веде, зокрема, «Інститут Храму» в Єрусалимі. Його працівники вже відтворили золоту менору, одяг первосвященика, ритуальні посудини тощо.
І начебто все до цього йде, але
є одна перешкода – на місці, де раніше стояв Єрусалимський Храм, сьогодні знаходиться третя за значенням мусульманська святиня – мечеть Аль-Акса (705 р.), а також не менш шановане місце – Купол Скелі (691 р.).
Мусульманські святині та есхатологія
Про значення мечеті Аль-Акса свідчить один із ісламських хадисів: «Не вирушають у дорогу заради відвідин [якоїсь мечеті], окрім трьох: мечеті аль-Харам (Кааба в Мецці. – Ред.), мечеті Посланця (Медіна. – Ред.) і мечеті аль-Акса» (Абу Хурайра).
Купол Скелі (Куббат ас-Сахра) зведений над Каменем Заснування. В юдаїзмі цей камінь вважається наріжним каменем світобудови, оскільки саме з нього Господь почав створення світу. Також існують припущення, що Святая Святих Єрусалимського Храму розташовувалася саме на цьому місці. Згідно з Кораном, у ніч аль-Ісра ва-ль-Мірадж (Ніч Вознесіння) пророк Мухаммед був перенесений з Мекки до Єрусалима в «найдальшу мечеть» (Аль-Акса), де звершив молитву, а потім піднявся на Камінь Заснування і вознісся на небеса. Дехто навіть стверджує, що на камені залишився слід Мухаммеда.
Звичайно, мусульманський світ не може допустити будівництва Третього Храму, адже це означає руйнування мечеті Аль-Акса і Купола Скелі. Для цього потрібна була б повна військова поразка мусульманських країн.
Але Єрусалим, і зокрема Храмова Гора, пов'язується в ісламі не лише з пророком Мухаммедом, але й з майбутнім Аль-Махді (Месією). Цей Махді, згідно з ісламською традицією, так само, як і в юдаїзмі, буде політичним лідером, об’єднає мусульманську умму (усіх мусульман), відновить справедливість, переможе тиранію, правитиме мудро й справедливо. За його правління всі житимуть у благополуччі й щасті – тільки не за Торою, як і в іудаїзмі, а за Кораном і шаріатом. Це – Царство Боже у мусульманському розумінні.
Ісус Христос (Іса ібн Мар’ям) в есхатологічній традиції ісламу також має свою роль. Він має зійти з неба і підтвердити істинність ісламу. Він і Махді діятимуть разом. Махді правитиме й очолюватиме умму, а Іса буде його духовним союзником. Разом вони переможуть Даджаля (ісламський аналог Антихриста), встановлять мир і підготують людство до Судного дня.
Хоча аль-Махді прямо не згадується у Корані, його образ широко представлений у хадисах. Наприклад, в одному з них сказано: «Якщо до кінця світу залишиться всього один день, Аллах продовжить його, щоб послати людину з мого роду, чиє ім’я буде моїм ім’ям, і він наповнить землю справедливістю, як до нього вона була наповнена тиранією» (Сунан Абу Дауд).
Існує відмінність між сунітською і шиїтською версією махдизму. Суніти вважають, що Махді – це людина, яка з’явиться в майбутньому, його особа ще не визначена. А ось шиїти (Іран – шиїтська держава) вірять, що Махді вже народився в IX столітті. Його ім’я – Мухаммад ібн аль-Хасан, і він досі живий, хоча й перебуває у прихованому стані. Він вийде з нього у визначений час, щоб встановити досконалу справедливість.
Як бачимо, єврейська і мусульманська традиції взаємовиключні. Машіах має встановити панування Тори, Махді – Корану. Хоча наслідки обіцяються однакові: мир і процвітання. І тут постає суттєве питання: а де географічно має бути встановлене це царство справедливості і щастя? Виявляється, і там, і там – у Єрусалимі. Хоча в юдаїзмі ця прив’язка позначена набагато чіткіше, але й в ісламі, особливо в шиїтській традиції, вона теж присутня.
Ось кілька цитат:
• «Коли з’явиться Каїм з роду Мухаммеда (Махді. – Ред.), він житиме в Куфі (Ірак), але встановить свою владу над усією Землею. Він попрямує до Бейт аль-Макдис (Єрусалим. – Ред.) і встановить там справедливість...» (Аль-Маджлісі, «Bihar al-Anwar»);
• «Каїм підніметься зі Сходу… Він очистить Каабу, потім піде до Бейт аль-Макдис, де усуне брехню й поклоніння неправді...» (Мухаммад ібн Ібрахім аль-Нумані, «Кітаб аль-Гайба»).
У суфізмі (аскетично-містичний напрям в ісламі) існує легенда, що Махді з’явиться в Єрусалимі біля Каменя Заснування, там його зустріне Іса ібн Мар’ям, після чого вони разом звершать молитву в мечеті Аль-Акса. При цьому Камінь Заснування або засяє (за однією версією), або (за іншою) відкриє таємне знання про кінець часів.
Звичайно, пророцтва про місце і обставини пришестя Махді й Машіаха не є догматичним ученням ісламу й іудаїзму. Деякі напрями цих релігій надають цьому більше значення, інші менше. Однак і нинішня наявність святинь на Храмовій Горі, і майбутні есхатологічні очікування мусульман й іудеїв є взаємовиключними, а отже, конфлікт між цими народами в принципі не може бути розв’язаним. Лише повна перемога однієї зі сторін.
Але як же все це може бути розв’язаним у світлі вчення Ісуса Христа?
Християнське розуміння Царства Божого
Господь наш Ісус Христос приніс на землю велике одкровення про те, де має поклонятися Єдиному Істинному Богові і, відповідно, де можливе встановлення царства миру, добра й справедливості – Царства Божого. Коли Ісус розмовляв із самарянкою, вона, зрозумівши, що перед нею людина від Бога, запитала його про місце поклоніння Богові: «Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви кажете, що місце, де треба поклонятися, в Єрусалимі» (Ін. 4: 20). Христос відповів їй: «Повір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві. Ви не знаєте, чому кланяєтесь, а ми знаємо, чому кланяємось, бо спасіння – від іудеїв. Але настане час, і вже настав, коли справжні поклонники будуть поклонятися Отцеві в дусі й істині, бо таких поклонників Отець шукає Собі. Бог є дух, і ті, що Йому поклоняються, мають поклонятися в дусі й істині» (Ін. 4: 21–24).
Питання про Царство Боже ставили Христу й фарисеї, й отримали подібну відповідь: «Спитані ж фарисеями, коли прийде Царство Боже, Він відповів їм: Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть: "ось тут воно", чи: "он там", бо ось, Царство Боже – всередині вас» (Лк. 17: 20–21).
Тому безглуздо воювати і вбивати одне одного за відновлення Єрусалимського Храму чи збереження мечеті Аль-Акса і Купола Скелі. Жоден надсправедливий світовий порядок не принесе людям жодної користі, якщо в них не буде Царства Божого в серці.
І за це Царство точиться ще жорстокіша боротьба, ніж за Храмову Гору в Єрусалимі. Але ця війна має зовсім інший характер. Апостол Павло описав її так: «…Наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти влад, проти правителів темряви цього світу, проти духів злоби піднебесної» (Еф. 6: 12).
Цю війну не виграти ні ракетами, ні бомбами, ні навіть ядерною зброєю. Для цього потрібно зовсім інше: «Тому прийміть повну Божу зброю, щоб ви могли протистояти в день злий і, все подолавши, встояти. Отже, станьте, підперезавши стегна свої істиною, одягнувшись у броню праведності, взувши ноги в готовність благовістити мир; а найбільше – візьміть щит віри, яким зможете загасити всі розпечені стріли лукавого, і шолом спасіння візьміть, і меч духовний, який є Слово Боже» (Еф. 6: 13–17).
Що ж до пришестя істинного Месії Ісуса Христа, то воно також не обмежене географічними координатами: «Бо як блискавка, що блискає від одного краю неба аж до другого, так буде Син Людський у Свій день» (Лк. 17: 24).
