Як православні американці змусили Конгрес говорити про гоніння на УПЦ
Акція у Вашингтоні – серйозний крок вперед у захисті УПЦ. Вперше тема релігійних переслідувань в Україні прозвучала так голосно на рівні американського Конгресу.
16 грудня 2024 року у Вашингтоні відбулася подія, яка може змінити ставлення української влади до ситуації з Українською Православною Церквою. Близько 200 православних вірян з різних Церков провели масштабну акцію на Капітолійському пагорбі. Вони організували близько 80 зустрічей з конгресменами та представниками американської адміністрації. В результаті політики в США почали відкрито говорити про релігійні переслідування в Україні.
Що сталося у Вашингтоні?
День дії православних християн та їхніх союзників організували дві структури: Товариство святителя Іоанна Шанхайського та Нью-Йоркський клуб молодих республіканців. На акцію прийшли представники Сербської, Антіохійської Церков, Православної Церкви в Америці, Руської Православної Церкви Закордоном. Були й християни інших конфесій.
На початку дня учасники акції розділилися на групи та методично обійшли офіси всіх конгресменів – і в Палаті представників, і в Сенаті. Загалом провели 80 зустрічей. Зазначимо, що люди приходили до політиків з конкретними фактами, документами та свідченнями про те, що відбувається з УПЦ.
Паралельно біля Конгресу пройшов пікет. Православні та представники інших християнських конфесій стояли з плакатами: «Звільніть негайно митрополита Арсенія», «Греки за УПЦ», «Скасуйте закон 3894», «Припиніть тюремне ув'язнення нашого духовенства». Завершилося все пресконференцією на сходах Капітолію, де виступили кілька конгресменів-республіканців.
Хто і що говорив?
Кетрін Вайтфорд, молодий американський політик, яка займає посаду співголови Національної федерації молодих республіканців і директора зі зв'язків з держорганами Товариства святителя Іоанна Шанхайського, відразу зазначила: «Ми тут не для того, щоб виступати проти народу України. Багато з нас молилися і підтримували Україну в цій жорстокій війні. Багато присутніх сьогодні – українці. І ми не захищаємо Росію. Ми ні в якому сенсі не проросійська група».
Запитайте, навіщо це говорити? Тому що українська влада та її лобісти в США використовують один простий прийом: будь-кого, хто заступається за УПЦ, одразу звинувачують у роботі на Москву. З цієї причини Уайтфорд відразу підкреслила, що говорити подібне – брехня.
Вона підкреслила, що закон № 3894, який українська влада ухвалила в серпні 2024 року, фактично забороняє УПЦ – Церкву з більш ніж тисячолітньою історією, найбільшу християнську конфесію України.
Крім того, Вайтфорд розповіла про конкретні приклади переслідування вірян та духовенства УПЦ: про митрополита Арсенія, який перебуває у в'язниці більше 20 місяців, про Предстоятеля УПЦ, у якого Зеленський відібрав українське громадянство, про священників, яких затримують і насильно відправляють на фронт, про захоплення храмів і монастирів, часто із застосуванням сили, на очах у парафіян та їхніх дітей.
«Я хочу нагадати: ми говоримо не про Північну Корею і не про Китай, – підкреслила Вайтфорд. – Це відбувається в країні, яку Сполучені Штати вважають союзником».
Вона нагадала, що занепокоєння переслідуваннями УПЦ висловлювали в ООН, місії США при ОБСЄ, правозахисні організації, християнські Церкви по всьому світу, папа Франциск та багато інших, але українська влада ігнорує всі ці заклики.
Кетрін Вайтфорд сформулювала позицію, яка стала ключовою для всієї акції: «Виживання України важливе, її суверенітет важливий, але нація не може захищати свободу, одночасно знищуючи її. Релігійна свобода – це не розкіш, яку можна скасувати під час війни. Навпаки, саме під час війни вона потрібна найбільше».
Це дуже сильний аргумент. Україна, принаймні за словами її офіційних представників, воює за свободу і демократію. Але як можна говорити про свободу, коли влада кидає в тюрми священиків, відбирає у людей храми і забороняє їм молитися так, як вони того хочуть?
У підсумку Вайтфорд озвучила вимоги до української влади:
- призупинити і скасувати закон № 3894,
- негайно звільнити митрополита Арсенія,
- припинити насильницьку мобілізацію священників,
- дотримуватися конституційних та міжнародних зобов'язань України у сфері релігійної свободи – з реальними механізмами відповідальності.
«Якщо Україна хоче вступити в Європейський союз, якщо вона хоче залишатися частиною демократичного світу, якщо вона хоче зберегти моральний авторитет в очах союзників – вона повинна захищати право мільйонів своїх громадян сповідувати віру в Українській Православній Церкві, – заявила Вайтфорд. – Тому що віра – не злочин, традиція – не зрада, а релігійна свобода – не опція».
Конгресвумен з Флориди Анна Пауліна Луна, яка виступила на акції, зазначила: «Ми зібралися тут, тому що важливо пролити світло на переслідування наших християнських братів і сестер, особливо в тих країнах, які уряд США зараз фінансує». Вона нагадала, що «релігійна свобода закріплена в Першій поправці до Конституції США. Адміністрація Трампа зробила захист християн одним зі своїх пріоритетів».
Луна прямо назвала ситуацію з УПЦ прикладом гонінь на християн у сучасному світі: «Те, що відбувається в Україні, переслідування Української Православної Церкви – наочний приклад триваючих сьогодні гонінь на християн».
Головний тезис Луни: «Гроші американських платників податків ніколи не повинні підтримувати уряд, який активно переслідує братів і сестер у Христі».
А далі вона сказала те, що однозначно буде сприйнято американцями дуже серйозно: «Сьогодні ми займаємо позицію на захист християнської свободи в Україні, тому що їхня біда – це і наша біда. Якщо християни можуть зазнавати переслідувань з боку наших західних союзників і країн, повністю залежних від нашого фінансування – то нічого не завадить цим переслідуванням прийти й до нас додому.
Це дуже сильний аргумент для американських консерваторів. Якщо сьогодні закривати очі на переслідування християн в Україні – завтра таке ж може розпочатися в США. Луна перевела тему УПЦ із розряду «там щось відбувається» в розряд «це загроза нашим власним цінностям і свободам». Такі меседжі в сучасній Америці не можуть залишитися непоміченими.
Конгресмен з Арізони Еллі Крейн включив тему УПЦ у ширшу критику української влади: «З початку війни в Україні проявляються тривожні авторитарні тенденції, які різко контрастують із фундаментальними принципами західної цивілізації – скасування виборів, контроль медіаресурсів, зловживання фінансовими коштами».
Він підкреслив: «Очевидно, що ситуація на місцях сильно відрізняється від тієї картини, яку малюють провідні ЗМІ».
Крейн особливо виділив «жорстоке ставлення до християн» і висловив сподівання, що завершення війни принесе полегшення «після багатьох років страждань і обмежень свободи віросповідання та свободи слова».
Від РПЦЗ виступив єпископ Феодосій, який звинуватив українську владу в тому, що вона повторює практики радянських богоборців – вилучає монастирі та храми, перетворює святині на музейні експонати, обмежує доступ вірних до мощей святих.
Президент Клубу молодих республіканців Нью-Йорка Стефано Форте зазначив, що стурбованість ситуацією з УПЦ висловлюють найрізноманітніші Церкви – Церква Англії, папа Римський, православні християни по всьому світу.
«Важко дивитися, як священнослужителів саджають до в’язниць. Неправильно, що гроші наших платників податків йдуть на переслідування християн у чужій країні – сказав Форте. – Ми маємо об’єднатися як американці і заявити, що переслідування будь-яких християн де б то не було – це неправильно, і ми відмовимося направляти на це наші податки».
Як змінив позицію конгресмен Дон Бекон
Історія з конгресменом Доном Беконом із Небраски є дуже показовою. До акції він разом із двома іншими конгресменами – Джо Вілсоном і Остіном Скоттом – підписав лист генпрокурору США Пем Бонді. У листі вони просили перевірити РПЦЗ на предмет можливого впливу з Росії.
Коли православна делегація 16 грудня прийшла в офіс Бекона, він відмовився від нормального діалогу, назвавши відвідувачів «лобістами інтересів Москви». Після цього він написав у мережі «X», що «сказав їм правду».
Але після акції щось змінилося. Бекон виступив на своїй сторінці в «X» і заявив, що не вважає УПЦ «виконуючою накази Москви». Він уточнив, що його попередні критичні оцінки стосувалися Російської Православної Церкви, а не УПЦ.
Случай із Беконом показує, що методична робота з конгресменами, роз’яснення ситуації, надання фактів – усе це працює. Бекон представляє той сегмент республіканців, які підтримують Україну, але не до кінця знають, що відбувається в нашій країні у сфері релігійної свободи. Можна сподіватися, що, будучи поінформованими, ці політики зможуть вплинути на владу України і змусити її одуматися та припинити переслідування власних громадян.
Виток з табору українських лобістів
Найцікавіше сталося через два дні після акції. Американська редакція СПЖ отримала з конфіденційного джерела внутрішній документ Американської коаліції за Україну – організації лобістів української влади у Вашингтоні.
У цьому документі міститься відкрите визнання, що критика України через переслідування УПЦ – це їхній ахіллесова п’ята, тобто найслабше, найуразливіше місце в їхній роботі. Таким чином, лобісти визнають, що переслідування УПЦ – реальність.
Особливо показовими є фрази про тактику православних. Так, Американська коаліція за Україну вважає «загальноприйнятою тактикою» використання «священників у рясах на Капітолійському пагорбі» та «ікон, хрестів і молитвої символіки». Ці «візуальні образи», згідно з документом, «підривають скепсис щодо політики» та «сприймаються як атака на справжню віру».
Простіше кажучи – коли люди бачать священників, ікони, хрести – вони розуміють, що йдеться про справжню віру, а не про політику. І треба сказати – це працює. Бо українським лобістам дуже важко звинуватити в «російській пропаганді» єпископа в рясі з хрестом, громадянина США, який просто просить захистити права вірян в Україні.
Але це не найголовніше. Найголовніше – що українські лобісти і українська влада публічно стверджують, що жодних переслідувань УПЦ немає, що це все вигадки та російська пропаганда. А внутрішні матеріали показують, що вони прекрасно знають про кожен випадок порушення прав і свобод віруючих людей. І їхнє завдання – не боротися з цими порушеннями, а приховати їх або подати інформацію як «російську пропаганду».
Іншими словами, українська влада та її представники у Вашингтоні вважають проблему УПЦ слабким місцем у своїй роботі не тому, що бачать у Церкві «російську загрозу», а тому що не вдається приховати роботу з її знищення.
Що далі?
Після акції можна відзначити кілька важливих моментів.
– По-перше, у США формується міжцерковна коаліція з питання УПЦ – РПЦЗ, Сербська, Антиохійська Церкви, Православна Церква в Америці діють разом.
– По-друге, тема УПЦ уже точно увійшла до порядку денного республіканців через молодіжне крило партії.
– По-третє, тема УПЦ була пов’язана Анною Пауліною Луною з внутрішньоамериканською політикою, а отже – не може бути проігнорована надалі.
– По-четверте, методична робота з конгресменами дає результати. Можна переконати навіть тих, хто сьогодні підтримує українську владу.
– По-п’яте, визнання лобістами України теми УПЦ ахіллесовою п’ятою означає, що вони розуміють: приховувати переслідування стає все важче, особливо перед американською консервативною та релігійною аудиторією.
Найближчі перспективи
Адміністрація Трампа, за словами Анни Пауліни Луни, зробила захист християн пріоритетом. Це означає, що питання релігійної свободи в Україні повинно бути включене в пакет «мирного плану Трампа».
Українська влада опиниться перед вибором – або виконати вимоги щодо скасування закону № 3894, звільнити митрополита Арсенія тощо, або відповідати перед світовою спільнотою за гоніння УПЦ. Ігнорувати це питання буде дуже складно.
Крім того, зрозуміло, що лобісти Києва у Вашингтоні вже зараз змушені змінювати стратегію. Бо попередня тактика – звинувачення у «проросійській позиції» – перестає працювати, коли православних підтримують конгресмени-республіканці.
Головне – акція 16 грудня у Вашингтоні – це серйозний крок уперед у захисті УПЦ. Вперше тема релігійних переслідувань в Україні прозвучала так голосно і так професійно на рівні американського Конгресу. Можна сказати, що люди домоглися того, щоб їх почули, і конгресмени почали говорити про проблему. Це дає надію, що ситуація зміниться.
