Чому Церква Кіпру мовчить щодо рішення Фанара у справі Тихіка?
Чи буде опубліковано лист Вселенського Патріархату? Чи визнає Синод Кіпрської Церкви порушення у справі митрополита Тихіка? Чи відкриється шлях для його повернення на кафедру?
Минуло більше двох місяців з моменту візиту митрополита Пафоського Тихіка до Константинополя, але офіційне рішення Вселенського Патріархату (не пресреліз) досі не опубліковано. Тим часом з'являється все більше свідчень того, що в цьому документі містяться незручні для кіпрського церковного керівництва формулювання.
Лист, якого немає
17 жовтня 2025 року митрополит Тихік прибув до Константинополя для участі в засіданні Синоду Константинопольського Патріархату. Ця поїздка стала кульмінацією багатомісячного церковного конфлікту на Кіпрі, в результаті якого владика був фактично відсторонений від управління Пафоською митрополією.
Зараз початок січня 2026 року. За церковними канонами та встановленою процедурою Синод Константинопольського Патріархату мав надіслати офіційне письмове рішення на адресу Священного Синоду Церкви Кіпру. Але цього документа в публічному просторі немає.
Водночас супроводжуючий владику в Константинополь священник і лікар, отець Євангелос Папанікалау, в інтерв'ю кіпрському телебаченню розповів, що лист все ж був відправлений на початку грудня – орієнтовно між 6 і 12 числами. Більше того, за наявною інформацією, він вже знаходиться на Кіпрі. Але Священний Синод Кіпрської Церкви чомусь не поспішає його оприлюднювати.
Чому ж кіпрське церковне керівництво зберігає мовчання? Відповідь може критися в змісті самого документа.
Процесуальні порушення
За словами отця Євангелоса, який посилається на знайомих архієреїв із Константинополя, в листі Вселенського Патріархату містяться досить жорсткі формулювання щодо того, як велася справа митрополита Тихіка на Кіпрі.
Ключова фраза звучить так: «Чи то через надмірне завзяття, чи то через незнання, чи то внаслідок упущень у вашому Статуті, рішення, прийняте на Кіпрі, як здається Патріархату, страждає на численні процесуальні помилки і упущення».
По суті, це фактичне визнання того, що суд над Пафоським архіпастирем був проведений з грубими порушеннями церковних канонів і базових процесуальних норм. Про що, до речі, було сказано і в пресрелізі відразу після Синоду Константинопольського Патріархату на Фанарі.
Нагадаємо, що владика Тихік під час розглядів з боку Синоду Кіпрської Церкви був позбавлений елементарного права на захист, на очну ставку зі свідками обвинувачення, на можливість вивчити всі матеріали справи і так далі. І саме цей факт зафіксував Константинополь.
Особливо показово, що в своїх подальших заявах Архієпископ Кіпру Георгій почав використовувати формулювання, відмінне від того, яке вжив Синод Фанара. Він почав говорити про «незначні упущення». Різниця між «процесуальними порушеннями» і «незначними упущеннями» – величезна. Перше ставить під сумнів законність всього судового процесу. Друге – всього лише визнання дрібних недоліків.
Чи можна повернути Тихіка?
Формулювання про «процесуальні порушення» – це не просто слова. Це юридично значуща оцінка, яка відкриває цілком певні можливості.
Якщо судовий процес був проведений з серйозними процесуальними порушеннями, його результати не можуть вважатися законними. А отже, рішення про відсторонення митрополита Тихіка від управління Пафоською митрополією не просто може, але повинно бути переглянуто.
Той же отець Євангелос прямо про це говорить: «Коли Патріарх в офіційному документі пише, що в справі цієї людини були допущені "упущення", ви розумієте, що це означає? Це означає, що існують і інші шляхи вирішення».
Церковне право, як і будь-яке право, знає принцип, згідно з яким рішення, прийняте з порушенням процедури, підлягає скасуванню. Якщо людину судили без дотримання її базових прав на захист, то такий суд не може вважатися справедливим.
Більше того, навіть найосновніші принципи прав людини, на які так люблять посилатися в Європі, вимагають дотримання процесуальних гарантій. А отже,
рішення Константинопольського Патріархату відкриває шлях до реабілітації владики і його повернення на Пафоську кафедру. Питання тільки в тому, чи захоче Священний Синод Кіпрської Церкви визнати свої помилки?
Поки все вказує на протилежне. Засідання Синоду постійно переносяться. Документ з Константинополя не оприлюднюється. А Архієпископ Георгій виступає із заявами про внесення змін до церковного Статуту, ніби намагаючись заздалегідь вибудувати нову систему, яка виключить можливість повторення «незручних» ситуацій.
Удар по давній традиції
Справа в тому, що Кіпрська Церква завжди пишалася тим, що зберегла давню апостольську традицію участі мирян у виборах єпископів. Ця практика сягає перших століть християнства, коли єпископів обирав народ Божий – всі вірні громади. На Кіпрі ця традиція збереглася у вигляді народного голосування: миряни обирають кілька кандидатів, яких потім розглядає Священний Синод і затверджує одного з них.
Ця система завжди викликала захоплення церковних людей в інших країнах. Більше того, вона розглядалася як зразок для наслідування. Але тепер Архієпископ Георгій пропонує фактично скасувати участь мирян у виборах. І це викликає цілком обґрунтоване питання: чому? Навіщо руйнувати те, що працювало століттями? Що не так з давньою традицією?
Формальним приводом стала низька явка на останніх виборах – близько 13-15% від числа виборців. Але хіба це привід скасовувати саму можливість народної участі? Адже зрозуміло, що низька явка – це не проблема системи виборів. Це проблема відносин між церковною ієрархією і паствою. Це сигнал про те, що люди розчаровані, що вони не відчувають зв'язку з церковним керівництвом. І правильна відповідь на це – не скасовувати вибори, а задуматися: чому народ не приходить голосувати?
З іншого боку, існують розумні способи вирішення проблеми явки. Можна сформувати виборчий корпус із найбільш активних членів церковних громад: дружин священників, церковних старост, людей, які реально служать у храмах, займаються церковною благодійністю, беруть участь у житті парафії. Це було б чесним компромісом між всенародним голосуванням і повним виключенням мирян.
Але Архієпископ пропонує зовсім інше – фактично передати всю повноту влади щодо обрання єпископів виключно Синоду. Але навіщо?
Контроль над Синодом
Уважний аналіз ситуації показує, що за спробою змінити виборчу систему стоїть цілком конкретна мета: встановлення повного контролю Архієпископа над складом Священного Синоду.
Якщо миряни не беруть участі у виборах, то єпископів призначає Синод, на який має величезний вплив сам Архієпископ. Це означає, що майбутній склад церковного керівництва буде формуватися не народом, не громадами, а вузькою групою вищих ієрархів.
А далі логіка проста:
хто контролює Синод, той контролює і питання про престолонаслідування – про те, хто стане наступним Архієпископом Кіпру.
Отець Євангелос говорить прямо: «Складається враження, що він намагається контролювати Синод, щоб перешкодити певній особі стати його наступником».
Про яку «певну особу» йдеться? У церковних колах ні для кого не секрет, що одним із найбільш ймовірних кандидатів на престол Архієпископа Кіпру багато років вважався митрополит Лімасольський Афанасій – духовний лідер, який користується величезною повагою і любов'ю не тільки на Кіпрі, але і в усьому православному світі. Не складно здогадатися, що народ проголосує саме за нього.
Але якщо система народних виборів буде скасована, то архієпископ отримає можливість протягом решти років свого служіння сформувати Синод із лояльних собі архієреїв. А значить, питання про його наступника буде вирішуватися не церковним народом, не давньою традицією, а кулуарно, всередині вузького кола вищої ієрархії.
Це і є справжня причина церковної кризи на Кіпрі. Справа не в «єресі непоминаючих» (в якій звинуватили митрополита Тихіка), не в «хворобливій ревності» (в якій його звинувачують тепер), не в міфічних канонічних порушеннях. Справа – в боротьбі за владу, за контроль над майбутнім Кіпрської Церкви.
Конверт
На тлі всіх цих церковно-політичних інтриг особливо пронизливо звучить розповідь про самого митрополита Тихіка – людину, яка опинилася заручником цієї боротьби.
Отець Євангелос, який супроводжував владику як лікар і духівник, ділиться деталями, які розкривають справжній образ Пафоського архіпастиря. Він розповів про одну історію, яка говорить більше за будь-які слова.
Коли владика перебував у Греції на лікуванні, деякі благочестиві християни передали йому конверт із пожертвою на медичні витрати. Того ж дня він прийшов до лікаря. У клініці владика побачив чоловіка років сорока, повністю зруйнованого раком.
Митрополит Тихік сказав своїм супутникам: «Ідіть, візьміть той конверт, який нам дали, і віддайте його цій людині». У конверті виявилося півтори тисячі євро. Все це владика віддав людині, яку бачив вперше в житті. Без вагань. Просто тому, що побачив чуже страждання.
Це не показне благодійництво і тим більше не піар-акція. Це вчинок людини, для якої заповідь Христа про милосердя – керівництво до дії, а не красиві слова.
Але є й інша історія – про те, як владика ставиться до тих, хто зараз налаштований проти нього.
За час спільного служіння отець Євангелос був свідком молитовної практики архіпастиря: «У нього є списки з вашими іменами, і він постійно їх поминає. Ми разом звершили сорок літургій: я служу, а він сидить поруч зі мною в епітрахилі, читаючи імена живих і покійних. І знаєте, чиє ім'я звучить першим? Архієпископа Георгія».
Вдумайтеся: людина, яку фактично позбавили кафедри, яка піддається безперервним звинуваченням, яка перебуває далеко від батьківщини в тяжкому стані здоров'я, – насамперед на кожній Літургії молиться за свого обвинувача, за Архієпископа Георгія.
«Для мене це – свідчення церковного характеру цієї людини», – каже отець Євангелос. І це дійсно так. Тому що справжня християнська любов перевіряється не ставленням до друзів, а ставленням до тих, хто завдає болю.
Що далі?
Митрополит Тихік перебуває в Греції. Священний Синод Кіпрської Церкви мовчить. Документ з Константинополя не оприлюднено. Архієпископ Георгій говорить про майбутні зміни до Статуту і про те, що Синод збереться в новому році.
Що буде далі – поки невідомо. Чи буде опубліковано лист Вселенського Патріархату? Чи визнає Синод Кіпрської Церкви процесуальні порушення у справі митрополита Тихіка? Чи відкриється шлях для його повернення на кафедру? Або церковне керівництво продовжить робити вигляд, що нічого не сталося?
Чи буде скасована система народних виборів єпископів? Чи вдасться архієпископу Георгію встановити повний контроль над Синодом? Або здоровий глузд і повага до давніх традицій все ж візьмуть гору?
На всі ці питання поки що немає відповідей. Але одне можна сказати точно: Господь все бачить.
Він бачить, як митрополит Тихік, перебуваючи далеко від батьківщини, щодня молиться за своїх обвинувачів. Як віддає останні гроші незнайомій хворій людині. Як тужить за своєю Пафоською митрополією, за своєю паствою, за служінням Літургії.
Бог бачить мовчання тих, хто мав заступитися. Бачить інтриги і боротьбу за владу під прикриттям благочестивих слів. Бачить, як давні традиції приносяться в жертву поточній політичній доцільності...
«Господь бачить все. І Господь все владнає», – так кажуть християни в подібних ситуаціях. І це не просто слова. Це глибока віра в те, що правда рано чи пізно переможе. Що справедливість не може бути зневажена назавжди. Що Церква належить Христу, а не людям, які тимчасово займають в ній високі посади.
Тому, незважаючи на всю складність і заплутаність ситуації, є надія. Надія, що процесуальні порушення будуть визнані. Що митрополит Тихік повернеться до своєї пастви. Надія, що Кіпрська Церква збереже те, чим завжди пишалася і що служило прикладом для інших – дух соборності і міцність віри.
Тому що в кінцевому рахунку – Церква створена не для боротьби за владу, а для спасіння душ. Не для інтриг і політичних ігор, а для свідчення і єдності у Христі. І поки є такі люди, як митрополит Тихік, який молиться за своїх обвинувачів і віддає останні гроші хворим, – є надія на те, що ця єдність можлива.
Господь все бачить. І Він не залишить Своїх вірних.
