Справа Тихіка: чи має єпископ право захищати свої права в світському суді?
Аналіз подій на Кіпрі показує, що єпископ може постраждати не за порушення канонів, а за їх дотримання
8 січня 2026 року Синод Кіпрської Церкви ухвалив рішення про заборону в служінні митрополита Пафосу Тихіка. Однак це рішення викликає безліч питань у фахівців з церковного права і взагалі у всіх, хто стежить за церковним життям.
Головна особливість цього рішення – відсутність ясного обґрунтування.
В офіційному повідомленні Архієпископії не вказано, які саме канони порушив митрополит Тихік. Не вказано і термін заборони – йдеться лише про «заборону на невизначений термін». Обидва ці моменти суперечать багатовіковій практиці Церкви, згідно з якою будь-яке церковне покарання має бути чітко обґрунтованим і мати визначені часові рамки.
Таким чином, кіпрські синодали показали, що рішення можуть ухвалюватися не з урахуванням Передання Церкви, а всупереч йому.
Слід зазначити, що Синод Кіпрської Церкви ставить перед митрополитом низку умов: підписати «конкретне сповідання віри», яке включатиме пункти про визнання Критського собору 2016 року (з рішеннями якого не згодні деякі архієреї не тільки Кіпру, але й Греції, не кажучи вже про інші помісні Церкви), відкликати звернення до цивільних судів, засудити «відділення від Церкви» (тобто «непоминаючих»), прийняти нові обов'язки в Архієпископії і припинити «збурювати» церковний народ.
«Збурення народу»?
Особливої уваги заслуговує останній пункт обвинувачення. Митрополит Тихік звинувачується в тому, що «збурює» і «спокушає» народ. При цьому сам владика Тихік зберігає мовчання, не дає інтерв'ю, не виступає публічно на свій захист. Він використовує лише ті методи захисту своїх прав, які ніяк не можна назвати нецерковними.
Ця ситуація мимоволі нагадує євангельське оповідання про суд над Христом. Первосвященики і книжники звинувачували Спасителя в тому, що Він «збурює народ», розбещує його своїм вченням. «Він збурює народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галілеї до цього місця» (Лк. 23: 5), – говорили вони Пилату. Історія показує, що звинувачення в «збуренні народу» часто було зброєю проти тих, хто стояв за істину.
Літопис Церкви знає чимало випадків, коли єпископи і священники страждали не за порушення канонів, а за вірність їм. Достатньо згадати святителя Іоанна Златоуста, який був вигнаний з Константинопольської кафедри і помер у засланні за викриття пороків імператорського двору і відстоювання церковного права. Святитель Афанасій Великий п'ять разів був у вигнанні за захист православної віри проти аріанської єресі. Преподобний Максим Сповідник зазнав тортур і відсічення язика за відмову прийняти монофелітство – вчення, яке підтримувалося імператорською владою і частиною єпископату.
Усі ці святі отці зазнавали гонінь під виглядом церковних покарань. Їх звинувачували в «непослуху», у «збуренні народу», у «порушенні церковного миру». Але історія розставила все по своїх місцях: гонителі були віддані забуттю або осуду, а сповідники прославлені Церквою як святі.
На чому заснована заборона митрополита Тихіка?
Якщо рішення про заборону не містить вказівки на конкретні канонічні порушення і на термін покарання, виникає питання: на чому ж воно засноване?
Матеріали, що є в нашому розпорядженні, дозволяють припустити кілька причин.
По-перше, митрополит Тихік відмовився прийняти рішення Критського собору 2016 року. Ця позиція ріднить його з цілим рядом помісних Церков – Болгарською, Грузинською, Сербською, Руською, – а також з безліччю єпископів всередині Елладської і Кіпрської Церков, які не згодні з деякими документами цього собору. Наприклад, не згодні з тим, що єретиків можна називати «Церквою».
По-друге, владика Тихік не готовий визнати законність ПЦУ, створеної в 2018 році за активної участі Константинопольського Патріархату. Цю позицію, як відомо, також поділяє більшість помісних Православних Церков.
По-третє, він не згоден з курсом на зближення з Католицькою церквою без покаяння останньої в єресях і у відпаданні від Православ'я.
Усі ці позиції засновані на вірності канонічному і догматичному Переданню Церкви.
Виходить, що митрополит Тихік покараний не за відступ від церковних норм, а за їх дотримання.
Не виключено також, що заборона владики Тихіка – це спроба архієпископа Георгія довести, що він «може це зробити», утвердити свою владу в Синоді, де є єпископи, не згодні з його церковною політикою, а також покарати митрополита Тихіка, якого він вважає «своїм» ставлеником. Іншими словами, до цього рішення цілком можуть примішуватися чисто особисті мотиви, які жодного стосунку до вчення Церкви не мають.
Думка каноніста: рішення незаконне
Відомий грецький каноніст Анастасій Вавускос (який спочатку був запрошений для юридичної допомоги митрополиту Тихіку, але потім припинив з ним співпрацю) відкрито заявив про незаконність дій Кіпрського Синоду.
За оцінкою Вавускоса, вся процедура «усунення» митрополита Тихіка юридично неспроможна і містить численні процесуальні порушення. Логіка подій вимагала, щоб після листа Вселенського Патріархату, який указав на ці порушення, Священний Синод Кіпрської Церкви розпочав розслідування ймовірних канонічних проступків. Але Синод, як саркастично зауважує експерт, продовжує «займатися чим завгодно, тільки не цим».
Вавускос підкреслює важливий момент: митрополит Тихик, попри рішення Синоду, залишається канонічним архієреєм Пафоської митрополії. «На мою думку, він не позбавлений сану; він є канонічним архієреєм своєї митрополії», – заявив каноніст.
Більше того, згідно з канонами, митрополит Тихик мав брати участь у засіданні Синоду, на якому ухвалювалося рішення про його заборону. «Він мав бути присутнім на засіданні – згідно з канонами», – зазначає Вавускос. Але Архієпископ, виходячи зі своєї позиції, його не запросив.
Що відбувалося на Синоді?
В ефірі кіпрського телебачення представник Архієпископії Кіпру Христакис Евстафіу розповів журналістці Наташі Іоанну про рішення Синоду щодо митрополита Тихіка. За його словами, засідання розпочалося з пропозиції Архієпископа, який заявив, що міг би запропонувати позбавлення митрополита сану, але, щоб виявити поблажливість, пропонує усунення на невизначений строк. У ході обговорення лунали заперечення як проти самого усунення, так і проти запровадження довічного усунення.
Евстафіу наголосив, що рішення було ухвалене в дусі поблажливості. «Були й значно суворіші покарання, які могли бути застосовані», – сказав він. Варто додати, що обговорення питання митрополита Тихіка на Синоді було настільки тривалим і масштабним, що не залишилося часу для інших питань.
Представник Архієпископії підкреслив, що, згідно з рішенням Синоду, митрополит Тихик може бути відновлений і отримати нову єпископську кафедру – але не Пафоську – за умови виконання вимог, про які ми писали вище.
Однак, як стало відомо, митрополит Тихік, по-перше, не бажає з’являтися до Архієпископії, оскільки не вважає своє «усунення» законним. Також він стверджує, що вже подав запитуване «сповідання віри» і що не може засудити канон, який стосується права християн не поминати ієрархів, що відпали в єресь (15-те правило Двократного Собору). Крім того, за інформацією журналістки, митрополит надіслав Архієпископу SMS-повідомлення, у якому повідомив, що перебуває на Кіпрі й готовий бути присутнім на засіданні Синоду, але відповіді не отримав.
Наташа Іоанну порушила питання, чи був митрополит Тихік запрошений на засідання Синоду. Евстафіу відповів, що єпископ Тихик як член Синоду (до рішення від 8 січня) не запрошується окремо – його присутність мається на увазі. Він додав, що Архієпископ Георгій публічно заявляв про очікування присутності митрополита Тихіка на Синоді – без окремого запрошення, наскільки можна зрозуміти зі слів Евстафіу.
Однак Наташа Іоанну заявила, що бачила запрошення, розіслане всім членам Священного Синоду, але імені митрополита Тихіка там не було. Евстафіу ці слова не прокоментував.
Натомість він назвав вирішальним чинником намір митрополита Тихіка звернутися до Верховного суду для скасування рішення Синоду. «Звернення до цивільних судів суперечить канонам, а також церковному духові», – підкреслив Евстафіу. Іншими словами, неканонічне «усунення» митрополита Тихіка, порушення Статуту Кіпрської Церкви ні канонам, ні церковному духові не суперечать?
Евстафіу продовжив, що намір митрополита Тихіка звертатися до цивільних судів і став подією, яку «неможливо ігнорувати» та яка має «ключове значення» для обговорюваного питання. Він додав, що такий крок демонструє недовіру митрополита до Священного Синоду й церковних судів.
Журналістка поцікавилася, що означає усунення на практиці. Евстафіу пояснив, що йдеться про заборону на священничі та єпископські обов’язки. Митрополиту Тихіку заборонено звершувати Літургію та Таїнства. Водночас єпископський сан за ним зберігається – він залишається архієреєм, але в усуненні. «Усунення на невизначений строк означає, що для повернення він має вжити кроків зі свого боку, виконати те, чого вимагає Синод», – пояснив представник Архієпископії.
Він також заявив, що для Церкви Кіпру з цього дня питання митрополита Тихіка закрите. «Далі все залежить від того, які кроки зробить сам митрополит», – сказав він. При цьому підкреслив, що для митрополита «залишається великий простір для дій» і що «якщо він зробить ці кроки, його приймуть з розпростертими обіймами в Церкві Кіпру».
Евстафіу додав, що якщо митрополит Тихік вирішить виконати умови Синоду, має бути ухвалене нове синодальне рішення, яке відновить його як єпископа (з призначенням на нову кафедру. – Ред.) і зніме заборону.
У передачі також згадувалася «група ревнителів», яка зібралася біля Архієпископії в день засідання Синоду. При цьому Евстафіу зазначив, що цю групу не надсилав митрополит Тихік, однак Синод вважає, що митрополит спричиняє смуту серед вірян своїми заявами та цією невеликою групою ревнителів. Крім того, Синод звинувачує митрополита у спробі створити розкол між членами Синоду, по-різному звертаючись до тих, хто його підтримував, і до тих, хто підтримав його усунення.
Що стосується обрання нового митрополита Пафоського, до цього питання Синод повернеться пізніше. Очікується, що буде складено список із трьох кандидатів, хоча народ, можливо, не голосуватиме – імовірно, буде досягнуто домовленості щодо одного кандидата, і питання буде закрито.
Право на справедливий суд
Той факт, що митрополит Тихік звернувся до цивільних судів, став для представників Архієпископії «вирішальним». У підсумку Священний Синод звинуватив його в порушенні канонів, які нібито забороняють клірикам звертатися до світських судів.
Однак згаданий вище каноніст Анастасій Вавускос категорично не погоджується з цією позицією. Він пояснює, що канони Антіохійського собору, на які посилається Архієпископія, забороняють звертатися до «царя» з питань, що належать до церковної юрисдикції, – тобто з питань віри та внутрішньоцерковного управління.
«Зараз питання полягає в тому, чи має кіпрський громадянин право на справедливий суд, якщо його піддають покаранню, яке спирається на неіснуюче рішення», – каже Вавускос. На його думку, митрополит Тихік абсолютно правий, звертаючись до суду: «Він на 100%, на 1000% правий, тому що вся ця процедура юридично неспроможна».
Каноніст підкреслює: «Митрополит Тихік має повне право звертатися до цивільних судів, вимагаючи захисту свого конституційного права, тому що, окрім того, що він архієрей Кіпрської Церкви, він також є громадянином Республіки Кіпр. Архієреї та клірики не є громадянами другого сорту порівняно з іншими громадянами Кіпру».
Йдеться не про втручання держави в церковні справи, а про оцінку законності процедури ухвалення рішень. «Автокефалія означає незалежність в ухваленні рішень. Ухвалення рішень не підлягає втручанню держави. Але оцінка того, яким чином ухвалюються рішення, оскільки Кіпрська Церква діє в межах Республіки Кіпр, підлягає Конституції Республіки Кіпр», – пояснив експерт.
Питання до інших Церков
Ситуація з митрополитом Тихіком ставить важливе питання перед усіма помісними Православними Церквами, які не прийняли рішення Критського собору і не визнали ПЦУ.
Якщо Кіпрська Церква забороняє служіння єпископу за те, що він не бажає підписувати рішення Критського собору, то, за логікою, архієреї Кіпру не повинні служити ні з ким, хто також не приймає цей собор. Але ж таких єпископів багато – у Болгарській, Грузинській, Сербській, Руській, частково в Грецькій і навіть у самій Кіпрській Церкві, не кажучи вже про інші Церкви.
Таким чином, ці Церкви не можуть не поставити собі запитання: чи не зачіпає їх рішення Кіпрського Синоду? Адже якщо митрополит Тихік «винний» у неприйнятті Критського собору, то під це звинувачення підпадають усі, хто поділяє його позицію.
Важливо зазначити, що мовчання перед обличчям несправедливості може створити небезпечний прецедент: якщо сьогодні можна заборонити єпископа без чіткого обґрунтування і без зазначення строку покарання, якщо можна покарати за вірність канонічному Переданню, то завтра така ж доля може спіткати будь-якого архієрея в будь-якій помісній Церкві.
Що буде далі?
Згідно з наявною інформацією, Архієпископ Георгій може спробувати домогтися «довічної заборони» митрополита Тихіка. Однак за чинного розкладу сил у Синоді (п’ять архієреїв голосували проти заборони Тихіка, одинадцять – за) Архієпископу може не вистачити голосів для цього. Водночас очевидно, що він намагатиметься провести «свого» кандидата на Пафоський престол.
Ця деталь надзвичайно важлива. Річ у тім, що новий митрополит Пафоський автоматично стає блюстителем Архієпископського престолу, коли той виявиться вакантним. Йдеться не просто про заміщення однієї кафедри, а про майбутнє всієї Кіпрської Церкви.
Тим часом владика Тихік досі не передав ключі від митрополії та свого службового кабінету. За інформацією джерел, близьких до Архієпископії, якщо він не зробить цього добровільно найближчими днями, Архієпископ Георгій, як нинішній блюститель Пафоського престолу, може викликати поліцію для опису майна та передачі ключів.
У будь-якому разі час покаже, хто має рацію в цьому конфлікті. Історія Церкви вчить нас, що істина часто відкривається не одразу. Святителі Іоанн Златоуст, Афанасій Великий, Максим Сповідник за життя зазнавали гонінь під виглядом церковних покарань. Їх звинувачували в непослуху, у збуренні народу, у порушенні церковного миру. Але Церква прославила їх як святих, а їхні гонителі накликали на себе незмивну ганьбу.
Питання в тому, чи не повторюється зараз на Кіпрі та сама історія. Чи не карають митрополита Тихика за те, що він залишається вірним Переданню Церкви в той час, коли частина церковної ієрархії готова відступити від нього заради політичної доцільності?
Ці питання потребують чесної відповіді – не лише від Кіпрської Церкви, а й від усього православного світу.
