Єрусалимський архієрей: Вбивці ченця у Святогірську мають бути покарані
Ієрарх Єрусалимської Церкви прокоментував СПЖ вбивство ченця Варсонофія у Святогірській лаврі та зажадав довести розслідування до кінця.
Митрополит Востринський Тимофій (Єрусалимський Патріархат) прокоментував для СПЖ вбивство ченця Варсонофія у Святогірській лаврі.
За його словами, подібне насильство стало можливим тому, що роки жорсткої риторики на адресу УПЦ створили атмосферу ненависті та нетерпимості до Церкви.
Ієрарх підкреслює: за трагедією у Святогірську стоїть духовна ворожнеча, що руйнує любов між християнами.
Митрополит Тимофій вимагає довести розслідування до кінця і не допустити, щоб воно визначалося політичною доцільністю.
Повний текст коментаря
Я не перший рік стежу за тим, що відбувається з Українською Православною Церквою, і, зізнаюся, сподівався, що до цього не дійде. Дійшло. У Святогірській лаврі, у неділю, біля стін храму вбили ченця Варсонофія, а інок Григорій і той, хто мешкав при обителі, Андрій Кириєнко залишилися живі, судячи з усього, лише тому, що нападники вважали їх мертвими. Приношу братії обителі та всій Українській Церкві мої співчуття і молюся біля Живоносного Гробу про упокоєння убієнного та про одужання поранених.
Мене запитують, як це розуміти. Розуміти це треба просто. Останні слова отця Варсонофія, про які повідомила лавра, були: «Слава Господу Ісусу Христу!.. Я монах». Людина померла, не зрікшись того, чому обіцялася при постризі, і Церква таку смерть знає і вміє називати своїм іменем: «Честна пред Господом смерть преподобних Його» (Пс. 115:6).
Хто саме підняв руку, має встановити слідство, і я не буду випереджати його висновки. Але про одне сказати необхідно. В останні роки навколо Української Православної Церкви склалася важка атмосфера: про її вірних нерідко говорили публічно так, як не личить говорити про співгромадян і єдиновірців, і різкість подібних слів давно перестала когось бентежити. Між тим слово ніколи не залишається лише словом. Воно поступово змінює те, що люди вважають допустимим, і там, де ворожнеча стає звичною, утримувати межі дедалі важче. Я не беруся стверджувати, що те, що сталося у Святогірську, прямо виросло звідси, – це справа слідства. Але я переконаний, що суспільство, в якому такі слова звучать буденно, саме робить себе беззахисним перед бідою.
А в глибині цього стоїть не політика і не чиясь партія. Апостол говорить ясно: «Наша боротьба не проти крові й тіла, але проти начальств, проти влад, проти світоправителів темряви віку цього» (Еф. 6:12). Той, хто сварить єдиновірців і підводить їхню ворожнечу до вбивства, є людиновбивцею від початку, і мета у нього завжди одна – погасити між християнами любов.
Тому я сподіваюся – і думаю, що так сподівався б на моєму місці кожен архієрей, та й кожна людина, якій дорогий закон у демократичній країні, – що розслідування буде доведено до кінця і що ті, хто це вчинив, постануть перед судом.
Найгіршим наслідком тут була б тиша. Справа, яка непомітно згасає, говорить суспільству, що життя ченця мало чого варте, а таке, одного разу сказане, вже не забувається. Тому хотілося б, щоб завершення цієї справи прозвучало як ясне застереження і щоб нікому більше не довелося оплакувати своїх.
Нагадаємо, напад на насельників Святогірської лаври стався 23 серпня близько 11:00 у районі Свято-Миколаївського храму обителі. Група невстановлених осіб напала на насельників лаври: загинув чернець Варсонофій (Турянський) – за даними судово-медичної експертизи, від наскрізного вогнепального поранення голови та шиї з пошкодженням кісток черепа; інок Григорій отримав близько чотирьох ножових поранень, зокрема проникаюче поранення легені; поранення з пошкодженням легені отримав і Андрій Кириєнко – біженець, який мешкав на території обителі.
25 серпня братія Святогірської лаври попрощалася з убитим: було звершено відспівування, тіло поховали за вівтарем Успенського собору.
За фактом нападу відкрито кримінальне провадження, особи нападників офіційно не встановлені.
